Справа № 526/1438/24
Провадження № 3/526/890/2024
14 червня 2024 року суддя Гадяцького районного суду Полтавської області Максименко Л.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та зареєстрованого АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта вища, розлученого, місце роботи: в/ч НОМЕР_1 - командир НОМЕР_2 запасної роти, РНОКПП невідомий,
за ч.2 ст. 172-15 КУпАП
27 грудня 2023 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 призначено на посаду командира взводу 55 запасної роти військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.03.2024 призначене службове розслідування за фактом надлишкових виплат грошового забезпечення головному сержанту ОСОБА_2 .
Аналізуючи матеріали службового розслідування встановлено, що відповідно до запису в Журналі реєстрації вихідних документів медичної роти військової частини НОМЕР_1 від 20.12.2023 №976 головний сержант ОСОБА_2 отримав направлення на консультацію до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно запису в Журналі іменного списку для проведення вечірньої перевірки головний сержант ОСОБА_2 з 21.12.2023 був відсутній в розташуванні запасної роти резерву військової частини НОМЕР_1 . Підтверджуючих документів про перебуванні на обстежені або лікуванні у Головному військовому клінічному госпіталі в місті Київ головний сержант ОСОБА_2 не надав. До розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 не прибув.
Доповідь про неповернення з медичної консультації до військової частини НОМЕР_1 головного сержанта ОСОБА_2 надійшла 26.01.2024 о 13:00 від командира запасної роти старшого лейтенанта ОСОБА_1 .
Разом з тим, вході проведення службового розслідування встановлено, що головний сержант ОСОБА_2 з 20.12.2023 по 05.03.2024 на стаціонарному обстеженні та лікуванні не перебував, до клініки амбулаторної допомоги Національного військово-медичного клінічного центру “Головний військовий клінічний госпіталь” не звертався, що підтверджується відповіддю Начальника Національного військово-медичного клінічного центру “ ІНФОРМАЦІЯ_4 за №545/4/7452 від 05.03.2024.
Крім того встановлено, що в наслідок того, що офіцер резерву 55 запасної роти старший лейтенант ОСОБА_1 , своєчасно, та встановленим порядком не проконтролював підпорядкований особовий склад та не доповів про факт неповернення з медичної консультації головного сержанта ОСОБА_2 , останній отримував грошове забезпечення та котлове забезпечення.
Згідно довідки про нараховані суми грошового забезпечення від 28.02.2024 №411/368 ОСОБА_2 в період з 22.12.2023 по 25.01.2024 було нараховано 23 653,97 грн (двадцять три тисячі шістсот п'ятдесят три гривні дев'яносто сім копійок).
Згідно довідки-розрахунку вартості харчування головного сержанта ОСОБА_2 за період з 22.12.2023 по 25.01.2024 вартість харчування склала 4833,50 грн (чотири тисячі вісімсот тридцять три гривні п'ятдесят копійок).
Так, загальна сума збитків, завданих державі складає 28 487,47 грн. (двадцять вісім тисяч чотириста вісімдесят сім гривень сорок сім копійок), що підтверджуються матеріалами службового розслідування, яке долучається до протоколу.
Таким чином, внаслідок своєї недисциплінованості, грубо порушуючи вимоги пункту 4 розділу II "Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту", ОСОБА_1 не надав вчасно доповіді про неповернення з медичної консультації сержанта резерву 55 запасної роти головного сержанта ОСОБА_2 через що були здійснені надлишкові виплати грошових коштів, та призвело до збитків державі у розмірі 28 487,47 грн. (двадцять вісім тисяч чотириста вісімдесят сім гривень сорок сім копійок), тобто недбало ставився до військової служби.
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину не визнав, пояснивши, що ОСОБА_2 вибув з розташування військової частини 20 грудня 2023 року, коли він ще не був командиром взводу, тому не може відповідати за дії попередника. Також просив в разі накладення на нього стягнення розстрочити суму штрафу.
Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності тощо.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004 року №11 «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст.276 КУпАП», суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ), затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно з ч.4 ст.15 КУпАП за вчинення військових адміністративних правопорушень військовослужбовці, а також військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б цього Кодексу, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
Частиною 2 ст. 172-15 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, якщо це діяння вчинене в умовах особливого періоду.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.172-15 КУпАП, полягає у недбалому ставленні військової службової особи до військової служби в умовах особливого періоду.
Недбалим ставленням до військової служби є несумлінне ставлення службової особи до покладених на неї службових обов'язків, що виявляється в їх невиконанні (бездіяльність) або у неналежному виконанні (дія).
Несумлінне ставлення до службових обов'язків характеризує об'єктивну сторону вчиненого і полягає в тому, що за наявності реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, або хоча і діє, але неналежним чином.
Суб'єктом даного правопорушення є військова службова особа. Під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним дорученням повноважного командування (примітка до ст.172-13 КУпАП).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.12.2023 № 349 старший лейтенант ОСОБА_1 призначений на посаду командира 55 запасної роти військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до запису в Журналі реєстрації вихідних документів медичної роти військової частини НОМЕР_1 від 20.12.2023 №976 головний сержант ОСОБА_2 отримав направлення на консультацію до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Підтверджуючих документів про перебування на обстеженні або лікуванні у Головному військовому клінічному госпіталі в м. Київ ОСОБА_2 не надав, до розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 не прибув.
Доповідь про неповернення з медичної консультації до військової частини НОМЕР_1 головного сержанта ОСОБА_2 надійшла 26.01.2024 о 13:00 від командира 55 запасної роти військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_3 .
В ході проведення службового розслідування встановлено, що ОСОБА_2 з 20.12.2023 по 05.03.2024 на стаціонарному обстеженні та лікуванні не перебував, до клініки амбулаторної допомоги Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» не звертався, що підтверджується відповіддю начальника вказаного госпіталю полковника медичної служби Олега Колісника за №545/4/7452 від 05.03.2024.
Внаслідок того, що командир 55 запасної роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 своєчасно та встановленим порядком не доповів про факт неповернення з медичної консультації головного сержанта ОСОБА_2 , останній отримував грошове забезпечення та котлове забезпечення.
Згідно довідки про нараховані суми грошового забезпечення від 28.02.2024 №411/368 ОСОБА_2 в період з 22.12.2023 по 25.01.2024 було нараховано 23 653,97 грн.
Відповідно до довідки - розрахунку вартості харчування головного сержанта ОСОБА_2 за період з 22.12.2023 по 25.01.2024 вартість харчування склала 4833,50 грн.
Таким чином, загальна сума збитків, завданих державі складає 28 487,47 грн, що підтверджується матеріалами службового розслідування, долученого до протоколу.
Стаття 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут ВС ЗС України) зобов'язує військовослужбовців свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
Згідно статті 16 Статуту ВС ЗС України, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно вимог частини 2 статті 24 Закону України “ Про військовий обов'язок і військову службу, військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу якім призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Згідно п.4 розділу ІІ «Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту», доповіді та донесення про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, командири (начальники) військових частин надають своїм прямим начальникам за підпорядкованістю (керівники державних підприємств - керівнику структурного підрозділу Міністерства оборони України, на який покладено функціональне управління цим підприємством), повідомляють начальника органу управління Військової служби правопорядку та керівника відповідної спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, у зоні діяльності яких військова частина виконує завдання за призначенням.
Проте, командиром 55 запасної роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 в порушення вимоги п.4 розділу ІІ «Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту», не було своєчасно надано доповіді про неповернення з медичної консультації сержанта резерву 55 запасної роти головного сержанта ОСОБА_2 .
Внаслідок чого, ОСОБА_2 отримував грошове забезпечення та котлове забезпечення, через що були здійснені надлишкові виплати грошових коштів та призвело до збитків державі у розмірі 28 487,47 грн.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП підтверджується сукупністю інших досліджених в судовому засіданні доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, зокрема даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, витягах з наказів, письмовим поясненням особи, що притягаються до адміністративної відповідальності, а також іншими матеріалами справи в їх сукупності.
Вважаю, що в діях ОСОБА_1 є склад правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП - недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
Отже, враховуючи доведеність матеріалами справи вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, вважаю за необхідне ОСОБА_1 піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу, так як саме таке адміністративне стягнення буде необхідним і справедливим з метою запобігання вчинення правопорушень в подальшому.
Відповідно до ст. 401 КУпАП у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що визначено Законом України «Про судовий збір».
Керуючись ст. 172-15 ч.2, 221, 283, 284 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. гривень.
Розстрочити виконання постанови Гадяцького районного суду від 06 лютого 2024 року у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП у частині накладення стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн на строк десять календарних місяців (до квітня 2025 року включно), встановивши йому сплату рівними щомісячними частинами по 1700 грн.
Стягти з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн.
Після сплину строку, на який розстрочено виконання постанови, у разі несплати штрафу особою, яка притягнута до адміністративної відповідальності, постанову звернути до примусового виконання у загальному порядку.
Строк пред'явлення постанови до виконання - три місяці.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення та судовий збір вноситься особою, що притягнута до адміністративної відповідальності в установу банку України.
Штраф має бути сплачений особою, що притягнута до адміністративної відповідальності, не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується подвійний розмір штрафу - 34000 грн., а також витрати на облік вчиненого правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Полтавського апеляційного суду через Гадяцький районний суд.
Суддя: Л. В. Максименко