Номер провадження 2/754/2120/24
Справа №754/1521/24
Іменем України
13 червня 2024 року Деснянський районний суд міста Києва
у складі головуючої судді Гринчак О.І.
за участю секретаря судових засідань Чехун Ю.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідачки ОСОБА_3 ,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,
Зміст позовних вимог
У січні 2024 року ОСОБА_1 , через представника - ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, в якій просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої дочки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як таку, що ухиляється від виконання батьківських обов'язків щодо виховання та утримання дитини.
Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони перебувають у шлюбі та мають спільну дочку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Матір не приділяє уваги дочці, через це в сім'ї відбуваються постійні сварки, для відповідачки дитини ніби не існує, вона постійно заклопотана власними справами, займається дочкою виключно батько. Мати взагалі не виявляє бажання бачитися з дочкою, проводити з нею час, брати участь у її вихованні. Відповідач навіть слухати не хоче про те, що такою поведінкою вона завдає дочці тяжких переживань, що може мати значні наслідки в майбутньому. Розуміючи, що всі дії позивача не приводять до жодного результату, матір фактично самоусунулася від виховання власної дитини.
Позивач стверджує, що відсутні об'єктивні перешкоди для відповідачки у належному вихованні дитини, що свідчить про свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками. Емоційний зв'язок між відповідачем та дитиною фактично відсутній, відповідач не виявляє до своєї дитини батьківського піклування, долею дитини не цікавиться. Позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 буде відповідати інтересам дитини, оскільки відповідачка в подальшому буде позбавлена можливості негативно впливати на психіку дитини до моменту зміни нею свого ставлення та поновлення у встановленому порядку батьківських прав.
Рух справи
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 02 лютого 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі; постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження; зобов'язано Службу у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації відповідно до приписів статті 19 Сімейного кодексу України надати суду письмовий висновок щодо розв'язання спору.
15 лютого 2024 року та 07 березня 2024 року від відповідачки надійшли заяви про розгляд справи без її участі, в яких вона не заперечує щодо задоволення позовних вимог.
20 березня 2024 року представником позивача подані клопотання про витребування доказів та про допит свідків.
28 березня 2024 року представником позивача подано клопотання про долучення доказів.
03 квітня 2024 року від Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації надійшов висновок про доцільність позбавлення батьківських прав № 102-1567 від 03.04.2024.
12 квітня 2024 року представником позивача подано клопотання про долучення доказів.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 30 квітня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті. Визнано явку відповідачки, ОСОБА_3 , у судове засідання для надання особистих пояснень обов'язковою.
У судовому засіданні 13 червня 2024 року судом допитано як свідка ОСОБА_5 .
Під час розгляду справи по суті позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просила суд їх задовольнити. Відповідачка не заперечувала щодо задоволення позову, оскільки вона не має бажання спілкуватися з дитиною.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
20 грудня 2019 року Деснянським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб, який станом на час розгляду справи не розірвано, і відповідна позовна заява до суду не подавалася.
Сторони у справі мають спільну дочку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 10.07.2020, в якому батьком вказано ОСОБА_1 , а матір'ю - ОСОБА_3 .
ОСОБА_1 проживає разом малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у трикімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки № 01 від 21.02.2024 дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 811 Деснянського району міста Києва, з вересня 2023 року ОСОБА_1 сам приводить і забирає малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з дошкільного закладу.
У матеріалах справи міститься копія нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_3 , від 28.02.2024, в якій вона вказує, що повністю розуміючи значення своїй дій, ознайомлена з вимогами чинного сімейного законодавства, що регулюють питання та наслідки позбавлення батьківських прав, бажаючи настання таких наслідків, цією заявою підтверджує, що брати участь у вихованні малолітнього дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не буде, а тому проти позбавлення її батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_4 не заперечує.
Свідок ОСОБА_5 є знайомою позивача, вказує, що дитиною займається виключно батько. Вдома у позивача свідок відповідачку жодного разу з осені 2023 року не бачила.
У висновку Деснянської районної в місті Києві державної адміністрація № 102-1567 від 03.04.2024зазначається, що батько дитини, ОСОБА_1 , повідомив, що з матір'ю дитини у них завжди виникали сварки на побутовому рівні. Фактично дитиною займається він. Восени матір дитини пішла з дому, де наразі вона проживає йому не відомо. Діючи виключно в найкращих інтересах дитини, Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав матір, ОСОБА_3 , стосовно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Норми права та мотиви суду
Частиною першою статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частини першої статті 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
У абзаці четвертому частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III визначено, що забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.
Відповідно до статті 12 вказаного Закону виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Частиною восьмою статті 7 СК України визначено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з положеннями статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні.
У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України» (заява № 2091/13), та в п. 100 рішення від 16 липня 2015 року «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ наголосив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.
Стаття 51 Конституції України та статті 151, 180 СК України встановлюють для батьків обов'язок виховувати та утримувати дітей до їх повноліття.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), яке слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 14 травня 2020 року у справі № 420/1753/18 та від 12 жовтня 2023 року у справі № 344/9906/22.
Частинами четвертою та п'ятою статті 19 Сімейного кодексу України визначено, що при розгляді судом спорів, зокрема щодо позбавлення та поновлення батьківських прав, обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
При цьому орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Водночас у частині 6 зазначеної статті зазначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
ВисновокДеснянської районної в місті Києві державної адміністрація, як органу опіки та піклування не містить належного обґрунтування того, яким чином позбавлення батьківських прав відповідачки захистить інтереси її малолітньої дочки, також висновок складений за відсутності відповідачки та повної інформації про стан виконання нею батьківських обов'язків та лише на підставі пояснень позивача.
Окрім того, стороною позивача не наведено та не доведено виключних обставин, які б могли бути підставою для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав.
Слід зауважити, що сторони на час винесення судом даного рішення перебувають у шлюбі, що недоводить того, що сім'я остаточно розпалася.
Письмові характеристики позивача сусідами та консьєржем, не можуть вважатися допустимими та достовірними доказами у розумінні ст. 77 та 78 ЦПК України, а тому не приймаються судом до уваги.
На підтвердження викладених у позовній заяві обставин, що відповідачка самоусунулася від виховання та утримання дитини, не надано достатніх доказів для позбавлення батьківських прав, адже до матеріалів справи додано лише довідку з дошкільного закладу, де навчається дитина, висновок органу опіки і піклування та заявлено як свідка знайому позивача. При цьому, клопотання про виклик свідків (як-то діда, баби зі сторони позивача, чи зі сторони відповідачки, вихователів дитячого садочка), які є постійними та безпосередніми очевидцями умов виховання та проживання дитини, стороною позивача не заявлялося.
Суд зауважує, що чинним законодавством України не передбачено процедури відмови батьків від дитини / батьківських прав. При цьому, частиною третьою статті 155 СК України встановлено, що відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
Відповідно до положень ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
Таким чином, суд доходить висновку, що позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведена.
З огляду на викладене підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 щодо позбавлення відповідачки батьківських прав немає, однак суд вважає за необхідне для забезпечення інтересів та потреб дитини попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання та виконання обов'язків щодо дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та покласти на Службу у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації контроль за виконанням батьківських обов'язків ОСОБА_3 .
Відповідно до положень статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 258, 259, 265, 273, 280-289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав відмовити.
Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Попередити відповідачку ОСОБА_3 про необхідність належного виконання обов'язків з виховання малолітньої дитини, дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та покласти на Службу у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації контроль за виконанням батьківських обов'язків ОСОБА_3 .
Роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі продовження вчинення ОСОБА_3 дій, спрямованих на ухилення від виконання батьківських обов'язків з виховання дитини, він за наявності для того правових підстав, не позбавлений можливості повторно звернутися до суду із аналогічним позовом.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , код РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , код РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ 37501695, місцезнаходження: м. Київ, пр-т Червоної Калини, буд. 21-Г.
Повний текст рішення складено та підписано 18.06.2024.
Суддя Деснянського
районного суду міста Києва Оксана Гринчак