Справа № 740/7365/23
Провадження № 2/740/226/24
30 травня 2024 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді Шевченко І. М.,
за участю секретаря судового засідання Ісаєнко А. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лосинівської територіальної громади в особі Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування,
установив:
У листопаді 2023 року позивач звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив встановити факт родинних відносин, а саме, що його дід ОСОБА_3 є сином ОСОБА_4 , а також просив визнати за ним право власності на 1/6 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що батько позивача - ОСОБА_5 постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Указаний будинок станом на 15.04.1991 мав статус колгоспного двору, членами якого були: ОСОБА_6 - голова двору, ОСОБА_5 - син голови двору, ОСОБА_7 - невістка голови двору, ОСОБА_1 - онук голови двору, ОСОБА_1 - онука голови двору, ОСОБА_4 - свекруха голови двору. Указаний будинок належав членам колгоспного двору у рівних частинах, тобто по 1/6 частини кожному.
Прабаба позивача - ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , її спадкоємцем за законом є її внук, батько позивача - ОСОБА_5 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав. Батько позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , після його смерті позивач прийняв спадщину, але державний нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/6 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , оскільки за померлою ОСОБА_8 не визначено частки у майні колгоспного двору та що право власності на вищевказаний будинок не зареєстровано. Позивач не має іншої можливості зареєструвати своє право власності на нерухоме майно, тому за захистом своїх прав змушений звернутися до суду з цим позовом.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22 листопада 2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено 22 грудня 2023 року 08-30 год., яке відкладено на 23 січня 2024 року 09-30 год.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 січня 2024 року відмовлено у прийнятті визнання позову відповідачем, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , підготовче засідання у справі відкладено на 15 лютого 2024 року 09-30 год.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 лютого 2024 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду на 08 квітня 2024 року 14-00 год., яке відкладено на 30 травня 2024 року 15-00 год.
У судове засідання сторони не з'явилися.
У матеріалах справи міститься заява позивача, в якій він підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, розглянути справу без його участі.
Представник відповідача - ОСОБА_9 подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу відповідно до вимог чинного законодавства в його відсутність.
Третя особа подала до суду заяву, в якій не заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила проводити судове засідання без її участі.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, кожного окремо та в сукупності, керуючись законом і своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов таких висновків.
Судом установлено, що згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 28.10.2008, виданим Виконавчим комітетом Сальненської сільської ради, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності: ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 по 1/6 кожному (а. с. 15).
Згідно з випискою з погосподарської книги № 3 за 1991-1995 роки по Сальненському старостинському округу Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області житловий будинок (номер об'єкта погосподарського обліку № 137) за адресою: АДРЕСА_1 , мав статус колгоспного двору, в якому були зареєстровані та проживали: ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 (а. с. 11).
Таким чином, кожному члену колгоспного двору належала 1/6 частки вказаного будинковолодіння.
Батько позивача - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 31).
З копії спадкової справи, заведеної до майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , убачається, що спадщину після нього прийняв син - позивач як спадкоємець першої черги, у свою чергу дружина ОСОБА_7 відмовилася від прийняття спадщини.
У позовній заяві позивач просив визнати за ним право власності на 1/6 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після його прабаби ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спадщину після якої прийняв батько позивача - ОСОБА_5 , однак не оформив своїх спадкових прав. Для оформлення права на спадкове майно позивачу необхідно підтвердити родинний зв'язок з ОСОБА_4 , а тому в позовній заяві позивач просив встановити факт, що його дід ОСОБА_3 є сином ОСОБА_4 .
Дід позивача - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 33).
Згідно з повідомленням Державного архіву Чернігівської області первинні актові записи про народження по с. Сальне Ніжинського району Чернігівської області за 1938-1940 роки на зберігання до архіву не надходили, про їх місцезнаходження відомостей немає, тому архів не має можливості надати архівну довідку про народження у 1938 року ОСОБА_3 (а. с. 32).
Відповідно до виписки з погосподарської книги № 13 на 1961-1963 роки по Сальненському старостинському округу Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області в житловому будинку (номер об'єкта по господарського обліку 167) за адресою: АДРЕСА_1 , проживали: ОСОБА_12 - голова двору; ОСОБА_3 - син голови двору; ОСОБА_6 - невістка голови двору; ОСОБА_5 - внук голови двору; ОСОБА_13 - внук голови двору (а. с. 28).
ОСОБА_12 29 квітня 1965 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_14 та змінила прізвище на « ОСОБА_12 » (а. с. 29).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що факт родинних відносин, який просить установити позивач, а саме, що його дід ОСОБА_3 є сином ОСОБА_4 , знайшов своє підтвердження матеріалами справи.
За твердженням позивача, його батько ОСОБА_5 прийняв спадщину після смерті баби ОСОБА_4 , але не оформив своїх спадкових справ.
На підтвердження вказаної обставини позивачем до позовної заяви додано довідку старости Сальненського старостинського округу Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області - Людмили Петрик № 109/3/02-24 від 20.07.2023 про те, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , на день смерті постійно проживала і була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; з нею на день смерті та протягом шести місяців з дня смерті за вищевказаною адресою проживали і були прописані: ОСОБА_5 - її внук, ОСОБА_7 - в родинних відносинах не перебуває, ОСОБА_1 - її правнук (а. с. 13).
Однак у спадковій справі, яка надійшла до суду, заведеній до майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , міститься довідка сільського голови Сальненської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області - Авраменка О. П. № 03-16/141 від 09.02.2006 про те, що ОСОБА_4 на день смерті постійно проживала і була прописана в АДРЕСА_1 , одиноко (зворот а. с. 54).
Крім того, у спадковій справі міститься заповіт ОСОБА_4 , посвідчений виконкомом Сальненської сільської ради 14 серпня 2003 року і зареєстрований в книзі для реєстрації заповітів за № 73, відповідно до якого ОСОБА_4 заповіла земельну ділянку, розташовану в с. Сальне Ніжинського району, ОСОБА_10 , якій видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказану земельну ділянку (а. с. 55).
Постановою державного нотаріуса Чернігівської державної нотаріальної контори - Світлани Репех від 01 грудня 2022 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/6 частку у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 у зв'язку з відсутністю документа, що підтверджує право власності померлої ОСОБА_4 (а. с. 27).
Відповідно до ч. 1 ст. 120 Цивільного кодексу Української РСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Згідно із ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5 (далі - Вказівки № 112/5), а згодом - аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року за № 5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69 (далі - Вказівки № 69).
За змістом Вказівок № 112/5 і № 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім'ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.
Відповідно до абз. 2 п. 20 Вказівок № 112/5 виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови господарства, відносилися до господарств колгоспників.
Після введення в дію Закону України «Про власність» 15 квітня 1991 року у всіх членів колгоспного двору виникло право власності на все його майно в рівних частинах, в тому числі і на будинок з господарськими спорудами, які відносилися до цього колгоспного двору.
Зі справи вбачається, що станом на 15 квітня 1991 року ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , не втратили права на вказане будинковолодіння, їхні частки є рівними - по 1/6.
Згідно зі ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За положеннями ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України).
За приписами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами тієї обставини, що його батько ОСОБА_5 успадкував 1/6 частки житлового будинку, що належала на праві власності його бабі ОСОБА_4 , оскільки надані позивачем документи на підтвердження його доводів спростовуються матеріалами спадкової справи, заведеної до майна ОСОБА_4 , які містять відомості про те, що на момент своєї смерті вона проживала одиноко.
За таких обставин, відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на 1/6 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме задоволення вимог про встановлення факту, що має юридичне значення, та відмову в задоволенні вимог про визнання права власності.
Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76 - 81, 89, 247, 263 - 265, 273 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Лосинівської територіальної громади в особі Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити частково.
Установити факт родинних відносин між ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Сальне Ніжинського району Чернігівської області, та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , як між сином та матір'ю.
У задоволенні позову в іншій частині вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І. М. Шевченко