2-з/754/53/24
Справа № 754/1373/23
Іменем України
06 червня 2024 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:
судді Саламон О.Б.
за участю секретаря судового засідання Рябенка В.О.
представників ОСОБА_1 , ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача за первісним позовом ОСОБА_2 - адвоката Лариси Величко про забезпечення первісного позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей з батьком та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей з матір'ю, -
В провадженні суду перебуває вказана цивільна справа за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей з батьком, та відповідно - з матір'ю.
Від представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Л. Величко надійшла заява про забезпечення позову шляхом зобов'язання матері ОСОБА_3 до набрання рішенням законної сили:
- забезпечувати спільний відпочинок малолітніх дітей - ОСОБА_7 , 2011 р.н., ОСОБА_5 , 2014 р.н., ОСОБА_8 , 2018 р.н., з батьком ОСОБА_2 , щороку, під час перебування його за межами України: у період зимових канікул дітей не менше ніж 7 календарних днів безперервно з ночівлею, у період літніх канікул дітей не менше ніж 14 календарних днів безперервно з ночівлею;
- забезпечувати (організовувати) спілкування (контакт) малолітніх дітей - ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , з батьком ОСОБА_2 , шляхом відео зв'язку, телефонного зв'язку, зокрема з використанням соціальних мереж (Telegram, Viber, Whatsapp та/або Zoom, Skype) - щосереди та щосуботи з 19.00-21.00 год., за швейцарським часом, з завчасним погодженням мобільного за стосунку, який використовуватиметься, за 2 дві години до дзвінка;
- негайно (не пізніше ніж протягом двох днів з дня виникнення факту) повідомляти батька - ОСОБА_2 про захворювання та заплановані/ургентні медичні втручання і лікування малолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8 .
- завчасно (не пізніше ніж за три дні з дня виникнення факту) повідомляти батька - ОСОБА_2 про зміну країни/міста/місця проживання (обставини та напрям) малолітніх дітей - ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8 .
- надати батьку - ОСОБА_2 інформацію про місця та графіки навчання та/або відвідування малолітніми дітьми - ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8 дошкільних/навчальних закладів, гуртків, секцій тощо, а також негайно (не пізніше ніж протягом двох днів з дня виникнення факту) повідомляти батька ОСОБА_2 про факт і причини зміни чи припинення відвідування таких закладів/гуртків, секцій.
Заява обґрунтована тим, що батько рік не має належного спілкування з дітьми і вбачається реальна загроза не виконання рішення суду зі сторони відповідача після ухвалення рішення суду по справі. 29.05.2023 відповідач разом з малолітніми дітьми вирішила залишити Україну та змінити постійне, стале, звичне для дітей місце їх проживання. Не повідомивши батька, дітей вивезла їх до Швейцарської Конфедерації (м. Цюріх), про що позивач дізнався не від колишньої дружини, а з її сторінки в соціальній мережі «Інстаграм». З моменту від'їзду почала вчиняти дії з відсторонення дітей від батька, внаслідок чого він позбавлений можливості спілкування з дітьми, що в майбутньому потягне за собою повне відчуження дітей від рідного батька, що є абсолютно недопустимим, протиправним та суперечить якнайкращим інтересам дітей. Діти з батьком мали завжди довірливі відносини. Тому заявник вважає за доцільне застосувати обрані ним заходи забезпечення позову.
Розглянувши обґрунтування заяви про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У п.п. 1,3 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що Держави-учасниці:
- забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
- поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до п. 1 ст. 3, п. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у п. 8 ст. 7 СК України та у ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів дитини.
За статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Про необхідність та важливість контакту дитини з кожним із батьків під час тривання судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дітей неодноразово наголошував у своїх рішеннях ЄСПЛ.
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2)) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Конвенцією про права дитини закріплено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Так, 11 липня 2017 року ЄСПЛ було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому йдеться визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. Європейський суд наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти:
-по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною;
- по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
У рішенні ЄСПЛ від 02 лютого 2016 року у справі «N.TS. та інші проти Грузії» зазначено, що обов'язок національних органів влади вживати заходів для полегшення возз'єднання, однак, не є абсолютним. Возз'єднання одного з батьків з дитиною, яка деякий час прожила з іншими особами, може бути неможливо реалізувати негайно і може знадобитися проведення підготовчих заходів для цього. Характер та обсяг такої підготовки залежатимуть від обставин кожного випадку, але розуміння та співпраця всіх зацікавлених сторін завжди буде важливим компонентом. Хоча національні органи влади повинні зробити все можливе для сприяння такому співробітництву, будь-яке зобов'язання щодо застосування примусу в цій сфері має бути обмеженим, оскільки інтереси, а також права і свободи всіх зацікавлених осіб повинні бути враховані, а особливо найкращі інтереси дитини та її права за статтею 8 Конвенції. Якщо контакти з батьками можуть загрожувати цим інтересам або втручатися в ці права, національні органи влади повинні дотримуватись справедливого балансу між ними (див. посилання Hokkanen, п. 58). Найкращі інтереси дитини повинні бути першочерговими і, залежно від їхньої природи та серйозності, можуть перевищувати права їхніх батьків (див. серед інших, Ольссон (№ 2), § 90, Ignaccolo-Zenide, § 94, обидва цитовані вище Plaza v. Poland, № 18830/07, п. 71, 25 січня 2011 р., І Manic, наведене вище, § 102, з подальшими посиланнями на нього).
На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосується дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
У рішенні від 31 липня 2003 року ЄСПЛ у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини.
Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов'язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.
У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітніх дітей, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітніх дітей особисто з їх батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дітей від зустрічей з батьком.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 17 травня 2021 року в справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15 вересня 2021 року в справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20).
Відповідно до ст.ст. 1, 15 Закону України «Про охорону дитинства» контакт з дитиною - це реалізація матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Виходячи із наведеного, суд вважає, що відновлення відносин та емоційного контакту малолітніх дітей з батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дітей від зустрічей з батьком.
Відповідно до приписів ст.ст. 141, 153 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини; мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (ч.ч. 1-3 ст. 157СК України).
Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, виходячи з існування спору між батьками, щодо визначення місця проживання малолітніх дітей, який не вирішено, зважаючи на те, що діти перебувають за кордоном та чиняться перешкоди у спілкуванні з дітьми, з урахуванням рівності у правах батьків, щодо виховання дітей, суд дійшов висновку щодо забезпечення позову частково.
Відповідно до правового висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №127/31828/19 зустрічі матері з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи що цей спір виник із сімейних правовідносин.
Суд зазначає, що обставини викладені в заяві про забезпечення позову вказують на наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів забезпечення позову.
За результатами вивчення матеріалів справи, суд знаходить достатніми і обґрунтованими доводи заяви про те, що відсутність стабільних контактів батька з дітьми дійсно створює загрозу втрати безпосереднього емоційного контакту дітей з батьком, що в подальшому може утруднити виконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дітей з батьком.
При цьому, жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право батька на спілкування з дітьми, чи обставин, які б свідчили про спілкування батька з дітьми, яке перешкоджало б нормальному розвитку дітей, судом не встановлено.
Суд враховує, що у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту дітей особисто з їх батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір'ю.
А тому, з метою запобігання втрати емоційного контакту батька з малолітніми дітьми, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про визначення місця проживання дитини, суд вважає за необхідне застосувати захід забезпечення позову у спірних правовідносинах із дотриманням вимог законодавства, яким врегульовано правовий механізм забезпечення позову.
В судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги заяви.
Представник відповідача частково визнав вимоги заяви, зазначивши, що не заперечують проти спілкування дітей з батьком за бажанням дітей та щодо повідомлення про стан здоров'я та щодо інформації про навчання.
Встановлено, що позивач є батьком, однак не має можливості будь - якого спілкування з дітьми, які перебувають за межами України з травня 2023 року, що призводить до порушення прав та законних інтересів позивача, як батька.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (№ 12-90гс20) зазначено, що: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (№ 14-729цс19)).
У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19 (№ 61-10859св20) ".......зустрічі матері з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків матері із її малолітньою дитиною і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини". ".......відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з матір'ю."
Аналогічну правову позицію Верховний Суд висловив і у постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 490/1087/21 (№ 61-12931св21) вказано, що судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька). Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.
Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що батько, який на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дітей, також має право на особисте спілкування з ними, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
При цьому, судом враховується, що запропонований спосіб забезпечення позову у вигляді забезпечення матір'ю дітей, яка перебуває за кордоном, спільного відпочинку з батьком дітей щороку під час перебування батька за кордоном - у літній та зимовий період, неможливо виконати, оскільки місцем проживання позивача на даний час є м. Київ, що знаходиться на значній відстані від місця проживання дітей - Швейцарія, а час перебування дітей за кордоном, яких вивезли на час військової агресії, невідомий. Зокрема не вирішується спір щодо визначення способу і участі бутька у вихованні дітей і, водночас, суд не може знати наперед, який період діти будуть перебувати за межами України.
Крім того, у заяві про забезпечення позову зазначено про те, щоб повідомляти батька про ургентні медичні втручання. Ургентна медична допомога надається в станах, що загрожують життю і здоровю пацієнта, тобто термінові оперативні втручання при гострих патологіях або важких травмах, що також не підлягає задоволення, оскільки мати не може повідомляти про такі випадки не пізніше ніж протягом двох днівз дня виникнення факту щодо ургентних медичних втручань.
Спілкування батька з дітьми та повідомлення батька про захворювання дітей та заплановані медичні втручання, а також повідомлення про зміну країни, міста проживання - є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи, що цей спір виник із сімейних правовідносин.
Представник відповідача за первісним позовом не навів обґрунтованих доводів про те, що спілкування дітей з батьком можуть призвести до негативних наслідків для стану дітей.
З огляду на обґрунтування заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може призвести до фактичної неможливості виконання рішення суду з причин повного (остаточного) розриву психологічних та емоційних зв'язків між батьком та дітьми.
Відсутність стабільних контактів батька з трьома малолітніми дітьми створює загрозу втрати безпосереднього емоційного контакту дітей з ним, що в подальшому може утруднити виконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дітей з батьком. При цьому жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право батька на спілкування з малолітніми дітьми, чи обставин, які б свідчили про спілкування батька з дітьми, яке перешкоджало б нормальному розвитку дітей, судом не встановлено.
Аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
З аналізу зазначених норм та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини випливає, що в рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати інтереси батьків.
Суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню, а саме:
-забезпечувати (організовувати) спілкування (контакт) малолітніх дітей з батьком шляхом відео зв'язку, телефонного зв'язку, зокрема з використанням соціальних мереж (Telegram, Viber, Whatsapp та/або Zoom, Skype) щосуботи з 19.00-21.00 год. та з завчасним погодженням щотижня з батьком ОСОБА_2 іншого дня і часу спілкування з урахуванням відвідування дітьми гуртків, секцій тощо (за швейцарським часом з завчасним погодженням мобільного застосунку, який використовуватиметься).
- не пізніше ніж протягом двох днів з дня виникнення факту повідомляти батька про захворювання та заплановані медичні втручання малолітніх дітей.
- завчасно (не пізніше ніж за три дні з дня виникнення факту) повідомляти батька про зміну країни/міста проживання (обставини та напрям) малолітніх дітей
- надати батьку інформацію про навчання та/або відвідування малолітніми дітьми дошкільних/навчальних закладів, гуртків, секцій тощо, а також не пізніше ніж протягом двох днів з дня виникнення факту повідомляти батька про факт і причини зміни чи припинення відвідування таких закладів/гуртків, секцій.
Все зазначене дає підстави припускати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим вирішення даного спору та в подальшому виконання рішення суду, зважаючи на те, що тривале відсторонення дітей від батька, позбавлення його батьківської любові та піклування формує у дітей невірне уявлення про роль батька у стосунках із дітьми, що може в подальшому призвести до такого ж відсторонення батька від власних дітей.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 31, 149-153 ЦПК суд, -
Заяву представника позивача за первісним позовом ОСОБА_2 - адвоката Лариси Величко про забезпечення первісного позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особа: Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей з батьком та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей з матір'ю - задовольнити частково.
До набрання законної сили рішенням суду по справі за первісним позовом ОСОБА_2 - адвоката Лариси Величко про забезпечення первісного позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особа: Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей з батьком та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей з матір'ю, зобов'язати матір- ОСОБА_3 :
1. Забезпечувати (організовувати) спілкування (контакт) малолітніх дітей - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 шляхом відео зв'язку, телефонного зв'язку, зокрема з використанням соціальних мереж (Telegram, Viber, Whatsapp та/або Zoom, Skype) щосуботи з 19.00-21.00 год. та з завчасним погодженням щотижня з батьком ОСОБА_2 іншого дня і часу спілкування з урахуванням відвідування дітьми гуртків, секцій тощо (за швейцарським часом з завчасним погодженням мобільного застосунку, який використовуватиметься).
2. Не пізніше ніж протягом двох днів з дня виникнення факту повідомляти батька - ОСОБА_2 про захворювання та заплановані медичні втручання малолітніх ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
3. Завчасно (не пізніше ніж за три дні з дня виникнення факту) повідомляти батька - ОСОБА_2 про зміну країни/міста проживання (обставини та напрям) малолітніх дітей - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
4. Надати батьку - ОСОБА_2 інформацію про навчання та/або відвідування малолітніми дітьми - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 дошкільних/навчальних закладів, гуртків, секцій тощо, а також не пізніше ніж протягом двох днів з дня виникнення факту повідомляти батька - ОСОБА_2 про факт і причини зміни чи припинення відвідування таких закладів/гуртків, секцій.
У задоволенні інших вимог заяви - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Повний текст ухвали складено 14.06.2024.
Суддя Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б.