Головуючий суддя в суді І інстанції
Юрченко С.О.
Єдиний унікальний № 374/199/24
14 червня 2024 року суддя Ржищівського міського суду Київської області Юрченко С.О., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович, про захист прав споживача та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
12 червня 2024 року ОСОБА_1 подала до суду вказану вище позовну заяву, у якій просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни № 13313 від 17 травня 2021 року, про стягнення з неї заборгованості у розмірі 47716, 46 грн., а також просила стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 5500 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2024 року - визначено головуючого суддю Юрченка С.О.
Ознайомившись із змістом позовної заяви, копіями доданих до неї документів, суддею встановлено, що позовна заява не може бути прийнята до розгляду оскільки не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України.
Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Законом України «Про судовий збір» визначені правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2024 році з 01 січня встановлений у розмірі 3028,00 грн.
Згідно п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подачу до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн).
Однак, в порушення наведених норм, вищевказані вимоги позивачем при зверненні до суду не виконано та не сплачено судовий збір згідно до Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011.
Позивачем до позовної заяви не додано документ, що підтверджує сплату судового збору.
При цьому, позивачка зазначає, що позов про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних відносин, а тому у випадку пред'явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», що узгоджується із висновком про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеним в постанові Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 743/1481/21.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.
Згідно з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до пункту 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Тобто, споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб.
У вказаному законі прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації споживачеві один про одного та щодо умов договору; про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, винагороди товариства, порядок розподілу товару, тощо. А у разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.
Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.
Із системного аналізу положень Закону України «Про захист прав споживачів» слідує, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав заявника як споживача послуг.
Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов'язаний з порушенням права споживача, із зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».
Крім того, після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України, Закон України «Про банки та банківську діяльність», Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»).
Позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.
А тому, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду, зобов'язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача фінансових послуг порушено у відповідності до приписів ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином надавши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Як вбачається з позовної заяви, предметом спору є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, тобто матеріально-правові відносини, які виникли з приводу вчинення приватним нотаріусом Грисюк О.В. виконавчого напису та на підставі якого було стягнуто з боржника кошти, а не відносини, які виникли з приводу надання позивачці кредиту, який виданий не на конкретні споживчі цілі. Крім того, у даній справі позов пред'явлено до ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс" право вимоги у якого виникло не на підставі договору споживчого кредиту, який укладено між позивачем та відповідачем, а у зв'язку з переходом до відповідача права вимоги на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Отже, у спірних правовідносинах (вчинення виконавчого напису нотаріусом) позивач не є споживачем послуг, а приватний нотаріус не був надавачем послуг для позивача.
Однак у позовній заяві позивачкою не зазначено яким чином порушуються її права, як споживача фінансових послуг, при вчиненні нотаріусом виконавчого напису, який оспорюється.
Тому, посилання позивача на постанову Верховного Суду від 19.10.2022 у справі №743/1481/21 суд відхиляє, оскільки у спірних правовідносинах заявником оскаржується виконавчий напис нотаріуса про стягнення заборгованості, яка виникла за кредитним договором, а не сам кредитний договір чи його складові частини, жодна із сторін кредитного договору не оскаржила його, а спір виник через дії правонаступника стягувача при задоволенні своїх прав про стягнення заборгованості.
Враховуючи наведене, на правовідносини, що виникають з приводу визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню, норми ЗУ «Про захист прав споживачів» не поширюються.
В позовній заяві посилаючись на постанову Верховного Суду від 19.10.2022 у справі №743/1481/21 позивачка стверджує, що як споживач фінансових послуг звільнена від сплати судового збору згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Так, у постанові Верховного Суду №743/1481/21 від 19.10.2022, на яку посилається позивач, Касаційним цивільним судом вказано про постанову Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 643/2870/18 і про те, що при стягненні за виконавчим написом нотаріуса боржник не позбавлений права на захист своїх прав. Стягнення провадиться в рамках виконавчого провадження, яке дозволяє боржнику користуватися правом захисту, в тому числі судового. Предметом позову в таких справах є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі. Таким чином, позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. У випадку пред'явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того, в даній справі Верховний суд зазначив, що позивач звернувся до суду з позовом до АТ «Ідея Банк», про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню щодо стягнення заборгованості з нього за кредитним договором, укладеним 25.03.2021 між ним та банком, за умовами якого позивач отримав кредит на споживчі потреби в розмірі 57 397 грн.
Водночас в іншій постанові Верховного Суду від 12.08.2020 у справі №638/6060/18, Касаційним цивільним судом зазначено, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 в справі №761/24672/15-ц вказано, що у статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, у якому не передбачено звільнення від сплати судового збору споживачів - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав. Разом з тим у частині 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 03 листопада 2021 року справа № 757/40852/17, провадження № 61-3024св21, Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
Таким чином, суд відхиляє доводи позивача про те, що позов стосується захисту прав споживача, а тому позовна заява підлягає оплаті судовим збором.
Таким чином, позивачці необхідно сплатити судовий збір за вимогу немайнового характеру в розмірі 1211,20 грн, та надати до суду документ, який би підтверджував сплату судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 175,177 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович, про захист прав споживача та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - залишити без руху.
Повідомити ОСОБА_1 про необхідність усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі, а саме:
- сплатити та надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (за позовну вимогу немайнового характеру) за реквізитами (код ЄДРПОУ 26255795, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, отримувач - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN) - UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106), або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Вказані недоліки позовної заяви усунути не пізніше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Роз'яснити, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя