Дата документу 17.06.2024Справа № 554/1146/24
Провадження № 1-кс/554/5499/2024
11 червня 2024 року м. Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участі адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 12023170000000528 від 17 липня 2023 року,
13 травня 2024 року до провадження слідчого судді надійшло вищезазначене клопотання, в якому адвокат ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_5 , просить скасувати арешт, накладений на належний останній транспортний засіб марки AUDI моделі А6, д. н. з. НОМЕР_1 , зобов?язавши старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 або інші уповноважену особу СУ ГУНП в Полтавській області повернути зазначений автомобіль його власниці, а також надати копії протоколів огляду та вилучення транспортного засобу.
Обґрунтовуючи свої вимоги зазначив, що транспортний засіб марки AUDI моделі А6, д. н. з. НОМЕР_1 , який був вилучений в рамках кримінального провадження № 12023170000000528 від 17 липня 2023 року та який в подальшому було арештовано, на праві власності належить ОСОБА_5 . На день звернення до слідчого судді з цим клопотанням копії протоколу огляду та вилучення транспортного засобу останній не надано, клопотання про накладення арешту на майно вирішено без участі останньої. За цих обставин остання не мала можливості висловити своє ставлення до клопотання про арешт її майна і вважає, що належний їй автомобіль арештовано необґрунтовано, оскільки відсутні будь-які підстави вважати, що він є доказом кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 189, ч. ч. 1 і 2 ст. 194, ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 296 КК України, останній не використовувався та не міг використовуватися у вчиненні названих злочинів, і він не являється речовим доказом в кримінальному провадженні в розумінні статті 98 КПК України. Зокрема, відсутні підстави вважати, що транспортний засіб марки AUDI моделі А6, д. н. з. НОМЕР_1 , відповідає критеріям, зазначеним в статті 98 КПК України, так як він не був знаряддям вчинення кримінальних правопорушень, а тому не може бути використаний як доказ. Відтак, вважав, що арешт накладено безпідставно і потреби в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження немає, а тому просив скасувати накладений на нього арешт в порядку статті 174 КПК України.
28 травня 2024 року адвокат ОСОБА_3 уточнив вимоги клопотання про скасування арешту майна, шляхом звернення до суду із відповідним клопотанням, та просив поряд із скасуванням арешту, накладеного на транспортний засіб AUDI А6, д. н. з. НОМЕР_1 , скасувати його й із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 та ключа від нього, зобов?язавши старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 або інші уповноважену особу СУ ГУНП в Полтавській області повернути останні ОСОБА_5 .
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримав клопотання про скасування арешту майна з уточненнями до нього в повному обсязі та просив його задовольнити з наведених у ньому підстав, наголосивши на тому, що потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання в право ОСОБА_5 , яка не має ніякого відношення до кримінального провадження, на мирне володіння належним їй майном. При цьому послався також на те, що по матеріалах кримінального провадження на даний час не проводяться ніякі слідчі чи процесуальні дії з цим транспортним засобом, а також не призначено ніяких судових експертиз із ним, а тому відсутні підстави для утримання цього майна органом досудового розслідування.
Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, зазначивши, що належний ОСОБА_5 транспортний засіб AUDI А6, д. н. з. НОМЕР_1 , на постійній основі експлуатувався ОСОБА_7 й на ньому він приїздив до місць вчинення кримінальних правопорушень, а також відповідно використовував його для оперативного зникнення після їх скоєння, тому останній є засобом вчинення кримінальних правопорушень, тобто відповідає критеріям речового доказу, визначеним статтею 98 КПК України, і має доказове значення в кримінальному провадженні, а тому арешт на нього накладений обґрунтовано, у відповідності та із дотриманням вимог КПК України, з метою забезпечення збереження речового доказу.
Вказав також про те, що 04 червня 2024 року під № 12024170000000404 внесено до ЄРДР відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України, за фактом того, що в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023170000000528 від 17 липня 2023 року встановлено, що ОСОБА_7 в період 2022-2024 років, будучи офіційно не працевлаштованим та не маючи інших офіційних джерел доходу, використав грошові кошти, отримані внаслідок неправомірних дій відносно потерпілих, для придбання автомобіля понад 1,5 млн грн, який з метою приховування від правоохоронних органів зареєстрував на родича. В подальшому, 05 червня 2024 року його постановою матеріали досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 12023170000000528 і № 12024170000000404 об'єднано в одне провадження під № 12023170000000528, в якому зазначені обставини встановлюються, зазначивши між тим, що станом на даний час будь-яких об'єктивних доказів, які б достовірно підтверджували факт, по якому внесені відомості до ЄРДР, стороною обвинувачення не здобуто. При цьому послався й на те, що і заявниця та її адвокат не надали в судовому засіданні доказів, які б усували розумні сумніви щодо незаконності походження грошових коштів, за які був придбаний транспортний засіб AUDI А6, д. н. з. НОМЕР_1 .
Заперечуючи проти скасування арешту, накладеного на названий транспортний засіб, з-поміж викладеного, послався також на те, що потерпілі в кримінальному провадженні звертаються до органу досудового розслідування із цивільними позовами про стягнення з підозрюваних на їх користь завданого матеріального збитку, а тому такий може бути відшкодований, шляхом конфіскації чи реалізації цього автомобіля, заходом забезпечення чого є його арешт. З цих підстав вважаючи, що ОСОБА_5 була обізнаною з тим, що її син використовує автомобіль як засіб вчинення кримінальних правопорушень, вказав, що до останнього може бути застосована спеціальна конфіскація.
З огляду на такі обставини вважав, що арешт на майно накладений обґрунтовано і на даному етапі слідства останній не втратив своєї актуальності, так як потреба в застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження не відпала й продовжує існувати, в зв'язку з чим просив відмовити в задоволенні клопотання адвоката.
З аналогічних мотивів в ході судового розгляду клопотання про скасування арешту майна заперечував проти його задоволення і слідчий ОСОБА_6 , вважаючи, що транспортний засіб AUDI А6, д. н. з. НОМЕР_1 , до прийняття у справі кінцевого рішення має зберігатися на спеціальному майданчику тимчасового тримання транспортних засобів ГУНП в Полтавській області. Наголошував на тому, що останній являється засобом вчинення кримінальних правопорушень, оскільки на ньому підозрюваний ОСОБА_8 переміщався до місць вчинення злочинів, і він має значення доказу в кримінальному провадженні.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання й додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.
Відповідно до положень ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно положень ч. 2, 3, 4, 5 і 6 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Речовим доказом в розумінні статті 98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника майна, якщо він доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Тобто, інститут скасування арешту пов'язаний з наявністю закріплених у статті 174 КПК України двох умов, зокрема необґрунтованістю його накладення та відсутності подальшої потреби в його застосуванні.
Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна мають бути пропорційними щодо мети їх застосування та повинен бути встановлений справедливий баланс між завданнями кримінального провадження і вимогою захисту основних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Із системного аналізу наведених норм КПК України можливо зробити висновок, що слідчому судді при вирішенні питання накладення арешту майна та при розгляді його скасування, при обґрунтованості такого клопотання, слід обирати або залишати такий спосіб арешту майна, який не призведе до надмірного обмеження прав володільця майна, яке суттєво позначиться на його інтересах.
Слідчим суддею під час розгляду клопотання встановлено, що СУ ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023170000000528 від 17 липня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 3 ст. 146, ч. ч. 4 і 5 ст. 185, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 209, ч. ч. 1 і 2 ст. 255, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 289 і ч. 4 ст. 296 КК України.
В ході досудового розслідування кримінального провадження 10 квітня 2024 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 146 КК України.
10 квітня 2024 року, в період часу з 15 год 07 хв до 15 год 22 хв, на території Verholy Relax Park, що в АДРЕСА_1 , було проведено обшук автомобіля AUDI A6, д. н. з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_3 , 2018 року випуску, білого кольору, що належить на праві власності ОСОБА_5 , яким постійно користується ОСОБА_8 , в ході якого було вилучено сам автомобіль AUDI A6, д. н. з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_3 , 2018 року випуску, білого кольору, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 та ключ запалювання.
Постановою слідчого від 10 квітня 2024 року вилучене майно визнане речовими доказами в кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді від 12 квітня 2024 року накладено арешт на вилучене 10 квітня 2024 року в ході проведення обшуку на території Verholy Relax Park в АДРЕСА_1 по вул. Соснова, 1 автомобіля AUDI A6, д. н. з. НОМЕР_1 , вищеназване майно, шляхом позбавлення права розпорядження, відчуження та користування до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.
Як слідує із змісту цієї ухвали слідчого судді, підставою арешту вищезазначеного майна стала доведеність прокурором відношення останнього до розслідуваного кримінального провадження, існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, а також наявність достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, зокрема може зберігати на собі сліди кримінального правопорушення. Відтак, застосування щодо вилученого майна заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді його арешту обумовлено метою забезпечення збереження речових доказів. При цьому слідчим суддею було враховано принципи розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України, а також те, що не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню.
З представлених слідчому судді матеріалів слідує, що з 01 березня 2024 року транспортний засіб AUDI A6, д. н. з. НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_5 .
Відповідно до ч. 2 ст. 237 КПК України огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
Згідно з ч. 9 ст. 236 КПК України другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім'ї або його представникові.
Як встановлено під час розгляду клопотання, відповідні примірники протоколів, якими були зафіксовані факти огляду та вилучення вказаного майна, ОСОБА_5 , як його власниці, вручені не були.
Проаналізувавши доводи клопотання адвоката та співставивши їх з обставинами розслідуваного кримінального правопорушення, приймаючи до уваги, що стороною обвинувачення здобуто докази того, що транспортний засіб AUDI A6, д. н. з. НОМЕР_1 , передавався його власницею у користування підозрюваному ОСОБА_8 , а останній пересувався на ньому до місць вчинення кримінальних правопорушень, слідчий суддя приходить до висновку, що вказаний автомобіль та відповідно свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 і ключ запалювання від нього мають значення доказів в кримінальному провадженні, транспортний засіб AUDI A6, д. н. з. НОМЕР_1 , є засобом вчинення кримінального правопорушення, а отже вилучене майно може містити на собі сліди кримінального правопорушення та відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Отже, зазначене майно являється речовими доказами в кримінальному провадженні в розумінні вимог статті 98 КПК України, так як характеризується відповідними критеріями, тому, всупереч доводам адвоката, арештоване воно обґрунтовано, у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, з метою забезпечення збереження речових доказів. Слід також зазначити, що у випадку наявності достатніх підстав вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, що має місце в даному випадку, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи.
В частині доводів адвоката щодо необхідності скасування арешту з підстави відсутності потреби в продовженні застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя зазначає, що законодавцем не визначено переліку обставин, за наявності яких потреба у застосуванні арешту майна, як заходу забезпечення кримінального провадження, припиняється, однак логічне тлумачення відповідних норм КПК України дає підстави для висновку, що вказане може мати місце у випадку, коли перестануть існувати підстави, з яких було накладено арешт на вказане майно.
Встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023170000000528 від 17 липня 2023 року триває, на даний час всіх обставин вчинення кримінальних правопорушень органом досудового розслідування не з'ясовано, в зв'язку з чим сторона обвинувачення наголошувала на необхідності у збереженні спірного арешту в цілях провадження. За таких умов, на переконання слідчого судді, відсутні обставини, які б давали підстави дійти висновку, що в даному випадку потреба в застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту щодо названого майна дійсно повністю відпала, зокрема в частині заборони відчуження та розпорядження ним, так як є всі підстави вважати, що незастосування арешту майна може призвести до його відчуження.
Разом із тим, виходячи з обставин цієї справи, слідчий суддя вважає, що не дивлячись на заперечення про зворотнє, прокурором не доведено легітимної мети продовження утримання автомобіля, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та ключів від нього під арештом із забороною власниці майна користування ним. Заперечуючи в цій частині проти вимог клопотання адвоката, прокурор належним чином не обґрунтував необхідності утримання автомобіля державою під арештом із залишенням заборони користування таким особою, яка являється його власницею і ніякого відношення до кримінального провадження не має.
Передусім, слід зазначити про те, що тривале зберігання автомобіля на відкритому майданчику тимчасового тримання транспортних засобів ГУНП в Полтавській області, де останній постійно піддається негативним впливам кліматичних чинників, може призвести до порушення його істотних ознак та експлуатаційних властивостей, тобто пошкодження майна, на яке накладено арешт, що є неприпустимим.
Даних про те, що із вказаним майном, в тому числі автомобілем AUDI A6, д. н. з. НОМЕР_1 , по матеріалах кримінального провадження проводяться якісь слідчі чи процесуальні дії або призначені експертні дослідження слідчому судді не надано. Відомості про наявність в органу досудового розслідування потреби у проведенні таких в майбутньому також відсутні.
З приводу заперечень прокурора щодо необхідності збереження арешту з метою забезпечення спеціальної конфіскації, слідчий суддя зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
З наведеного можна зробити висновок, що спеціальна конфіскація може бути застосована до майна, яке використовувалося як засіб вчинення злочину лише у випадках, якщо власник знав про його незаконне використання.
В ході судового розгляду клопотання була допитана в якості свідка власниця майна ОСОБА_5 , матір ОСОБА_8 , яка, будучи повідомленою про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, показала, що автомобіль AUDI A6, д. н. з. НОМЕР_1 , в березні 2024 року їй на День народження доньки подарував чоловік ОСОБА_9 . Він являється приватним підприємцем та саме за його кошти, отримані від здійснення підприємницької діяльності, цей транспортний засіб і придбаний. Зазначила, що їх родина має кілька авто, якими користувався, в тому числі й її син, оскільки в нього хвора спина й ці автомобілі він використовував для свого переміщення. З цих же підстав та з такою метою вона передавала сину в користування і належний їй транспортний засіб AUDI A6, д. н. з. НОМЕР_1 . Про те, що ОСОБА_8 використовує її авто у злочинній діяльності їй нічого відомо не було. З цією метою вона його останньому не надавала і якби знала про це, то ніколи б не дозволила ним користуватися.
Такі доводи ОСОБА_5 , на яку зареєстрований транспортний засіб AUDI A6, д. н. з. НОМЕР_1 , і яка є його власницею, прокурором спростовані не були та ніяких даних про те, що остання знала чи могла знати про незаконне використання її автомобіля, що могло б бути підставою для застосування щодо нього спеціальної конфіскації, на розгляд слідчого судді не представлено.
Відповідно до імперативних вимог ч. 5 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація не може бути застосованою до грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у цій статті, які згідно із законом підлягають поверненню власнику (законному володільцю) або призначені для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Крім того, хоча в рамках даного провадження і здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України, предметом розслідування в якому є факт того, що ОСОБА_7 в період 2022-2024 років, будучи офіційно не працевлаштованим та не маючи інших офіційних джерел доходу, використав грошові кошти, отримані внаслідок неправомірних дій відносно потерпілих, для придбання автомобіля понад 1,5 млн грн, який з метою приховування від правоохоронних органів зареєстрував на родича, однак будь-яких об'єктивних доказів даного факту стороною обвинувачення слідчому судді не надано і про підозру за цим епізодом нікому не повідомлено. Навпаки, як зазначено прокурором, на даному етапі відсутні будь-які докази, які б підтверджували таку версію органу досудового розслідування.
Зрештою, слідчий суддя вважає, що залишення накладеного ухвалою слідчого судді арешту в частині позбавлення права відчуження арештованого автомобіля та розпорядження ним повною мірою забезпечить можливість реалізації конфіскації цього транспортного засобу у випадку виникнення в подальшому необхідності у вирішенні означеного питання.
Відповідно до положень статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Недоторканість права власності є однією із засад кримінального провадження та згідно із статтею 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Поряд із цим, нормами Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. ч. 1 і 2 ст. 321 ЦК України).
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. ч. 1, 6 і 7 ст. 319 ЦК України).
Згідно із вимогами статті 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, але крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу .
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК України).
Своєю чергою, у відповідності до положень статті 3 КПК України здійснення у порядку, передбаченому нормами КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні належить до повноважень слідчого судді.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Згідно з ч. ч. 1 і 3 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Із врахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що продовження утримання майна під арештом в частині заборон відчуження та розпорядження транспортним засобом та відповідно свідоцтвом про його реєстрацію й ключем запалювання від нього за обставин цієї справи є виправданим, так як відповідає завданням кримінального провадження, регламентованим статтею 2 КПК України. Між тим, залишення арешту в частині позбавлення прав володіння та користування власницею належним їй майном в даному випадку буде надмірно обтяжливим та подальше утримання майна державою не відповідатиме цим завданням кримінального провадження та призведе до порушення розумного балансу між приватно-правовим та публічно-правовим інтересом.
На підставі викладеного, беручи до уваги, що однією із засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими нормами КПК України, враховуючи, що органом досудового розслідування не представлено слідчому судді належних та переконливих доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна в частині позбавлення користування ним, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку, що ініційоване адвокатом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 клопотання про скасування арешту майна із внесеними до нього доповненнями підлягає частковому задоволенню та вважає доцільним передати транспортний засіб AUDI A6, д. н. з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 та ключ запалювання від нього ОСОБА_5 , як власниці майна, на відповідальне зберігання та в користування, що, на переконання слідчого судді, не створить перешкод у проведенні досудового розслідування та подальшого судового розгляду кримінального провадження, а також надати їй копії протоколів огляду та вилучення транспортного засобу.
Передаючи на відповідальне зберігання автомобіль власнику, слідчий суддя враховує, що за вчинення незаконних дій щодо майна, на яке накладено арешт, передбачена кримінальна відповідальність за ст. 388 КК України, про що вважає за необхідне попередити власницю цього майна.
Керуючись ст. ст. 174 і 372 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 12023170000000528 від 17 липня 2023 року, - задовольнити частково.
Транспортний засіб AUDI модель А6, д. н. з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 та ключ від нього передати на відповідальне зберігання та в користування власниці ОСОБА_5 , залишивши чинними заборони відчуження та розпорядження ним.
Зобов'язати слідчого, в провадженні якого перебувають матеріали кримінального провадження 12023170000000528 від 17 липня 2023 року, повернути назване майно ОСОБА_5 , а також надати їй копії протоколів огляду та вилучення транспортного засобу.
Попередити власницю транспортного засобу ОСОБА_5 про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт.
В іншій частині в задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 17 червня 2024 року о 13 годині.
Слідчий суддя ОСОБА_10