Справа № 703/1534/24
2-о/703/77/24
17 червня 2024 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області
у складі: головуючого судді Криви Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Холодняк Л.П.,
заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника - адвоката Геріх Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Смілянська міська рада Черкаської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
В обґрунтування заяви зазначила, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . За час спільного проживання їхньою сім'єю, а саме - нею, чоловіком ОСОБА_2 , її сином від першого шлюбу ОСОБА_3 та їхньою спільною донькою ОСОБА_4 було набуто у власність квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 25.05.2004 частка кожного співвласника становить по ? частині.
20 січня 2009 року шлюб між нею та ОСОБА_2 розірвано. Проте вказує, що з чоловіком вони не розійшлися, продовжили спільно проживати як одна сім'я, разом вели спільне господарство, мали спільний побут та бюджет, тобто проживали як чоловік та дружина.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сміла Черкаської області помер ОСОБА_2 Чоловік хворів раковим захворюванням, не міг самостійно себе обслуговувати, не мав змоги ходити, а тому останні декілька років вона постійно здійснювала догляд за ним. Поховання також відбувалося нею особисто за її кошти. Всі поминальні обіди, витрати на ритуальні послуги та витрати на встановлення пам'ятника та загальне облаштування могили також було зроблено за її кошти.
Після смерті чоловіка вона звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини 3/8 квартири після смерті чоловіка, проте на сьогоднішній день спадщину оформити не може, оскільки відсутні документи, що підтверджують факт спільного проживання.
Наведені обставини стали підставою для звернення до суду, оскільки іншим способом цей факт встановити неможливо.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 підтримали заявлені вимоги з підстав, зазначених у заяві та просили їх задовольнити.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явилась, подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі.
В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які вказали, що протягом декількох десятків років знають родину Дригант, вони між собою часто спілкуються з побутових питань та підтверджують, що заявник ОСОБА_1 проживала постійно з чоловіком ОСОБА_2 весь час до його смерті. Після того, як ОСОБА_2 захворів, заявниця здійснювала за ним догляд, та після його смерті поховала його. Разом вони спільно проживали як сім'я, вели господарство, мали спільний бюджет. Свідкам ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 навіть не було відомо, що вони розлучені.
Заслухавши заявника, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про його смерть серії НОМЕР_2 , яке видано Смілянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с.6).
Заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який 20 січня 2009 року було розірвано, про що свідчить копія свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 20 січня 2009 року.
За час спільного проживання родиною, а саме - заявником, ОСОБА_2 , сином від першого шлюбу заявника ОСОБА_3 та їхньою спільною донькою ОСОБА_4 було набуто у власність квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 25.05.2004 частка кожного співвласника становить по ? частині.
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання спадкодавця ОСОБА_2 останній був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.11).
За клопотанням заявника судом було допитано свідків, які підтвердили той факт, що ОСОБА_1 постійно проживала з ОСОБА_2 на день його смерті.
Згідно з повідомленням Смілянської державної нотаріальної контори від 08 травня 2024 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 звернулася ОСОБА_1 .
Відповідно до положень ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до абз. 3 п. 3 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.
Частиною 1 статті 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.
Суд зазначає, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування", виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому розглядаються заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Пунктом 23 зазначеної постанови встановлено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Тобто, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
З урахуванням досліджених судом документів, а також показів свідків, судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно проживала без реєстрації разом із ОСОБА_2 до дня його смерті у квартирі АДРЕСА_1 .
Оскільки в позасудовому порядку заявник позбавлена можливості встановити наведений факт, а встановлення даного факту має для нього юридичне значення, суд вважає за можливе задовольнити її заяву в повному обсязі.
Відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
На підставі наведеного, керуючись ч. 2 ст. 256, ст. 10, 11, 60, 213-215, 259 ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Смілянська міська рада Черкаської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_2 , станом на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий: Ю. В. Крива