Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/282/24
Провадження № 2/553/575/2024
Іменем України
06.06.2024м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого судді: Тимчука Р.І.,
за участю секретаря: Ковпак А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Гуріної Тетяни Вікторівни, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення коштів набутих без правових підстав, ?
01.02.2024 позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Гуріної Тетяни Вікторівни, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення коштів набутих без правових підстав, в якому просив, визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №12993, вчинений 28.10.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» заборгованості за договором позики у сумі 48132,00 грн, стягнути з ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» на користь позивача грошові кошти у сумі 14987,50 грн, стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Гуріної Тетяни Вікторівни на користь позивача грошові кошти у сумі 1998,74 грн, стягнути в рівних частках з ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Гуріної Тетяни Вікторівни на користь позивача, витрати зі сплати судового збору.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Гуріної Тетяни Вікторівни перебуває ВП № 67596800 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» боргу у сумі 48132,00 грн. на підставі виконавчого напису № 12993, який вчинений 28.10.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. Позивач зазначив, що вказаний виконавчий напис має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений приватним нотаріусом з порушенням порядку вчинення виконавчих написів, без належного підтвердження безспірності вимоги кредитора та з порушенням норм чинного законодавства. Крім того, після відкриття провадження, 22.11.2021 року, приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Голяник О.Ю. було винесено постанову про звернення стягнення на доходи позивача та здійснення щомісячного відрахування з його доходів у розмірі 20%, до виплати останнім загальної суми боргу. 25.11.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Голяник О.Ю. було здійснено об'єднання виконавчих проваджень стосовно ОСОБА_1 у зведене провадження №67664411, після чого зазначене виконавче провадження було передано до приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Гуріної Т.В. На підставі постанов приватних виконавців, станом на 26.01.2024 з позивача було безпідставно стягнено та перераховано кошти в розмірі на загальну суму 16986,24 грн.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 05.02.2024 року позовну заяву залишено без руху, надано строк на усунення недоліків. 07.02.2024 позивачем зазначені в ухвалі недоліки було усунуто.
Заявою від 07.02.2024 позивач просив стягнути з ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Гуріної Тетяни Вікторівни на його користь витрати зі сплати судового збору у сумі 3633,60 грн, в рівних частинах, по 1816,80 грн з кожного.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 08.02.2024 року провадження у даній справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження.
В судове засідання позивач не з'явився. Надав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача - ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи, в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Позовна заява з додатками, копія ухвали про відкриття провадження, повістки направлялись засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Окрім того, повістки про виклик на засідання відповідачу ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» було доставлено через електронний кабінет, що підтверджують довідки в матеріалах справи. Отже, відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та розгляд даної справи в суді.
Відповідач - приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гуріна Тетяна Вікторівна, будучи належним чином повідомленою про час та місце слухання справи, в судове засідання повторно не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила.
Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, пояснень суду не надала.
За змістом ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи викладене, відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, за згоди позивача, судом ухвалено рішення при заочному розгляді справи.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову, з таких підстав.
Так, 28.10.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною вчинено виконавчий напис № 12993 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» заборгованості за невиплачені в строк грошові кошти, на підставі договору позики №75734928 від 28.05.2021 в сумі 48132,00 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Голяник Оксани Юріївни від 19.11.2021 відкрито виконавче провадження № 67596800, щодо виконання виконавчого напису, який вчинений 28.10.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» заборгованості за невиплачені в строк грошові кошти, на підставі договору позики №75734928 від 28.05.2021 в сумі 48132,00 грн.
За постановою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Голяник Оксани Юріївни про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 22.11.2021, здійснювалось відрахування із доходів боржника у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Голяник Оксани Юріївни від 25.11.2021 було об'єднано виконавчі провадження щодо боржника ОСОБА_1 №67596800, №67661933 у зведене виконавче провадження №67664411.
Постановами приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Гуріної Тетяни Вікторівни, яка тимчасово заміщує приватного виконавця Голяник О.Ю. від 13.09.2022 виконавче провадження №67596800 було передано до приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Гуріної Тетяни Вікторівни та прийнято останньою.
Як вбачається з листа приватного виконавця Гуріної Тетяни Вікторівни №4350 від 26.01.2024, станом 26.01.2024 по виконавчому провадженню №67596800 з боржника ОСОБА_1 стягнуто та перераховано кошти в загальному розмірі 16986,24 грн., які розподілені наступним чином: 500,00 грн - перераховані, як витрати виконавчого провадження на підставі відповідної постанови приватного виконавця, 14987,50 грн - перераховані, як часткове погашення заборгованості на користь ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», 1498,74 грн - перераховані, як основна винагорода приватного виконавця, на підставі відповідної постанови приватного виконавця.
Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису.
Відповідно до пункту 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як вчинення виконавчого напису. Виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.
Частиною 1 статті 88 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Аналогічні положення містяться в пункті 3.1. Глави 16 «Вчинення виконавчих написів» Розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 (далі за текстом - Порядок).
Отже, виконавчий напис вчиняється нотаріусом за наявності двох умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і якщо з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом.
Частиною 1 статті 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 87 Закону України «Про нотаріат»).
Згідно з пунктами 1.1., 1.2., 3.2., 3.5. Глави 16 «Вчинення виконавчих написів» Розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 (далі за текстом - Перелік). Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999.
Пунктом 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14 557цс19).
У вказаній постанові також зазначено, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18).
У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).
Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: - перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; - другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).
Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року при розгляді справи № 305/2082/14-ц.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини 1, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.
Розрахунку заборгованості суду не надано. Тобто, нарахована сума заборгованості не може вважатися безспірною, оскільки не наданого детального розрахунку, який би підтверджував відповідність нарахованої суми умовам договору.
Таким чином, з наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису позивач мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, судом не встановлено факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису.
Щодо вимоги позивача про стягнення безпідставно коштів набутих без правових підстав з відповідача ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» у розмірі - 14987,50 грн., суд звертає увагу на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18, від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18, від 08 вересня 2021 року справа № 201/6498/20.
Також, Верховний Суд у постанові від 08.09.2021 року по справі № 206/2212/18 зазначив, що аналіз норм статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: а) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); б) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності достатньої правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі. Наведене у своїй сукупності свідчить, що кондикція - це позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно.
Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна (носія іншого цивільного права), підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця (набувача майна) з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності цивільних відносин безпосередньо між власником та володільцем майна.
Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно.
Отже, положення глави 83 застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Висновок про можливість застосування до спірних правовідносин норм статті 1212 ЦК України викладений також Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18.
Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18.
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору.
Враховуючи, що підставою отримання відповідачем ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» коштів у розмірі 14987,50 грн. було стягнення з позивача у примусовому порядку заборгованості за кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса, який визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, вищевказана сума вважається безпідставно набутою та підлягає поверненню, оскільки правової підстави, на якій було набуто грошові кошти, на теперішній час не існує.
Враховуючи той факт, що з наданих позивачем доказів вбачається, що відрахування в сумі 14987,50 грн. здійснювались в межах зведеного виконавчого провадження №67664411, до складу якого входить виконавче провадження № 67596800, дана сума підлягає стягненню з відповідача.
Позовні вимоги в частині стягнення з приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Гуріної Тетяни Вікторівни коштів у розмірі 1998,74 грн., стягнутих в рахунок сплати основної винагороди приватного виконавця задоволенню не підлягають, оскільки відсутні правові підстави для застосування статті 1212 ЦК України до спірних правовідносин, які виникли у зв'язку з безпідставним, на думку позивача, стягненням витрат виконавчого провадження. Такі кошти не можуть вважатися безпідставно набутими у розумінні статті 1212 ЦК України, а є витратами виконавчого провадження.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Враховуючи встановлені по справі обставини, аналізуючи наявні у справі докази та вищенаведені вимоги закону, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача. Оскільки, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, тому суд стягує з відповідача ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» на користь позивача 2422,40 грн. судового збору за подання позовної заяви та 605,60 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 12-18, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ?
Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Гуріної Тетяни Вікторівни, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення коштів набутих без правових підстав, - задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 12993, який вчинений 28.10.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Сазоновою Оленою Миколаївною про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» боргу в сумі 48132,00 грн.
Стягнути з ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти в сумі 14987,50 грн., витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 2422,40 грн.та 605,60 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову, а всього 18015,50 грн.
В задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиР. І. Тимчук