Справа № 585/2245/24
Номер провадження 2-а/585/42/24
17 червня 2024 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді - Євлах О.О.,
за участі:
секретаря судового засідання - Безручко О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ромни адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ,
до
відповідачаПоліцейського Роменського РВП ГУНП в Сумській області - капрала поліції Вівдич Роман Вікторович, Головного управління Національної поліції в Сумській області,
вимоги позивача: про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2077509 від 05.05.2024 року
негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:
І. Стислий виклад позиції сторін.
1.15 травня 2024 року ОСОБА_1 (далі позивач), звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2077509 від 05.05.2024 року
2. Позов обґрунтував тим, що оскаржувана постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 126 КУПАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 20400 грн., не відповідає приписам ст. 8,19,62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини та винесена з грубим порушенням вимог ст. 3 ЗУ «Про національну поліцію» , ст.ст. 7, 245, 268, 280, 283, 285 КУпАП, а тому позивача незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності, якого він не вчиняв. Розгляд справи відповідачем не проводився. Поліцейським ОСОБА_2 умисно не було забезпечено ОСОБА_1 права на захист. Обставини, які викладені в постанові не відповідають дійсним та фактичним обставинам, зокрема відповідачем не додано до постанови підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП. В постанові вказано, що 05.05.2024 року о 18:20:22 м.Ромни, вул. Героїв Роменщини, 260, водій керував ТЗ будучи позбавленим права керування чим порушив п.2.1 а ПДР - керування ТЗ особою, позбавленою права керування ТЗ. В той же час відсутні жодні докази, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, пояснення свідків, відсутні речові докази, відсутні показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, які свідчать про підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП. Відповідач зробив неправомірним та упереджений висновок про те, що ОСОБА_1 вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 126 КУпАП. В супереч вимогам КУпАП розгляд справи не проводився, а формально виніс оскаржувану постанову. Коли вина особи не доведена належними доказами, та провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Тому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2077509 від 05.05.2024 року, яка винесена поліцейським Роменського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області капралом поліції Вівдичем Р.В., про притягнення до адміністративної відповідальності гр.. ОСОБА_1 , за ч.4 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 20400 грн.
3. 24.05.2024 року від представника ГУНП в Сумській області до суду надійшов відзив на позов, в якому просили в позові відмовити. Відзив мотивував тим, що 05.05.2024 року поліцейським Роменського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_2 зупинено транспортний засіб ВАЗ 210994 д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 . Під час перевірки документів водія було встановлено, що ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортними засобами на 1 рік відповідно до постанови Роменського міськрайонного суду від 01.06.2023 року, яка набрала законної сили 12.06.2023 року. На водія як учасника дорожнього руху покладаються обов'язки щодо неухильного виконання вимог ПДР. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відеозапис підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП. Окремі недоліки оформлення оскаржуваної постанови не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності рішення, і як наслідок про його скасування. Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції тазйого змісту можна чітко встановити зміст цього рішення таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів Форми спірного рішення. Недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання вимог ПДР. Поліцейський під час розгляду справи про адміністративне правопорушення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений положеннями КУпАП України.
4. 14.06.2024 року від представника позивача до суду надійшов відповідь на відзив, згідно якого розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 в супереч вимогам КУпАП інспектором не проводився. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження належного розгляду інспектором справи про адміністративне правопорушення та законності винесення оскаржуваної постанови. У разі відсутності ж в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, з точки зору процесуального законодавства ст. 70 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює встановлення судом об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні. Таким чином, позиція відповідача щодо окремих недоліків оформлення оскаржуваної постанови, тобто окремих дефектів рішення контролюючого органу не відповідає дійсності, так як відповідачем грубо порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
5. Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися. Від представника позивача до суду надійшла заява, в якій просив справу слухати без його участі. Позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
6. Відповідач та представник ГУНП в Сумській області в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи. Заяв про відкладення розгляду справи від них до суду не надійшло.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом, та зміст спірних правовідносин.
7. Судом встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 2077509, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення в сумі 20400 грн. за ст. 126 ч.4 КУпАП та вказано, що 05.05.2024 року о 18:20:22 м.Ромни, вул. Героїв Роменщини, 206, водій керував ТЗ будучи позбавленим права керування, чим порушив п.2.1 а ПДР України (а.с.8).
8. Згідно постанови Роменського міськрайонного суду Сумської області від 01 червня 2023 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді 17000 грн. штрафу, з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік. Дана постанова набрала законної сили 12.06.2023 року (а.с.30-31).
9. Позивач вважає, що його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП незаконно та необґрунтовано, тому оскаржив постанову до суду.
VІ. Норми права.
10. Наведене свідчить про публічно-правовий спір з приводу рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до положень статті 1 КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з ст. 6 Закону України "Про Національну поліцію" поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Національну поліцію" під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасникам дорожнього руху ставиться в обов'язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306 (із змінами та доповненнями).
Згідно ч.1 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.4 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення визначений ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
В свою чергу, згідно з п.1 ст. 247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
За змістом статей 10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
При цьому, відповідно до статті 217 КУпАП посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов'язків.
Відповідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
У рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що Суд та національні суди відповідної країни при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17 червня 2011 року; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05 травня 2015 року; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохін проти України» від 15 лютого 2013 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно доЗакону України від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов'язків або встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рекомендації № R (91)1 Комітету Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
V. Оцінка суду.
11. Ознайомившись з матеріалами адміністративного позову та документами доданими до нього суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що поліцейським Роменського РВП ГУНП в Сумській області Вівдич Р.В. було винесено постанову ЕНА № 2077509 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 126 КУпАП, якою на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн.
З наданого до суду відеозапису з бодікамер поліцейського, вбачається, що на момент зупинення транспортного ВАЗ 210994 ВМ 2376СК ним керував ОСОБА_1 , який позбавлений права керування транспортним засобом на підставі постанови Роменського міськрайонного суду Сумської області від 01 червня 2023 року, при цьому ОСОБА_1 підтвердив, що йому відомо, про те, що він позбавлений права керування транспортним засобом.
Посилання представника позивача, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 інспектором не проводився, суд вважає необгрунтованими, оскільки зі змісту самої постанови та відеозапису вбачається, що позивач був присутнім при розгляді вказаної справи, надавав відповідні пояснення по справі та поставив свій підпис в постанові. Тому пояснення ОСОБА_1 суд сприймає як спосіб уникнути адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень.
З наявного в матеріалах справи відеозапису встановлено дотримання поліцейським процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Стосовно відсутності адвоката під час розгляду справи, суд не вбачає порушенням права на захист, оскільки ОСОБА_1 скористався правовою допомогою, оскаржив постанову до суду і наявність в діях ОСОБА_1 складу порушення перевірена судом.
Суд зазначає, що дійсні обставини справи про адміністративне правопорушення з'ясовані належним чином, зокрема встановлено та зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.4 ст. 126 КУпАП.
Зібрані та подані до суду докази є належними та допустимими доказами в адміністративній справі, які в повному обсязі доводять обставину порушення позивачем вимогПравил дорожнього руху.
Незгода позивача з притягненням його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності, оскільки водій при керуванні автомобілем зобов'язаний, в першу чергу, дотримуватись вимог ПДР.
Будь-яких протиріч між викладеними у постанові серії ЕНА №2077509 від 05.05.2024 фактів та дійсними обставинами справи судом не встановлено, а можливі недоліки розгляду співробітником поліції справи про адміністративне правопорушення не можуть бути самостійною підставою для визнання прийнятої ним постанови протиправною, за умови підтвердження факту порушення позивачем Правил дорожньогоруху та вчинення адміністративних правопорушень.
Отже, факт адміністративного правопорушення за ч.4 ст. 126 КУпАП наявний та доведений, оскільки повністю підтверджений долученим відеозаписом, який міститься на диску, та постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 01 червня 2023 року.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
VІ. Розподіл судових витрат.
12. Згідно ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторонни звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Оскільки в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , за захистом яких він звернувся до суду, було відмовлено, тому судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 2, 5-9, 72-77, 242-245, 250 КАС України суд, -
1. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , до поліцейського Роменського РВП ГУНП в сумській області - капрал поліції Вівдич Роман Вікторович, Головне управління Національної поліції в Сумській області, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2077509 від 05.05.2024 року , - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Роменський міськрайонний суд Сумської області.
Апеляційна скарга на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення через Роменський міськрайонний суд Сумської області.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Поліцейський Роменського РВП ГУНП в Сумській області-капрал поліції Вівдич Роман Вікторович, місцезнаходження вул. Коржівська, 107, м.Ромни.
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Сумській області, місцезнаходження: вулиця Герасима Кондратьєва, 23, м.Суми.
МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Оксана ЄВЛАХ