18.06.2024 Справа № 756/3632/24
Справа № 756/3632/24
Провадження № 2/756/2525/24
18 червня 2024 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Тиха О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» про стягнення грошових коштів,
Позивач звернулася до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» (далі - ТОВ «Пологовий будинок «Лелека») про стягнення грошових коштів, у якому просила стягнути з відповідача на її користь грошову суму у розмірі 74 936,62 грн., яка складається із: суми основного боргу - 62 784,00 грн.; 3% річних - 3296,38 грн.; інфляційних втрат - 8 856,24 грн., а також судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 23.12.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» був укладений Договір № 543РП/12/2021 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) пакет «Комфорт», відповідно до умов якого відповідач (медичний заклад) зобов'язався надати позивачу кваліфіковану медичну допомогу, яка полягає у веденні пологів пацієнта в обсязі та на умовах, передбачених Договором та Додатками №№ 1-5 до нього, у відповідності з існуючими стандартами медичної допомоги.
На виконання умов договору позивачем здійснено оплату вказаних послуг згідно до умов договору у сумі 62 784,00 грн.
У зв'язку з воєнними діями позивач була змушена народжувати дитину в іншому місті, тож жодних послуг від ТОВ «Пологовий будинок «Лелека», передбачених договором, вона не отримувала, а народила дитину в іншому медичному закладі.
09.06.2022 заява про повернення сплачених грошових була направлена позивачем на електронну адресу відповідача. Вказана заява була отримана відповідачем та у відповідь на неї представник ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» повідомив, що з позивачем зв'яжеться менеджер фінансового відділу з вказаного питання.
Не дочекавшись телефонного дзвінка менеджера, позивач повторно звернулась до ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» та отримала відповідь, що її звернення передано для вирішення до фінансового відділу.
Крім того, позивачем на юридичну адресу ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» було направлено досудову вимогу щодо повернення сплачених грошових коштів, яка була отримана відповідачем 08.02.2024.
До теперішнього часу відповідачем сплачені за договором від 23.12.2021 кошти не повернуто, незважаючи на неодноразові звернення позивача, у зв'язку з чим вона змушена звернутися до суду з позовом.
Ухвалою суду від 01.04.2024 відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
25.04.2024 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому останній зазначив, що 23.12.2021 між ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» та позивачем було укладено Договір № 543РП/12/2021 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) пакет «Комфорт» (далі - договір ведення). Так, у відповідності до п.2.1 Договору ведення медичний заклад приймає на себе зобов'язання надати пацієнту кваліфіковану медичну допомогу, що полягає у веденні пологів пацієнта, на основі діючих нормативних документів Міністерства охорони здоров'я України, обов'язкових протоколів і стандартів медичної допомоги та стандартів і протоколів прийнятих в Медичному закладі, в обсязі та на умовах, передбачених договором та додатками до нього, а пацієнт зобов'язується прийняти медичну допомогу за даним договором та забезпечити її оплату у строк та спосіб, визначені даним договором. Відповідно до умов вказаного договору позивачем було сплачено на користь відповідача кошти у розмірі 67 784,00 грн., що складається з: основної суми договору ведення 67 084,00 грн.; страхового платежу - 700,00 грн. При цьому, сума страхового платежу згідно Договору добровільного страхування здоров'я на випадок хвороби № 7619/999/318/210003180 від 23.12.2021 сплачена на користь страховика - ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія».
На думку представника відповідача, оскільки позивач народила дитину 11.04.2022 в іншому медичному закладі, то саме з цієї дати, відповідно до п. 10.1, Договір № 543РП/12/2021 про надання медичної допомоги від 23.12.2021 вважається припиненим.
Крім того, з 06.03.2022 ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» у зв'язку з веденням активних бойових дій біля пологового будинку та пошкодженням будівлі, було вимушене призупинити свою роботу до 01.09.2022. Вказані події є форс-мажорною обставиною, яка виключає відповідальність сторін. При цьому, просив відмовити у стягненні 3% річних та інфляційних втрат, які є мірою цивільно-правової відповідальності, на підставі ч. 1 ст. 617 ЦК України. Крім того, позивачем не надано доказів отримання ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» електронного листа про повернення грошових коштів, у той же час, з письмовою вимогою до відповідача позивач звернулась лише 08.02.2024. Також просив зменшити розмір правничої допомоги, яку просить стягнути позивач, до 2000,00 грн., оскільки вважає, що розмір витрат, визначених позивачем, є завищеним та не відповідає складності справи.
Разом із відзивом представником відповідача подано клопотання про розстрочення виконання рішення строком на 12 місяців.
03.05.2024 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача наголосила на тому, що відповідачем у відзиві визнано факт отримання від позивача грошових коштів у розмірі 62 784,00 грн. та факт ненадання обумовлених договором медичних послуг, у зв'язку з чим вказані обставини не підлягають доказуванню. Разом з тим, вважала безпідставними та такими, що не відповідають дійсності твердження представника ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» щодо неотримання відповідачем електронного листа позивача про повернення грошових коштів, оскільки з наданої переписки вбачається, що 09.06.2022 медичний заклад отримав заяву ОСОБА_1 та повідомив про необхідність очікування телефонного дзвінка менеджера фінансового відділу. Зазначила, що 3% річних та інфляційні втрати виступають способом захисту майнового права та інтересу позивача, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) від знецінення грошових коштів, а тому підлягають стягненню з відповідача. Вказала, що наявність форс-мажорних обставин не позбавляє позивача права на повернення сплачених нею грошових коштів з підстав припинення зобов'язання та ненадання відповідних послуг. Також просила стягнути з відповідача на користь позивача понесені останньою витрати на правничу допомогу у розмірі 11 800,00 грн.
Додатково представником позивача подано письмові заперечення щодо розстрочення виконання рішення у справі у зв'язку з безпідставністю та передчасністю заявлених вимог.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При цьому, принцип змагальності згідно ст.12 ЦПК України забезпечує повноту дослідження обставин справи. Даний принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Судом встановлено, що 23.12.2021 між сторонами був укладений Договір № 543РП/12/2021 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) пакет «Комфорт», п.2.1 якого передбачено, що медичний заклад приймає на себе зобов'язання надати пацієнту кваліфіковану медичну допомогу, що полягає у веденні пологів пацієнта, на основі діючих нормативних документів Міністерства охорони здоров'я України, обов'язкових протоколів і стандартів медичної допомоги та стандартів і протоколів прийнятих в Медичному закладі, в обсязі та на умовах, передбачених договором та додатками до нього, а пацієнт зобов'язується прийняти медичну допомогу за даним договором та забезпечити її оплату у строк та спосіб, визначені даним договором.
Відповідно до п. 8.1 Договору вартість послуг становить 62 784,00 грн., яка сплачена пацієнтом в якості Авансового платежу за Попереднім договором № 208ПП/09/2021 від 24.09.2021.
Як вбачається з відзиву та клопотання про розстрочення виконання рішення, відповідачем не заперечується факт перерахування ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» вказаної грошової суми.
Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
З огляду на викладене та відповідно до положення ЦПК України, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, які визнаються учасниками справи.
Отже, з огляду на викладене факт укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» Договору № 543РП/12/2021 про надання медичної допомоги від 23.12.2021, а також перерахування позивачем на рахунок відповідача грошових коштів за вказаним договором у розмірі 62 784,00 грн. є доведеним.
З рахунку-фактури № 64594 від 24.09.2021 вбачається, що вартість послуг у сумі 62 784,00 грн. складається з: вартості послуги «родопоміч через природні родові шляхи при одно плодовій вагітності з урахуванням знижки (15%) - 62 084,00 грн. та суми страхового платежу «Безпечні пологи розширена» - 700,00 грн.
Так, 23.12.2021 між позивачем ОСОБА_1 та ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», в особі агента ТОВ «Пологовий будинок «Лелека», укладено Договір добровільного медичного страхування № 7619/999/318/210003180, відповідно до умов якого позивач застрахувалась на випадок настання страхових випадків, передбачених договором, сума страхового платежу - 700,00 грн.; вигодонабувачем визначено страхувальника; строк дії договору - до 23.12.2022.
Вказана сума страхового платежу 24.12.2021 була перерахована ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» на рахунок ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», що підтверджується платіжним дорученням № 8996 та реєстром укладених договорів страхування за 23.12.2021.
Пунктом 11.2 Договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання із врахуванням вимог п. 8.4 Договору, і діє до остаточного виконання зобов'язань.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, дію якого згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено та який діє на день ухвалення рішення.
У наданому листі Торгово-Промислової палати України від 28 лютого 2022 року за № 2024/02.0-7.1 вказано, що військова агресія російської федерації проти України з 24 лютого 2022 року є обставиною непереборної сили для суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по договору.
За змістом ст. 509, ч. 3 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості та виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно положень ст. 598, 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із ст. 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Як було встановлено судом та не заперечувалось сторонами у справі, 23.12.2021 між сторонами було укладено договір про надання медичних послуг. Вказані послуги були оплачені позивачем.
У той же час, суд приймає до уваги, що вартість послуг, визначена п. 8.1 Договору № 543РП/12/2021 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) пакет «Комфорт», включає в себе: основну суму договору ведення 62 084,00 грн. та страховий платіж - 700,00 грн., передбачений Договором добровільного страхування здоров'я на випадок хвороби № 7619/999/318/210003180 від 23.12.2021, сплачений на користь страховика - ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія».
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про страхування» страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.
Як вбачається з Договору добровільного медичного страхування № 7619/999/318/210003180 від 23.12.2021, ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» виступає страховим агентом, який діє від імені та за дорученням страховика і виконує частину його страхової діяльності, а саме: укладає договори страхування, одержує страхові платежі, виконує роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком (ст.15 Закону України «Про страхування»).
Таким чином, фактично вартість медичних послуг, які були оплачені позивачем саме на користь відповідача становить 62 084,00 грн. за відрахуванням страхового платежу у розмірі 700,00 грн., здійсненого на користь страховика ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія».
Відповідач не виконав умови Договору № 543РП/12/2021 від 23.12.2021, медичні послуги позивачу не надав, проте грошові кошти у розмірі 62 084,00 грн., сплачені позивачем в рахунок оплати ціни послуг медичного закладу за Договором, усупереч приписам п. 10.1 Договору, не повернув.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Таким чином, форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін та неможливість виконання договірних зобов'язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлює виконання на підставі вимог законодавства.
Надаючи оцінку аргументам відповідача щодо причин невиконання умов договору, суд погоджується із тим, що таке невиконання могло бути наслідком поважних та навіть об'єктивних причин, як ведення бойових дій та військова агресія проти України з боку російської федерації. Суд також враховує, що такі обставини офіційно визнані форс-мажорними (непереборними обставинами), які сторони не могли передбачити.
Проте, суд зазначає, що обставини непереборної сили, відповідно до статті 617 ЦК України, звільняють сторони лише від відповідальності за невиконання умов договору, проте не звільняють від виконання самого зобов'язання та наслідків його припинення.
Наявність форс-мажорних обставин у відповідача не позбавляє позивача права на повернення сплачених нею грошових коштів з підстав припинення зобов'язання та ненадання відповідних послуг.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, заявлених позивачем, вважає припиненими зобов'язання сторін за укладеним договором та стягує з відповідача на користь позивача грошові кошти, сплачені за Договором про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) пакет «Комфорт» № 543РП/12/2021 від 23.12.2021 у розмірі 62 084,00 грн., у зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню частково.
Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому три проценти річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду від 10.04.2018 року по справі № 914/1033/17).
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (зазначений правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18)).
При цьому, у ст. 617 ЦК України встановлені загальні підстави для звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 09.11.2016 у справі № 3-1195гс16. Згідно з наявною судовою практикою стягнення визначених у судовій практиці платежів підтверджується.
Згідно з п. 10.1 Договору, він може бути достроково припинений з ініціативи пацієнта за умови письмового повідомлення медичного закладу із зазначенням причин розірвання Договору. В такому випадку договір вважається розірваним через 5 робочих днів з моменту отримання повідомлення пацієнта, при цьому, пацієнту, на його вимогу, повертається сплачена за Договором сума вартості Договору, за відрахуванням вартості фактично наданої медичним закладом медичної допомоги.
У разі розірвання Договору до закінчення терміну його дії за ініціативою пацієнта або медичного закладу, а також внаслідок медичних показань, що свідчать про недоцільність або неможливість надання подальшої медичної допомоги, пацієнту протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту розірвання/припинення Договору повертається сплачена за договором сума вартості медичної допомоги, за відрахуванням вартості фактично наданої медичним закладом медичної допомоги.
Крім того, передбачено, що дія договору припиняється також у разі, якщо неможливість виконати Договір медичним закладом виникла з вини пацієнта (пацієнт провів пологи в іншому лікувальному закладі або місці). В такому випадку пацієнту, на його вимогу, повертається сплачена за Договором сума вартості Договору, за відрахуванням вартості фактично наданої медичним закладом медичної допомоги.
Позивач зверталася до відповідача з заявами про повернення грошових коштів, оскільки медичні послуги їй надані не були і дитину вона народжувала в іншому пологовому будинку. Як убачається з наявного в матеріалах справи електронного листування сторін, відповідачем 09.06.2022 підтверджено факт звернення ОСОБА_1 з заявою про розірвання договору та повернення коштів до відповідача. Однак, ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» кошти, сплачені за договором, укладеним з ОСОБА_1 , останній не повернуто.
Таким чином, виходячи з умов договору, саме з 20.06.2022, а не з 17.06.2022 як зазначено у позові, у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення позивачу сплачених грошових коштів у розмірі 62 084,00 грн.
Оскільки відповідач прострочив виконання зобов'язань щодо повернення позивачу грошових коштів у розмірі 62 084,00 грн., у нього виник обов'язок сплатити позивачу разом з сумою основного боргу 3 % річних та інфляційних втрат від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Таким чином, провівши власний розрахунок, суд дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню три проценти річних у розмірі 3244,31 грн. за період з 20.06.2022 по 16.03.2024 та інфляційні втрати в розмірі 8757,50 грн. за період з червня 2022 року по березень 2024 року, у зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 №13-рп/2000, від 30.09.2009 №23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно із ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Судом встановлено, що 30.01.2024 між ОСОБА_1 та адвокатом Кравинською Ю.В. укладено Договір про надання правової допомоги № 30/01/2024, відповідно до умов якого адвокат приймає доручення від клієнта здійснити надання допомоги при подачі позову про стягнення з ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» грошових коштів за невиконання зобов'язання.
Пунктом 4.1 вказаного договору передбачено, що вартість послуг правничої допомоги та порядок оплати визначається Протоколом погодження, який є невід'ємною частиною Договору після його підписання сторонами.
Протоколом погодження від 30.01.2024, підписаним позивачем та адвокатом Кравинською Ю.В., сторони обумовили обсяг та вартість послуг правничої допомоги.
ОСОБА_1 частково здійснила оплату вартості надання правничої допомоги за договором № 30/01/2024 від 30.01.2024 на загальну суму 11 100,00 грн., що підтверджується: платіжною інструкцією № 543160467 від 02.02.2024 на суму 2000,00 грн. (за складання досудової вимоги); платіжною інструкцією № 546624543 від 12.02.2024 на суму 2000,00 грн. (за складання адвокатського запиту); платіжною інструкцією № 559389041 від 13.03.2024 на суму 3900,00 грн. (за складання позовної заяви); платіжною інструкцією № 580512538. від 02.05.2024 на суму 3200,00 грн. (за складання відповіді на відзив).
Крім того, надані представником ОСОБА_2 послуги включають складання заперечення на заяву ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» про розстрочення виконання рішення, вартість яких за договором № 30/01/2024 від 30.01.2024 становить 700 грн.
Положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.
Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Зважаючи на викладене, позицію сторін, ураховуючи складність та значення справи для сторін, обсяг проведеної представником позивача роботи, суд вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) відповідає критерію розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт. Перевіривши наявні у матеріалах справи докази та доводи сторін на відповідність заявлених до стягнення сум наданому обсягу адвокатських послуг, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 800,00 грн., що буде відповідати критеріям розумності та співмірності у даній справі.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 197,39 грн.
Щодо заявленого представником відповідача клопотання про розстрочення виконання рішення суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
За приписами ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
Таким чином, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим цивільним судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 435 ЦПК України, ця стаття не вимагає. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Рішенням Суду у справі Глоба проти України № 15729/07 від 05.07.2012 року суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.
Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися цивільними судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 796/43/2018.
Водночас обов'язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.06.2021 року у справі № 9901/598/19, який згідно положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень.
При розгляді вказаної заяви, суд звертає увагу, що як на підставу для розстрочення судового рішення представник відповідача посилається на бойові дії, які призвели до пошкодження приміщення ТОВ «Пологовий будинок «Лелека», що спричинило неможливість виконання боржником умов укладених договорів, послуги за якими були вже оплачені пацієнтами, а також погіршення фінансового стану підприємства. Суд погоджується з тим, що зазначені обставини не залежали від волі заявника та впливають на можливість останнього виконати рішення суду.
Судом також встановлено, що через повномасштабне вторгнення рф на територію України, масовані обстріли ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» тимчасово припинив свою діяльність з 06.03.2022 по 01.09.2022. Наслідком призупинення діяльності пологового будинку стала неможливість виконання взятих на себе забов'язань перед позивачем та іншими пацієнтами. Воєнні дії та території Києва та Київської області, тимчасове призупинення діяльності призвело до погіршення матеріального становища ТОВ «Пологовий будинок «Лелека».
Окрім того, суд приймає до уваги, що у період з 14.12.2023 по 01.04.2024 судами ухвалено велику кількість рішень, які набрали законної сили, про стягнення з ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» грошових коштів, що в свою чергу покладає на боржника значний фінансовий тягар, який, у разі одночасного здійснення розрахунку за всіма борговими зобов'язаннями та погашення кредиторської заборгованості, може призвести до банкрутства підприємства.
Враховуючи викладене, зважаючи на строки невиконання рішення суду, суму боргу за судовим рішенням, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, дотримуючись балансу інтересів обох сторін в умовах дії воєнного стану в Україні, зважаючи на майновий стан відповідача, суд вважає за необхідне частково задовольнити клопотання представника відповідача та розстрочити виконання рішення у даній справі строком на 4 (чотири) місяці, шляхом сплати щомісячних платежів протягом чотирьох місяців рівними частинами у розмірі 21 770 (двадцять одна тисяча сімсот сімдесят) гривень 80 копійок (87 083,20 грн./4).
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» про стягнення грошових коштів задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 62 084 (шістдесят дві тисячі вісімдесят чотири) гривні 00 копійок; три проценти річних у розмірі 3 244 (три тисячі двісті сорок чотири) гривні 31 копійка, інфляційні втрати в розмірі 8 757 (вісім тисяч сімсот п'ятдесят сім) гривень 50 копійки; витрати по сплаті судового збору в розмірі 1197 (одна тисяча сто дев'яносто сім) гривень 39 копійок; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 800 (одинадцять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Розстрочити виконання рішення строком на 4 (чотири) місяці з дня набрання рішенням суду законної сили шляхом сплати щомісячних платежів протягом чотирьох місяців рівними частинами у розмірі 21 770 (двадцять одна тисяча сімсот сімдесят) гривень 80 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека», код ЄДРПОУ 39155132, місцезнаходження: м. Київ, вул. Квітки Цісик, буд. 56.
Суддя О.О. Тиха