Справа № 569/3270/24
1-кс/569/2469/24
11 квітня 2024 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1
з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засідання в м.Рівне клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна,-
До Рівненського міського суду з клопотання про скасування арешту майна звернулася ОСОБА_3 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_3 є потерпілою по кримінальному провадженні №12024181010000406 від 13.02.2024 року, дане провадження знаходиться у старшого слідчого слідчого відділу Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_4 , який проводить досудове розслідування по злочину, передбаченому ч.4 ст. 190 КК України.
Так, 12.02.2024 в період часу з 15 год. 00 хв. по 16 год. 01 хв., під час того як вона здійснювала продаж власних товарів, через мережу «ОЛХ», невідома особа використавши посилання ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке вона надіслала зі сторінки ІНФОРМАЦІЯ_2 в онлайн додатку Telegram, та була підписана під ім?я « ОСОБА_5 », остання під приводом купівлі товарів, дізнавшись дані моєї банківської картки АТ КБ «ПриватБанк», здійснила вхід в додаток «Приват24», використавши при цьому мої персональні дані, здійснила зняття грошових коштів в сумі 73794,54 грн., які були переказані з банківських рахунків АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , що видані на моє ім'я, на банківські рахунки НОМЕР_3 (належний ОСОБА_6 ), НОМЕР_4 (належний ОСОБА_7 ) внаслідок вказаних діянь мені було завдано майнову шкоду.
28.03.2024, під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, згідно наданих даних на ознайомлення, я дізналася про те, що 07 березня 2024 року, по кримінальному провадженні №12024181010000406 від 13.02.2024, в якому вона є потерпілою, було здійснено тимчасовий доступ до речей і документів, що знаходяться в АТ КБ «ПриватБанк», а саме до банківських рахунків НОМЕР_3 (належний ОСОБА_6 ), НОМЕР_4 (належний ОСОБА_7 ), а також до всіх рахунків відкритих в АТ КБ «ПриватБанк» на моє ім'я.
Так, згідно протоколу огляду документів та копій документів долучених до них, було з'ясовано, що грошові кошти які злочинним шляхом було перераховано з моїх банківських рахунків відкритих в АТ КБ «ПриватБанк», на банківські картки АТ КБ «ПриватБанк», належні невідомим мені особам, а саме гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно виписки по банківському рахунку, до гр. ОСОБА_6 , на банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_5 , з моїх банківських карток АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_6 та № НОМЕР_7 , надійшло два платежі, перший о 12.02.2024 о 15:58 год., на загальну суму 19000 грн., другий 12.02.2024 о 16:01 год., на загальну суму 27000 грн., крім того встановлено, що мої грошові кошти досі знаходяться на банківському рахунку ОСОБА_6 , оскільки жодного зняття чи переказу коштів не відбувалося.
Також, згідно виписки по банківському рахунку ОСОБА_7 , на його банківську картку № НОМЕР_8 , з її банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_6 , було надходження двох платежів, перший 12.02.2024 о 15:04 год., на суму 9000 грн., другий 12.02.2024 о 15:50 год., на суму 16000 грн., крім того встановлено, що її грошові кошти досі знаходяться на банківському рахунку ОСОБА_7 , оскільки жодного зняття чи переказу коштів не відбувалося.
Крім того, їй відомо, що згідно ухвали слідчого судді, від 11.03.2024 було накладено арешт на банківські рахунки НОМЕР_3 (належний ОСОБА_6 ), НОМЕР_4 (належний ОСОБА_7 ) та заборонено будь які дії з ними.
Оскільки грошові кошти які були викрадені в неї знаходяться на банківських рахунках невідомих їй осіб, просить частково скасувати накладений арешт, в частині зняття арешту з грошових коштів, з банківських рахунків АТ КБ «ПриватБанк», НОМЕР_3 (належний ОСОБА_6 ), НОМЕР_4 (належний ОСОБА_7 ) з метою можливості в подальшому користуватись власними грошовими коштами. Крім того, просить зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк», поштова адреса: 49094, Україна, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, тел. 0562390000, е-mail адреса privatbank@pbank.dp.ua., повернути кошти законному володільцю, а саме на рахунки з яких було здійснено переказ грошових НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , що видані на її ім'я. Вказані грошові кошти, являються для неї значними, а також значна частина коштів була знята в рахунок кредиту в АТ КБ «ПриватБанк».
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, однак подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність своє клопотання підтримала в повному обсязі.
Слідчий в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву в якій просить розглядати клопотання у його відсутність.
Дослідивши надані матеріали кримінального провадження, слід прийти до висновку, що клопотання підлягає до задоволення частково.
Судом встановлено, що згідно ухвали слідчого судді, від 11.03.2024 було накладено арешт на банківські рахунки НОМЕР_3 (належний ОСОБА_6 ), НОМЕР_4 (належний ОСОБА_7 ) та заборонено будь які дії з ними.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до частини першої статті 174 Кримінального процесуального кодексу України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Як встановлено в судовому засіданні, що у даному кримінальному провадженні у кримінальному провадженні №12024181010000406 від 13.02.2024 року, підозра ОСОБА_3 не оголошувалась, оскільки вона є потерпілою по даному кримінальному провадженні, а отже застосування арешту майна до даного майна є безпідставним та нічим не обґрунтованим.
Згідно ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Керуючись ч.1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або вилучений нею, повинен бути якнайшвидше повернутий власнику, крім випадків передбачених ст.ст. 160-166, 170-174 КПК України.
Статтею 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно п. 7 ч. 2ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно вимог ст. 321 ЦПК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», а саме частиною 3 пункту 1 зазначено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р., для з'ясування наявності порушення цього положення ЄСПЛ має встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід'ємним принципом всієї Конвенції, що відбито в структурі ст. 1 Протоколу №1 Європейської конвенції з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу «resjudicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ( див. п. 46 рішення у справі «Устименко проти України», п.п. 51,52 рішення у справі «Рябих проти Росії», п. 31 рішення у справі «Марушин проти Росії», п. 61 рішення у справі «Брумареску проти Румунії»).
Основною метою ст. 1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини ( рішення у справах «SperrongandLonnroth v Sweden» від 23.09.82, «Новоселецький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 01.06.2006).
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано
З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання підлягає до задоволення.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 170, 171,174 КПК України, -
Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна - задоволити.
Частково скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 11.03.2024 року на банківські рахунки НОМЕР_3 (належний ОСОБА_6 ), НОМЕР_4 (належний ОСОБА_7 ), в частині арешту на грошові кошти.
Зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк», поштова адреса: 49094, Україна, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, тел. НОМЕР_9 , е-mail адреса ІНФОРМАЦІЯ_5 ., повернути грошові кошти в сумі 46000 (сорок шість тисяч) гривень, що знаходяться на банківському рахунку НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_6 , грошові кошти в сумі 25000 (двадцять п'ять тисяч) гривень, що знаходяться на банківському рахунку НОМЕР_4 , належний ОСОБА_7 .
Зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк», поштова адреса: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_9 , е-mail адреса ІНФОРМАЦІЯ_5 ., здійснити повернення коштів на банківські рахунки видані на ім'я, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 та НОМЕР_2 , з яких дані кошти було викрадено.
Ухвала , відповідно до ст.309 КПК України, оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя - підпис:
Ухвала набрала законної сили 11.04. 2024 року.
Виготовлено з автоматизованої системи суду
Слідчий суддя Рівненського міського ОСОБА_1
Копію ухвали засвідчено 08 травня 2024 року.