Справа №295/13352/23
Категорія 156
3/295/434/24
18.06.2024 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Кузнецов Д.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серія ААД №391933 від 19.09.2023, ОСОБА_1 19.09.2023 о 17 годині 15 хвилин по вул. Героїв Базару, 7 в м. Житомирі, керував транспортним засобом Toyota Avensis номерний знак НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Drager Alcotest 6810, результат огляду 2,19%проміле. ОСОБА_1 ставиться у провину порушення п.2.9а Правил дорожнього руху України та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнав, пояснив, що 19.09.2023 звернувся до друга ОСОБА_2 , щоб він його підвіз до місця роботи дружини. При розвороті, ОСОБА_2 не пропустив зустрічне авто, водій якого наздогнав, порівнявся машинами та висловив претензії водію. Його друг побачив людей у військовій формі та подумав, що це можуть бути із ТЦК та вирішив одразу піти з місця після зупинки, щоб не мати проблем із військовими, а ОСОБА_1 залишився, і його безпідставно почали утримували та викликали поліцію. Підтвердив факт того, що перебував у стані алкогольного сп'яніння, але за кермо не сідав та автомобілем не керував.
Адвокат Васильчук В.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 в судовому засіданні просив закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення, зазначивши, що в матеріалах справи відсутні достатні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а долучені відеозаписи не містять доказів причетності до керування.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що є знайомим ОСОБА_1 19.09.2023 перебував вдома і до нього зателефонував ОСОБА_1 і попросив відвезти до жінки на роботу, оскільки був випившим Під'їжджаючи до пологового будинку, він не пропустив зустрічне авто військових, військові їх наздогнали, Свідок подумав, що це із ТЦК та одраз пішов з місця події, а ОСОБА_1 залишився у автомобілі і продовжив спілкуватися з ними. Підтвердив, що саме він - ОСОБА_2 перебував за кермом авто.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що 19.09.2023 їхав біля пологового будинку, попереду нього невпевнено рухався автомобіль Toyota Avensis, почав його обганяти і побачив, як транспортний засіб, який рухався попереду здійснив небезпечний маневр перед пішоходом. Хто був за кермом автомобіля він точно не бачив через затемнені вікна. Згодом він викликав працівників поліції і затримав ОСОБА_1 .
Суддя, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріли справи, дійшов наступного висновку.
17 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод. Отже, Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція) є частиною національного законодавства України, і підлягає застосуванню нарівні з національним законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядаються, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений як Конституцією, так і Законами України.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивна сторона зазначеного правопорушення виражається у наступних діях: 1) керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; 2) передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; 3) відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.9а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено у ст.266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція).
Відповідно до ч.ч. 2-5 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Суб'єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є водії транспортних засобів.
Водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, як а навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі (п. 1.10 ПДР).
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та у керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, повторно протягом року.
Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 під керуванням транспортним засобом слід розуміти виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Таким чином, під керуванням транспортним засобом слід розуміти виконання функцій водія від запуску двигуна та початку руху до повної зупинки транспортного засобу та вимкнення двигуна.
Крім того, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду у постанові від 20.02.19 за справою № 404/4467/16-а зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Навіть знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані або відмова її від проходження огляду поліцейським на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору «Drager» та огляду в найближчому закладі охорони здоров'я не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.
На підтвердження викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин працівником поліції надано відеозапис з нагрудних камер працівників поліції.
На долученому відеозаписі зафіксоване лише спілкування з ОСОБА_1 , який перебуває біля пологового будинку та чітко не висловлює причетність до виконання функцій водія.
Також на долученому відеозаписі відсутній факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки Toyota Avensis номерний знак НОМЕР_2 або виходу його із автомобіля, і не підтверджується іншими письмовими доказами, а тому неможливо достовірно поза розумним сумнівом встановити чи дійсно останній перебував за кермом даного автомобіля та керував ним. Більше того, свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердив, що саме він перебував за кермом авто Toyota Avensis та підвозив ОСОБА_1 до пологового будинку. А свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердив, що достовірно не бачив хто перебував за кермом вищевказаного автомобіля та не виключив можливість причетності ОСОБА_2 до керування транспортним засобом.
Таким чином, суду не надано відеозаписів з відеореєстратора зі службового автомобіля патрульної поліції. Отже в матеріалах справи відсутні переконливі та об'єктивні відомості про рух автомобіля та з підстав якого правопорушення було зупинено цей автомобіль.
Таким чином, матеріали справи не містять достатніх доказів, зокрема відеофіксації, керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки Toyota Avensis номерний знак НОМЕР_2 , та його зупинки перед пред'явленням вимоги про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, тому вимоги працівників поліції до ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Drager слід вважати безпідставними, у зв'язку з чим, можливе перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння не утворює склад адміністративного правопорушення, оскільки не доведено його причетність до керування транспортним засобом та виконання функцій водія.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може гуртуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на викладене, за відсутності інших об'єктивних джерел фактичних даних про обставини, що підлягають доказуванню в цій справі, дані, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення та наявний відеозапис не можуть бути покладені в основу судового рішення про визнання винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення.
Враховуючи зазначену практику Європейського суду з прав людини та презумпцію невинуватості, передбачену статтею 62 Конституції України, в матеріалах справи відсутні будь-які переконливі та достовірні докази безпосереднього керування ОСОБА_1 транспортним засобом та причетності до виконання функцій водія, не здобуті такі докази і в ході судового розгляду, що виключає склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, суд не знаходить достатніх підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП через відсутність в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю внаслідок відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 247 п. 1, 283, 284 КУпАП, суд
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити, внаслідок відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 10 днів з моменту її винесення.
Суддя: Д.В.Кузнецов