Справа № 158/983/24
Провадження № 1-кп/0158/87/24
18 червня 2024 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря - ОСОБА_2 ,
з участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисників: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці в режимі відеоконференцзв'язку клопотання прокурора у кримінальному провадженні №12022030000000312 від 07.11.2022 року - прокурора відділу Волинської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою обвинувачених
- ОСОБА_4 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 306, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України;
- ОСОБА_5 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України;
- ОСОБА_6 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України, -
17 червня 2024р. від прокурора у кримінальному провадженні №12022030000000312 від 07.11.2022 року - прокурора відділу Волинської обласної прокуратури ОСОБА_3 до суду надійшли клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_4 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 306, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_5 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_6 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України.
Клопотання обґрунтовує тим, що строк тримання обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під вартою закінчується 24 червня 2024 року і на даний час ризики суспільної небезпечності обвинувачених, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились, про що свідчить тяжкість покарання у разі визнання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 винними у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, останні перебуваючи на волі можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні - безпосередньо здійснювати тиск у будь-яких формах для зміни їх показань на власну користь, вчиняти інші кримінальні правопорушення, або продовжити далі вчиняти кримінальні правопорушення пов'язані з незаконним збутом психотропних речовин, а тому просить продовжити обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 строк тримання під вартою на шістдесяти днів, без визначення розміру застави.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні подані ним клопотання підтримав з підстав викладених у них та просив продовжити строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на шістдесяти днів, без визначення розміру застави.
Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та їх захисники -адвокати ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , кожен зокрема, щодо задоволення клопотань прокурора заперечили, просили обрати обвинуваченим більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Крім того обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та захисник останнього - адвокат ОСОБА_9 просили суд, за можливості, як альтернативу, застосувати щодо них більш м'який запобіжний захід у вигляді застави.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, кожного зокрема, думку прокурора, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , суд враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинувачених від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Сама по собі тяжкість злочину не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, в той же час суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Крім того, суд враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Судом встановлено, що ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 25 квітня 2024р., обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 25 червня 2024 року включно.
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , кожен зокрема, обвинувачуються у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, які згідно ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, санкція найтяжкої статті передбачає покарання до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Ризики враховані слідчим суддею в ході проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні при застосуванні запобіжних заходів та їх продовженні вищевказаним обвинуваченим у вигляді тримання під вартою на даний час не зменшилися, оскільки обвинувачені перебуваючи на волі можуть переховуватися від суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України); незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні - безпосередньо здійснювати тиск у будь-яких формах для зміни їх показань на власну користь (п.3 ч.1 ст.177 КПК України); вчиняти інші кримінальні правопорушення, або продовжити далі вчиняти кримінальні правопорушення пов'язані з незаконним збутом психотропних речовин (п.5 ч.1 ст.177 КПК України).
Враховуючи вищенаведене, з метою запобігання ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити застосований відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, які представляють підвищену суспільну небезпеку, за які законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років. Предметом інкримінованих даним обвинуваченим кримінальних правопорушень є психотропна речовина - амфетамін в особливо великих розмірах. Даним кримінальним правопорушенням притаманний надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений тяжкими наслідками не лише для здоров'я конкретної особи, а й для здоров'я населення та суспільства в цілому. Саме тому право кожного на охорону здоров'я, в тому числі і від негативного впливу на організм людини наркотичних, психотропних і токсичних речовин, визначено як одне із основних прав людини, та закріплене в ст. 49 Конституції України.
Враховуючи вищезазначене, суд, на підставі п.5 ч.4 ст. 183 КПК України не визначає розмір застави.
Суд вважає, що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, зокрема у вигляді цілодобового домашнього арешту, про що просили захисники обвинувачених, за встановлених обставин, не зможе дієво запобігти вищезазначеним ризикам та забезпечити належної процесуальної поведінки обвинувачених.
Стороною захисту не надано суду інших доказів, які б підтверджували доцільність зміни щодо обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжного заходу про продовження якого просить у клопотанні сторона обвинувачення, або ж у відмові в задоволенні клопотання.
Зміна запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт не гарантуватиме виконання покладених на обвинувачених обов'язків, оскільки обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення інкримінованих їм кримінальних правопорушень, у виді позбавлення волі, незважаючи на покладені на них обов'язки, можуть покинути місце свого проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, суд враховує введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема, ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Судом також встановлено, що на даний час не відпала необхідність у раніше застосованому обвинуваченим запобіжному заході у вигляді тримання під вартою, а тому приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим на 60 днів без визначення застави - слід задовольнити.
Керуючись ст.ст.177, 181, 194, 369, 372 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора у кримінальному провадженні №12022030000000312 від 07.11.2022 року - прокурора відділу Волинської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - задовольнити.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 (шістдесят) днів - до 16 серпня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
Строк рахувати з моменту винесення ухвали - 18 червня 2024 року.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 (шістдесят) днів - до 16 серпня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
Строк рахувати з моменту винесення ухвали - 18 червня 2024 року.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 (шістдесят) днів - до 16 серпня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
Строк рахувати з моменту винесення ухвали - 18 червня 2024 року.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п'яти діб з дня її винесення.
Суддя Ківерцівського районного суду ОСОБА_1