Справа №359/3962/20
Провадження №1-кп/359/79/2024
в порядку ст. 331 КПК України
12 червня 2024 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого складу суду присяжних:
судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , представника потерпілих - адвоката ОСОБА_8 ,
у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією із застосуванням дистанційного відеоконференцзв'язку, в тому числі з КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» та ДУ «Київський слідчий ізолятор», в залі суду під час судового розгляду кримінального провадження №12019100040008631, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.10.2019 року, по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо вчинення ним кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених п.п. 3, 6, 12 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 289, ч.3 ст. 149 КК України, та
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо вчинення ним кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених п.п. 3, 6, 12 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 289, ч.3 ст. 146, ч.1 ст. 263 КК України, -
розглянувши питання доцільності подальшого утримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою в психіатричному закладі в порядку ст. 331 КПК України, подальшого утримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор», та заявлені у цьому зв'язку клопотання сторін,
У провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебуває вищезазначене кримінальне провадження за обвинувачення ОСОБА_4 щодо вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 3, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 149 КК України та ОСОБА_6 щодо вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 3, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 146, ч. 1 ст. 263 КК України.
05.06.2024 року стороною обвинувачення подано письмові клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб без визначення розміру застави та про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді поміщення останнього до закладу з надання психіатричної допомоги, в умовах, що виключають його небезпечну поведінку на 60 днів.
Прокурор в судовому засіданні подані клопотання підтримав повністю, зазначивши, що ризики, визначені ст. 177 КПК України, на момент розгляду цього питання в суді не припинили існувати, а інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити процесуальну поведінку обвинувачених.
Захисник ОСОБА_7 заперечив щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_6 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив змінити останньому запобіжний захід на більш м'який не пов'язаний з триманням під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_5 при розгляді цих клопотань поклався на розсуд суду.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав свого захисника.
Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_8 підтримала обидва клопотання прокурора та просила їх задовольнити.
Відповідно до абзацу 3 частини 3 статті 331 КПК України, під час здійснення судового провадження судом присяжних, питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.
Головуючий суддя суду присяжних, заслухавши думку учасників процесу, ознайомившись з клопотаннями та матеріалами кримінального провадження, приходить до таких висновків.
У відповідності до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно із ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання щодо зміни чи продовження дії запобіжного заходу, суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини у кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, наявність у останнього постійного місця проживання та/або реєстрації, стан здоров'я його родини (рідних та близьких), міцність соціальних зв'язків, відсутність судимостей.
Обираючи відносно обвинувачених запобіжні заходи судом враховано наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання щодо продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 головуючий суддя виходить з такого.
Встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, що продовжує свою дію щодо обвинуваченого ОСОБА_6 на підставі ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16.04.2024 року закінчується о 24.00 год. 14.06.2024 року, однак завершити розгляд справи до указаної дати неможливо, а наступне судове засідання призначено на 15:30 год. 18.06.2024 року.
Згідно з ч. 1 ст. 183 цього ж Кодексу тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам переховування від суду та (або) перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Як роз'яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в інформаційному листі №511-550/0/4-13 від 4 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», при вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою судам належить враховувати тяжкість покарання, що загрожує їм, та наявність або відсутність у них постійного місця проживання тощо.
Дійсно частина зазначених раніше ризиків, передбачених пп. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, відпали зважаючи на стадію судового розгляду та тривалість утримання обвинувачених під вартою.
Водночас з обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, ОСОБА_6 обвинувачується у вчинені тяжких та особливо тяжких злочинів, оскільки за їх вчинення передбачене основне покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років або довічне позбавлення волі.
Таким чином, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання ОСОБА_6 може переховуватися від суду з метою уникнення покарання, оскільки усвідомлення імовірності встановлення вини особи за висунутим йому обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчать про наявність ризику переховування від суду і, що цей ризик є достатньо високим. Залишається, беззаперечно і висока імовірність перешкоджання обвинуваченим ОСОБА_6 кримінальному провадженню іншим чином у зв'язку з відсутністю запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому, слід зазначити, що один із злочинів у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_6 , відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, направленого проти життя іншої людини, яке відповідно до ст. 3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю, внаслідок якого настала смерть людини, тобто непоправні наслідки, який вчинений із виключною безпощадністю, що істотно підвищує ступінь та характер суспільної небезпеки даного діяння.
За таких обставин, суд, згідно з вимогами ст. 178 КПК України, враховує, що оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим, головуючий суддя суду присяжних вважає, що з високим ступенем ймовірності обвинувачений може вживати заходів для переховування від суду, ухилення від явки до суду, ускладнення завершення судового розгляду.
Ці обставини, а також суспільний резонанс справи, в сукупності свідчать про наявність ризиків, передбачених п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, що під впливом тяжкості покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_6 , він буде переховуватись від суду, та у такий спосіб істотно перешкоджати розгляду кримінального провадження.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
З огляду на викладене головуючий суддя суду присяжних вважає, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 та зможе запобігти ризикам, які передбачені п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які станом на 12.06.2024 року не перестали існувати та не зменшилися.
Як роз'яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 17 листа №511-550/0/4-13від 04.04.2013, розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку в залежності від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів.
Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011).
З огляду на це, головуючий суду присяжних вважає допустимим продовжити ОСОБА_6 дію запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою строком на 60 діб, без права внесення застави, оскільки злочин, в якому обвинувачуються останній, вчинено із застосуванням насильства та спричинив загибель людини (п.п.1,2 ч. 4 ст.183 КПК України).
При цьому, на думку суду, станом на 12.06.2024 року обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою узгоджується також зі стадією судового провадження та з урахуванням терміну, протягом якого ОСОБА_10 вже утримується під вартою, і являє собою єдиним засобом уникнення ризиків, що указані вище, а їх реальність настання не збігла з часом проведення розгляду справи в суді.
З цього приводу, клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 головуючий суддя виходить з такого.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта №160 від 21.02.2023 року (т.15 а.с.72-77), наданого на підставі ухвали суду, про доручення проведення експертизи, ОСОБА_4 страждає на хронічний розлад у вигляді «Хронічного маячного розладу» (F.22 за МКХ 10 перегляду). За своїм психічним станом ОСОБА_4 потребує застосування примусових заходів медичного характеру. Визначення виду примусових заходів не в компетенції судово-психіатричних експертів. На даний час за своїм психічним станом ОСОБА_4 виявляє ознаки підвищеної суспільної небезпеки пасивного типу, тому може бути поміщений до закладу із посиленим наглядом.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16.04.2024 щодо обвинуваченого ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку на 60 діб до Спеціального підрозділу КНП виконавчого органу Київської міської ради «Клінічна лікарня «Психіатрія» (смт. Глеваха Фастівського району Київської області, вул. Павлова, 7), що закінчується о 24.00 год. 14.06.2024 року, однак завершити розгляд справи до указаної дати неможливо, а наступне судове засідання призначено на 15:30 год. 18.06.2024 року.
Згідно з ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Відповідно до статті 508 КПК України, до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, можуть бути застосовані судом такі запобіжні заходи: 1) передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім'ї з обов'язковим лікарським наглядом; 2) поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку.
Передбачені частиною першою цієї статті запобіжні заходи застосовуються судом до особи з моменту встановлення факту розладу психічної діяльності чи психічної хвороби. Застосування передбачених запобіжних заходів здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.
Головуючий суду присяжних звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Так, в пункті 196 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011р. Європейський суд з прав людини зазначив: «Суд наголошує, що для того, щоб позбавлення свободи можна було вважати не свавільним в сенсі пункту 1 статті 5 Конвенції, відповідності цього заходу вимогам національного закону недостатньо. Застосування такого заходу має також бути необхідним за конкретних обставин». При продовженні запобіжного заходу ОСОБА_4 встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України.
Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, вагомими факторами при оцінці ризику переховування є дані про особистість обвинуваченого, адже саме за їх сукупного аналізу можна скласти уявлення про те, наскільки вагомою є вірогідність недобросовісної поведінки особи. З цього приводу Європейський суд зазначав, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova («Бекчиєв проти Молдови») § 58).
Дослідивши відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який розлучений, не працює, обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, один з яких посягає на життя людини, яке є найвищою соціальною цінністю, внаслідок якого настала смерть його колишньої дружини та матері його сина, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, головуючий суду присяжних не знайшов вагомих обставин, які б утримували останнього від спроби переховування від суду.
Отже, з огляду на тяжкість вчинених злочинів, їх підвищену суспільну небезпечність, конкретні обставини інкриміновані ОСОБА_4 , а також дані про особу обвинуваченого, які у сукупності свідчать про можливість обвинуваченого до переховування як способу поведінки, до якого він може вдатися у випадку загрози його інтересам.
На думку головуючого суду присяжних, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, з моменту застосування цього запобіжного заходу не зменшився і не відпав та полягає у вірогідності переховування від суду з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів у разі доведення його провини в суді.
Окрім того, з огляду на суспільну небезпечність інкримінованих обвинуваченому дій, характер їх наслідків, наявною є висока ймовірність вчинення обвинуваченим зазначених позапроцесуальних дій з метою створення перешкод судового розгляду.
Також, наявний є факт того, що обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки було вчинено не одне, а декілька кримінальних правопорушень, що свідчить про схильність до вчинення злочинів.
Таким чином, жодний більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 та не буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам, оскільки зможе призвести до продовження злочинної діяльності та надасть змогу обвинуваченому переховуватись від суду, та у такий спосіб істотно перешкоджати розгляду кримінального провадженню.
Тож, враховуючи ступінь тяжкості суспільно-небезпечного діяння та особу, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, який страждає психічними захворюваннями і обвинувачується у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, вчиненого із застосуванням насильства та спричинення загибелі людини, а також те, що судове провадження не буде закінчено до визначеної дати закінчення дії запобіжного заходу, головуючий суду присяжних прийшов до висновку про необхідність продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку до Спеціального підрозділу КНП виконавчого органу Київської міської ради «Клінічна лікарня «Психіатрія» ( АДРЕСА_1 ), на 60 діб без визначення розміру застави.
На підставі викладеного та керуючись ст. 177-178, 181-183, 184, 192-199, 206, 331, 508 КПК України, суд
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб без визначення розміру застави.
Продовжити утримувати обвинуваченого ОСОБА_6 в умовах Держаної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, до 24.00 год. 11.08.2024 року.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку на 60 діб до Спеціального підрозділу КНП виконавчого органу Київської міської ради «Клінічна лікарня «Психіатрія» (смт. Глеваха Фастівського району Київської області, вул. Павлова, 7), на 60 діб без визначення розміру застави.
Термін дії запобіжного заходу ОСОБА_4 становить до 24.00 год. 11.08.2024 року.
Ухвала суду про продовження дії обвинуваченим запобіжних заходів може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з моменту проголошення ухвали суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області.
Оголошення повного тексту ухвали суду здійснено о 08.30 год. 14.06.2024 року.
Головуючий: ОСОБА_1