Справа № 161/4201/24
Провадження № 2-о/161/200/24
07 червня 2024 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Крупінської С.С.,
за участю секретаря судового засідання - Федоровій В.М.,
заявниці- ОСОБА_1
представника заявника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, -
Заявниця звернулась до суду із вказаною заявою.
В обґрунтування вимог вказує, що з 1997 року вона почала проживати разом із ОСОБА_5 як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу за адресою АДРЕСА_1 , вести спільне господарство, спільно формували сімейний бюджет та вирішували спільно інші питання. ОСОБА_5 мав на утриманні доньку ОСОБА_6 , 1986 року народження, яка проживала з мамір'ю та бабусею ОСОБА_7 . Зазначає, що останні 10 років її чоловік почав хворіти на ураження опорно-рухового апарату, тому суттєво впала його фізична здатність для роботи, у зв'язку з цим 01.04.2018 року йому було встановлено 3 групу інвалідності. Проте, вона працювала викладачем Луцького педагогічного коледжу, чоловік ОСОБА_5 -працював керівником металобази у місті Луцьку, пізніше працював водієм та таксистом легкового автомобільного транспорту. В 2023 року ОСОБА_5 поїхав на заробітки до Республіки Польща, де також працював на таксі. А в квітні 2023 року він переїхав до Республіки Ірландія, з наміром проведення операції по заміні суглоба та фізичної реабілітації власного здоров'я. Але, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 раптово помер та похований в республіці Ірландія у місті Кілкені. За час спільного життя з ОСОБА_5 вони придбали за спільні кошти автомобіль «Опель Meriva», 2004 року випуску, інші речі та інше рухоме майно. На даний час виникла необхідність в переоформленні майна на себе. Встановити необхідний факт в позасудовому порядку не вбачається можливим.
Враховуючи наведене, заявник просить суд встановити факт свого спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 з 1997 року по 05.11.2023 року.
В судовому засіданні заявниця та її представник заяву підтримали просили її задовольнити.
Заінтересовані особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надали суду заяву про розгляд справи у їх відсутності. У вирішенні заяви поклались на розсуд суду.
Заслухавши пояснення заявниці, її представника та свідка ОСОБА_8 , дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Згідно частин 2, 4 статті 3 Сімейного Кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Статтею 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, незаборонених законом і таких, що не суперечить моральним засадам суспільства.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати наявність у сукупності ознак, що притаманні наведеному визначенню, це: спільне проживання чоловіка і жінки; спільний побут; взаємні права і обов'язки.
Конституційний суд України у своєму рішенні від 03.06.1999 р. №5-рп/99 зазначив, що обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Верховний Суд у своїй постанові від 30 жовтня 2019 року у справі №643/6799/17 зазначив, що проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно. Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню. Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв.
Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини.
У листі Верховного Суду України від 01 січня 2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що доводити такий факт слід документами та доказами того, що між заявником та іншою особою (померлим) мали місце фактичні шлюбні відносини - свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо. Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного з «подружжя», свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , що стверджується проміжним свідоцтвом коронера про факт смерті від 15.11.2023 року, видане Окружним судом округу Кілкенні, Графства Кілкенні Республіка Ірландія (а.с.7).
З матеріалів справи вбачається, що заявниця та ОСОБА_5 з 1997 року по 05.11.2023 року спільно вели господарство та проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу в належній заявниці квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно долучених в справі доказів останні мали спільних друзів, родичів та знайомих, проводили разом дозвілля та свята (а.с.8-10 фото).
З показів сусідів які проживають за адресою АДРЕСА_2 , вбачається, що ОСОБА_1 з 1997 року по 2023 рік спільно проживала з ОСОБА_5 , вели спільне господарство (а.с.11-14). Дану обставину також підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 .
З урахуванням всіх досліджених доказів в їх сукупності, суд вважає доведеним те, що заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_5 З 1997 року по 05 листопада 2023 року проживали однією сім'єю, як чоловік та жінка, без реєстрації шлюбу, підтримували фактичні сімейно-шлюбні відносини, вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом, мали спільний бюджет, взаємні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Згідно КпШС УРСР, який діяв до 01 січня 2004 року, фактичні шлюбні відносини не породжували будь - яких правових наслідків для сторін та виникнення прав та обов'язків подружжя.
Сімейний кодекс України в редакції Закону України від 10 січня 2002 року набув чинності лише 01 січня 2004 року і на правовідносини, що виникли до 1 січня 2004 року не розповсюджуються.
За загальним правилом дії законів та інших нормативно - правових актів у часі ( ч.1 ст.58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми Сімейного кодексу України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права і обов'язки визначаються на підставах, передбачених СК України, що прямо передбачено п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів".
Таким чином, ст. 74 Сімейного кодексу України набрала чинності з 1.01.2004 року, регулює майнові правовідносини між чоловіком і жінкою у фактичному шлюбі та не має зворотної дії у часі.
З огляду на викладене факт, проживання сторін однією сім'єю без перебування у шлюбі, можливо встановлювати тільки з 01.01.2004 року.
За таких обставин суд приходить до висновку , що слід встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.263-265, 315 ЦПК України, суд,-
Заяву задовольнити.
Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст судового рішення складено 12 червня 2024 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області С.С.Крупінська