Справа № 369/9898/24
Провадження №2/369/6094/24
18.06.2024 року м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченко А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 369/9898/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном та встановлення земельного сервітуту, -
14.06.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном та встановлення земельного сервітуту.
Разом з позовною заявою, позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якому ОСОБА_1 просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
зобов'язання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити перешкод у заїзді транспортних засобів спеціального призначення, в тому числі призначених для обслуговування житлового будинку та земельної ділянки, кадастровий номер 3222487001:01:004:5454 за адресою: АДРЕСА_1 через свою земельну ділянку кадастровий номер 32224870001:01:004:5189;
заборони відповідачу ОСОБА_2 чи будь яким іншим особам за її дорученням вчиняти дії щодо виконання будівельних робіт, в тому числі нерухомого майна та/або огорожі на земельній ділянці кадастровий номер 3222487001:01:004:5189, площею 0,0374 га, зазначена земельна ділянка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 до завершення розгляду справи судом;
заборони до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі вчиняти будь-які реєстраційні дії кадастровим реєстратором у Державному земельному кадастрі та державним реєстраторам у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки кадастровий номер: 3222487001:01:004:5189, площею 0,0374 га., зазначена земельна ділянка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2205187532224);
заборони до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, в тому числі, реєстрацію права власності, відчуження нерухомого майна та державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо майна: кадастровий номер: 3222487001:01:004:5189, площею 0,0374 га, зазначена земельна ділянка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2205187532224).
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що позивач звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном та встановлення земельного сервітуту.
Позивач є власником земельної ділянки, кадастровий номер 3222487001:01:004:5454, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), загальною площею 0,06 га. відповідно до договорів купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку від 31.03.2023 року та договору дарування частки у праві власності на земельну ділянку та частки житлового будинку від 23.02.2024 року.
Земельна ділянка позивача розташовується між інших земельних ділянок та житлових будинків, будівництвом яких займався ОСОБА_3 без достатньо нормального проїзду до їхнього житлового будинку.
З початком користування майном позивач мала проїзд до своєї земельної ділянки через прилеглу земельну ділянку з межами від Д до А, що належала ОСОБА_3 кадастровий номер 3222487001:01:004:5189, оскільки ширина проїзду напряму до земельної ділянки позивача становить максимально 1,2 метри, що унеможливлює нормальному проїзду автомобіля. А тому між всіма сусідами, в тому числі з ОСОБА_3 , була домовленість про те, що на даній земельній ділянці перебуває будівля охорони, сусіди будуть паркувати свої автівки та мати вільний, безкоштовний та безстроковий прохід до свого будинку.
Заявник зазначає, що ОСОБА_3 є забудовником як на зазначеній земельній ділянці, так і на суміжних земельних ділянках, що прилягають до даної земельної ділянки, а тому встановлення меж усіх земельних ділянок та будівництво житлових будинків, встановлення парканів та інших будівель було здійснено внаслідок прийнятих відповідачем та її чоловіка (попереднього власника суміжної земельної ділянки) рішень.
Протягом 2023 року та початку 2024 року позивач паркувала свою машину на прилеглій земельній ділянці за дозволом відповідача, оскільки проїзд до її земельної ділянки був неможливий як з огляду недостатності ширини проїзду, так і з тієї причини, що на території земельної ділянки позивачів перебуває великий залізний паркан, встановлений відповідачем.
З лютого 2024 року відповідачка та її чоловік всіляко забороняють паркувати машину на їхній земельній ділянці, що була безпосередньо відведена для цього та на території даної земельної ділянки, заявник вказує, що навіть було побудовано будівлю для охоронців, а також забороняють доступ спеціально призначених автівок для обслуговування будинку та земельної ділянки.
Відповідач почав чинити перешкоди у доступі до належної їй земельної ділянки, внаслідок чого вона не має можливості повноцінно користуватися своїм майном, а також погрожує почати будівництво житлового будинку на прилеглій земельній ділянці.
На підставі наведеного, заявник відзначає, що відповідачка та її чоловік, знаючи про наявність спору, може вчиняти дії, що призведуть до неможливості виконання рішення суду, тобто діяти недобросовісно. Зазначене посвідчується тим, що по-перше, в лютому 2024 року ОСОБА_3 вже переоформив земельну ділянку на свою дружину, по-друге, ще в лютому 2024 року ОСОБА_3 вже подав документи для отримання дозволу на будівництво будинку на ділянці та отримав даний дозвіл. Відповідно до роздруківки з порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, наявний дозвіл щодо намірів забудови земельної ділянки садибним будинком за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер в ЄДЕССБ № ВО1:3172-8809-5455-7860 від 15.02.2024 року, кадастровий номер 3222487001:0001:004:5189.
Дослідивши матеріали заяви, суд вважає, що вказану заяву про забезпечення позову слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов'язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно з ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, забороною вчиняти певні дії, встановленням обов'язку вчинити певні дії, забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання, зупиненням продажу описаного майна, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, при розгляді заяви про забезпечення позову, повинен з'ясувати характер спору, що виник між сторонами, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.11.2021 року у справі № 361/6799/14-ц, провадження № 61-16714св21 було встановлено, що позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним договору дарування квартири. Рішення суду за наслідками розгляду цих вимог не підлягає примусовому виконанню. Тому захід забезпечення позову у вигляді арешту квартири не є співмірним із заявленими позивачем вимогами.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити, оскільки вказаний захід забезпечення позову є по суті вирішенням спору по суті.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Крім того, слід відзначити, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість відчуження, забудови спірного майна без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх належними доказами згідно зі статтею 81 ЦПК України, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Одночасно суд роз'яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.
На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст. 149-154, 157, 353 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 369/9898/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном та встановлення земельного сервітуту - відмовити.
Копію ухвали невідкладно направити заявнику.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому ч. 2 ст. 261 ЦПК України.
Суддя А.В. Янченко