Справа № 736/649/24
Номер провадження 2/736/205/24
17 червня 2024 року м. Корюківка
Корюківський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Кутового Ю.С.,
при секретарі - Давидовій Я.С.,
розглянувши у підготовчому засіданні у залі судових засідань суду у м. Корюківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівської області, про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями у порядку спадкування за заповітом, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівської області, про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями у порядку спадкування за заповітом. Просить визнати за нею в порядку спадкування за законом, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями під АДРЕСА_1 .
Позивач належним чином оповіщена про час та місце розгляду справи, у підготовче засідання не з'явилася, в позовній заяві просила справу розглянути без її участі.
Представник відповідача належним чином оповіщений про час та місце розгляду справи, у підготовче засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, не заперечує у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень ЦПК розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого засідання.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до частини 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи із наступних підстав.
Судом по справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , зазначена обставина підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 30.09.2015 року виданим Виконавчим комітетом Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівської області.
Спадщина відкрита 29 червня 2015 року. Місцем відкриття спадщини є останнє постійне місце проживання спадкодавця ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_2 склав заповіт, який 08.04.2009 року посвідчено ОСОБА_3 секретарем Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівської області та зареєстровано в реєстрі за № 12. Згідно цього заповіту спадкодавець заповів своє майно дочці - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заява про відмову від прийняття спадщини ОСОБА_1 не подавалася.
Водночас, позивач подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини ОСОБА_2 .
За таких обставин, відповідно до положень ст. 1268 ЦК України спадщину ОСОБА_2 прийняла лише позивач - ОСОБА_1 .
Таким чином, спадкоємцем ОСОБА_2 , за заповітом, являюся - ОСОБА_1 , оскільки склавши заповіт він позбавив спадщини інших спадкоємців.
Відповідно до вимог ст. ст. 1217,1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
До складу спадщини ОСОБА_2 зокрема належить житловий будинок з господарськими будівлями під АДРЕСА_1 , право власності на який підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на домоволодіння АДРЕСА_1 від 30.09.1988 року, яке видане на підставі рішення виконавчого комітету Холминської селищної Ради депутатів трудящих № 39 від 12.03.1973 року. 30 вересня 1988 року зазначене домоволодіння в цілому зареєстровано Н - Сіверським міжміським бюро технічної інвентаризації на праві особистої власності за головою колгоспного двору - ОСОБА_2 і записано в реєстрову книгу № 9 за реєстровим № 1243.
Згідно з положеннями статті 120 ЦК УРСР колгоспний двір визначався, як сімейно-трудове об'єднання осіб, всі або частина яких були членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. При цьому за змістом частини другої статті 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
За змістом статті 126 ЦК УРСР працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору, якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Це правило не застосовується, якщо член двору не брав участі у веденні господарства у зв'язку з призовом на строкову військову службу, навчанням в учбовому закладі або хворобою.
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" роз'яснено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Станом на 14 квітня 1991 року частку у майні колгоспного двору головою, якого зареєстровано ОСОБА_2 мали:
ОСОБА_2 - голова колгоспного двору;
ОСОБА_4 (дружина) - член колгоспного двору;
ОСОБА_5 (дочка) - член колгоспного
двору.
Таким чином, станом на 14.04.1991 року, виходячи з рівності часток усіх членів двору, кожному із членів колгоспного двору належала 1/3 частина житлового будинку з господарськими будівлями під АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 16.01.2003р. № 435-ІУ встановлено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 4 ст. 372 ЦК України).
Договір про поділ житлового будинку з господарськими будівлями під АДРЕСА_1 , укладено не було, рішення суду про поділ спірного житлового будинку відсутнє.
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначена обставина підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 15.07.2005 року виданим виконкомом Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівської області.
Спадкоємцями ОСОБА_4 , за законом, являються ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оскільки на час відкриття спадщини вони проживали разом із спадкодавцем і на цій підставі прийняли спадщину.
В результаті спадкування частки ОСОБА_4 , кожен із спадкоємців, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_1 набули право власності на 1/6 частину житлового будинку з господарськими будівлями під АДРЕСА_1 .
Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належало право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями під АДРЕСА_1 .
В подальшому назву провулку ОСОБА_6 змінено на нову назву - Центральний.
Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна (п.п. 4.16. п. 4 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
Відповідно до п. п. 4.19. п. 4 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку”.
Однак в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості на житловий будинок з господарськими будівлями під АДРЕСА_1 .
Крім того, у позивача відсутнє свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння АДРЕСА_1 від 30.09.1988 року.
Державний нотаріус Менської державної нотаріальної контори відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями під АДРЕСА_1 з підстав ненадання необхідних документів (зокрема свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння АДРЕСА_1 від 30.09.1988 року) для вчинення нотаріальної дії.
Проте, спірний житловий будинок перебував у спільній сумісній власності громадян.
За таких обставин у нотаріуса відсутні підстави для видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спірне нерухоме майно.
Відповідно ст. 325 ЦК України, фізичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.
Згідно положень ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому є всі підстави для задоволення позову.
Зважаючи на викладене вище, з'ясувавши повно і всебічно обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в підготовчому засіданні, суд вважає, що позовні вимоги не суперечать вимогам діючого законодавства, є обґрунтованими, законними та підлягають задоволенню.
Згідно положень ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічне положення щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, також передбачено ч. 3 ст. 7 Закону України про судовий збір.
Оскільки відповідачем позов визнано до початку розгляду справи по суті, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50% відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 605,60 грн.
Решту сплаченого судового збору залишити за позивачем.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 392, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 11, ч.1 ст. 142, 200, 206, 263, 264, 265, 293ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівської області, про визнання права власності на про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями у порядку спадкування за заповітом - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями під АДРЕСА_1 .
Повернути позивачу ОСОБА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_4 , виданим Корюківським РВ УМВС України в Чернігівській області 17.05.2000, з державного бюджету 50% відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову згідно квитанції №1306922022 від 26.03.2024 року, що становить 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Решту сплаченого судового збору залишити за позивачем.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Учасник справи якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Ю.С.Кутовий