Справа № 564/4632/23
17 червня 2024 року
Костопільський районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костопіль, в режимі відеоконференції, клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12023181150000501 від 07.11.2023 року по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.3 ст. 357, ч.3 ст.15, ч.2 ст. 289 КК України,
за участю сторін кримінального провадження - прокурора ОСОБА_3 , потерпілого - ОСОБА_6 , обвинуваченого - ОСОБА_7 “ ОСОБА_8 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_9 ,
У провадженні Костопільського районного суду Рівненської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023181150000501 по обвинуваченню Лук“ ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.3 ст. 357, ч.3 ст.15, ч.2 ст. 289 КК України.
В судовому засіданні прокурор підтримала подане нею клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 “ ОСОБА_10 .
Так, в обгрунтування клопотання прокурор зазначила, що ОСОБА_7 “ ОСОБА_11 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.3 ст. 357, ч.3 ст.15, ч.2 ст. 289 КК України, що підтверджується матеріалами кримінального провадження та у разі не продовження Лук“ ОСОБА_12 запобіжного заходу у виді тримання під вартою існує ймовірність настання ризиків того, що ОСОБА_7 “ ОСОБА_11 спробує: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Прокурор зазначає, що вказані ризики, передбачені ст. 177 КПК України, виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 “ ОСОБА_8 , а тому просить суд задоволити його клопотання.
Потерпілий в судовому засіданні підтримав клопотання прокурора.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_9 в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання прокурора, оскільки ризики зазначені у ньому необгрунтовані, просила суд застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки на утриманні в обвинуваченого перебуває дружина та неповнолітні діти.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засідання підтримав позицію свого захисника.
З'ясувавши думку учасників судового провадження, щодо зазначеного вище клопотання, суд дійшов таких висновків.
Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Встановлено, що 26 квітня 2024 року ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області продовжено обвинуваченому Лук“ ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Костопіль, Рівненської області, жителю АДРЕСА_1 , українцю, громадянину України, непрацюючому, раніше неодноразово судимому, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 24 червня 2024 року
Відповідно до п.3 ст.5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.
Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Судом встановлено, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 “ ОСОБА_8 спливає 24 червня 2024 року.
Не роблячи передчасних висновків, щодо вини обвинуваченого, беручи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_7 “ ОСОБА_11 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289, ч.3 ст. 357, з яких кримінальні правопорушення передбачені ч. 4 ст. 185 та ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України, згідно до ст. 12 КК України віднесено до тяжких злочинів та, за які законом передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк від 5 до 8 років та визначені ст.177 КПК України ризики, а саме: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення, на цей час не відпали і вони в повній мірі обґрунтовують подальше тримання Лук“ ОСОБА_8 під вартою, більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а тому клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити Лук“ ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Так, прокурором доведено, що ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховуватися від суду підтверджується тим, що будучи на волі Лук“ ОСОБА_11 може переховуватись задля уникнення від відповідальності, так як санкція ч. 4 ст. 185 та ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України, передбачає безальтернативну міру покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 8 років.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Зокрема, у справі «Ілійко проти Болгарії», Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Підтверджує існування даного ризику і те, що обвинувачений перебував у розшуку по іншому кримінальному провадженню, що вбачається зі змісту клопотання.
Ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, обгрунтовується тим, що перебуваючи на волі, обвинувачений може шляхом умовлянь, погроз, вчинення тиску та/або будь-яким іншим чином вплинути на останніх з метою зміни ними своїх показань про обставини вчинення кримінальних правопорушень, адже після затримання Лук“ ОСОБА_14 висловлював неодноразові погрози вбивством, пошкодженням майна шляхом підпалу, а також фізичною розправою і сексуальним насильством щодо поліцейських.
Крім того, є реальним ризик продовження злочинної діяльності в разі обрання останньому запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, оскільки зі змісту клопотання вбачається, що ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних кримінальних правопорушень, в тому числі тяжких, зокрема вироком Рівненського міського суду від 24.03.2022 року за ч.2 ст.186 ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць, яке відбув 19.10.2022 року, тобто на цей час має незняту та непогашену судимість за вчинення корисливих злочинів.
Суд, враховуючи, що обставини по справі з часу обрання та продовження запобіжного заходу не змінились, а ризики передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого заходу забезпечення кримінального провадження, а також те, що він, зокрема, обвинувачуються і в скоєнні тяжких злочинів, доцільно вирішувати питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважаючи його таким, що відповідає характеру та тяжкості діяння, що інкримінується обвинуваченому, та запобіганню можливості перешкоджати інтересам правосуддя, зокрема і ухиленню від суду, а тому, суд приходить до висновку про відсутність на цей час підстав для обрання обвинуваченому інших більш м'яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено. Перелічені вище обставини обумовлюють висновок суду про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 “ ОСОБА_11 , його майновий стан, суд вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст.182 КПК України визначити заставу у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки внесення застави в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Відповідно до норм ч.3 ст.183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави необхідно покласти на обвинуваченого такі обов'язки: (1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; (2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; (3) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими у кримінальному провадженні; (4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзду з України і в'їзду в Україну.
Згідно ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.
На підставі наведеного та керуючись ст. 177, 183, 331, 372 КПК України, суд,
Продовжити обвинуваченому Лук“ ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Костопіль, Рівненської області, жителю АДРЕСА_2 , українцю, громадянину України, непрацюючому, раніше неодноразово судимому, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 15 серпня 2024 року та утримувати його в Державній установі “Рівненський слідчий ізолятор”.
Контроль за виконанням ухвали суду покласти на прокурора ОСОБА_3 .
Визначити обвинуваченому Лук“ ОСОБА_13 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що ставить 151 400 гривень 00 коп.
Сума застави може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок НОМЕР_1 , код отримувача за ЄДРПОУ 26259988, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом строку дії ухвали.
У разі внесення застави заставодавцем роз'яснити заставодавцю, що: ОСОБА_7 “ ОСОБА_15 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 4 ст. 185 КК України, яке карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років; ч. 3 ст. 357 КК України, яке карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років; ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України, яке карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.
Заставодавець зобов'язаний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 “ ОСОБА_16 та його явку за викликом.
За умови внесення застави зобов'язати обвинуваченого Лук“ ОСОБА_16 прибувати за кожною вимогою до суду та зобов'язати виконувати такі обов'язки: (1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; (2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; (3) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими у кримінальному провадженні; (4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзду з України і в'їзду в Україну.
Строк дії покладених у разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язків визначити до 17 серпня 2024 року.
Роз'яснити обвинуваченому та заставодавцю - що, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню і подання апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
СуддяОСОБА_1