17 червня 2024 року м. Чернівці
Справа № 725/1428/24
Провадження №22-ц/822/561/24
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Литвинюк І. М.,
суддів: Височанської Н.К., Лисака І.Н.,
секретар - Факас А.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі- ОСОБА_2 , приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16 квітня 2024 року, головуючий у І-й інстанції - Скуляк І.А.,
ОСОБА_1 у лютому 2024 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення суми франшизи внаслідок виникнення страхового випадку під час ДТП, відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.
В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 27 серпня 2023 року о 15:20 годині ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Renault Megane Scеnic д.р.н. НОМЕР_1 , вчинила дорожньо-транспортну пригоду з належним їй транспортним засобом Subaru Forester д.н.р. НОМЕР_2 .
Вказувала на те, що по факту дорожньо-транспортної пригоди на місці вчинення було сформовано/складено електронний протокол. GPS координати оформлення протоколу визначені пристроєм автоматично: 48.291929315; 25.932546237.
На момент вчинення ДТП цивільна-правова відповідальність ОСОБА_2 , як власника транспортного засобу Renault Megane Scеnic, була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідачем страховою компанією ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».
Зазначала, що вона звернулася до страхової компанії із заявою про страхове відшкодування витрат, завданих внаслідок ДТП, та їй було погоджено і виплачено суму страхового відшкодування у розмірі 38 518,98 грн.
Разом з тим, запропонована страховою компанією сума відшкодування є недостатньою для виконання відновлювального ремонту автомобіля. Відповідно до складеного акту виконаних робіт ФОП ОСОБА_3 №0023 від 21.11.2023 року встановлено, що виконані роботи з ремонту автомобіля Subaru Forester д.н.р. НОМЕР_2 на загальну суму 66 700 грн.
Отже, страховик зобов'язаний відшкодувати заподіяну шкоду у частині, яка не була повністю покрита страховим відшкодуванням, у межах страхової суми.
Просила стягнути із відповідача ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на її користь матеріальну шкоду у розмірі 28 181,02 грн та судовий збір. Стягнути із відповідача ОСОБА_2 на її користь суму франшизи у розмірі 3 200 грн та судовий збір.
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16 квітня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму франшизи в розмірі 3 200 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що власник пошкодженого автомобіля «Subaru Forester» д.н.р. НОМЕР_2 ОСОБА_1 , звернувшись до страховика про виплату страхового відшкодування та, в подальшому, власноручно підписавши заяву щодо досягнення згоди в частині розміру та способу здійснення страхового відшкодування, підтвердила, що між нею і страховиком досягнуто згоду про розмір страхового відшкодування, що відповідає її волевиявленню та який було розраховано на підставі висновку належного експерта, калькуляції, /а.с.54-62/, тобто, фактично погодилася із розміром та способом здійснення страхового відшкодування, який був визначений на той час Страховиком, і не наполягала на проведенні додаткової оцінки чи експертизи пошкодженого автомобіля та отримала страхове відшкодування у розмірі 38 518,98 грн.
Отже, в діях відповідача ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відсутні ознаки порушення вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з чи вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог п. 36.6 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування, а тому відповідачкою ОСОБА_2 повинно бути сплачена франшиза у розмірі 3 200 грн.
На рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16 квітня 2024 року позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у стягненні з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на її користь матеріальної шкоди в розмірі 28 181, 02 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині та стягнути витрати по сплаті судового збору.
Посилається на те, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині винесене всупереч нормам матеріального та процесуального права, та неповного з'ясування всіх обставин справи.
Вказує на те, що одержавши страхову виплату, потерпілий не позбавляється права на реальне відшкодування заподіяних внаслідок ДТП збитків, в тому числі у судовому порядку.
Реально понесений розмір майнової шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика, а тому саме страховик має відшкодувати її позивачу.
Вартість відновлюваного ремонту після ДТП автомобіля «Subaru Forester» д.н.р. НОМЕР_2 складає 66 700 грн.
Отже, різниця між фактичним розміром завданої шкоди (збитків) і сумою страхового відшкодування яку позивачу сплатив страховик становить: 66 700 грн -38 518,98 грн = 28 181,02 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Вказує на те, що позовні вимоги до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» в розмірі 66 700 грн, на яких наполягає позивачка, становлять вартість відновлювального ремонту її автомобіля без урахування коефіцієнта фізичного зносу.
Позивач та страховик досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування, що підтверджується заявою щодо досягнення згоди в частині розміру та способу здійснення страхового відшкодування.
Підписавши така заяву, позивачка погодилася із визначеним страховим відшкодуванням, будь-яких заперечень щодо розміру страхового відшкодування не висловлювала.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
За змістом частин четвертої та шостої статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб); справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із частинами четвертої та шостої статті 19, частини першої статті 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині позовних вимог до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», а тому в іншій частині оскаржуване рішення не переглядається.
Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає повністю, виходячи з наступного.
Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 27 серпня 2023 року о 15:20 годині ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Renault Megane Scеnic д.р.н. НОМЕР_1 , вчинила дорожньо-транспортну пригоду з транспортним засобом Subaru Forester д.н.р. НОМЕР_2 , який належить позивачці ОСОБА_1 .
По факту дорожньо-транспортної пригоди на місці вчинення було сформовано/складено електронний протокол. GPS координати оформлення протоколу визначені пристроєм автоматично: 48.291929315; 25.932546237.
На момент вчинення ДТП цивільна-правова відповідальність ОСОБА_2 , як власника транспортного засобу Renault Megane Scеnic, була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідачем страховою компанією ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».
30.08.2023 року було здійснено огляд пошкодженого автомобіля Subaru Forester д.н.р. НОМЕР_2 , що підтверджується копією акту огляду транспортного засобу (дефектна відомість).
19.09.2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до страхової компанії із заявою про страхове відшкодування витрат, завданих внаслідок ДТП.
Вартість страхового відшкодування була розрахована на підставі ремонтної калькуляції 23.09.2023 року.
28.09.2023 року ОСОБА_1 підписала заяву щодо досягнення згоди в частині розміру та способу здійснення страхового відшкодування, згідно з якою потерпілий підтвердив, що між ним та страховиком досягнуто згоду про розмір страхового відшкодування, який складає 38 518,98 грн, а розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування визначений у цій заяві, відповідає її волевиявленню та викладений без стороннього примусу.
Грошові кошти у розмірі 38 518,98 грн ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» були перераховані на розрахунковий рахунок, наданий потерпілою стороною.
В силу статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Загальні підстави відшкодування шкоди визначені статтею 1166 ЦК України. Згідно з частинами першою, другою якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
В силу частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Як роз'яснено у пунктах 16, 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), а відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
За статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
У пункті 35.1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 вказаного Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Разом із тим, згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо за рахунок потерпілої особи (її представника), то сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком.
Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
За правилами абз.1 пункту 36.4 статті 36 вказаного Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 28 вересня 2023 року на ім'я голови правління ПАТ «Українська страхова компанія «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» подала заяву щодо досягнення згоди в частині розміру та способу здійснення страхового відшкодування.
За змістом вказаної заяви ОСОБА_1 вбачається, що між нею і страховиком досягнуто згоду про розмір страхового відшкодування, який складає 38 515,98 грн, розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування, визначений у цій заяві, відповідає волевиявленню та викладений без стороннього примусу.
Верховний Суд у постанові від 10 червня 2020 року у справі № 333/2096/17 (провадження № 61-20343св18) зазначив, що заява щодо досягнення згоди в частині розміру та способу здійснення страхового відшкодування в силу частини першої статті 202 ЦК України є правочином, тобто дією особи, спрямованої на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому згідно з частиною першої статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) вказано, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що власник пошкодженого автомобіля «Subaru Forester» д.н.р. НОМЕР_2 ОСОБА_1 , звернувшись до страховика про виплату страхового відшкодування та, в подальшому, власноручно підписавши заяву щодо досягнення згоди в частині розміру та способу здійснення страхового відшкодування, підтвердила, що між нею і страховиком досягнуто згоду про розмір страхового відшкодування, що відповідає її волевиявленню. Отже, ОСОБА_1 погодилася з розміром та способом здійснення страхового відшкодування, який був визначений на той час страховиком, і не наполягала на проведенні додаткової оцінки чи експертизи пошкодженого автомобіля та отримала страхове відшкодування у розмірі 38 518,98 грн. В діях відповідача ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відсутні ознаки порушення вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до частин першої - четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій
Стаття 76 ЦПК України визнає доказами будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 ЦПК України).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Ураховуючи наведене, правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову в частині позовних вимог до ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».
Колегія суддів вважає, що належних та допустимих доказів для спростування висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, передбачених статтями 76, 77, 78 ЦПК України, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення відповідно до статті 376 ЦПК України, апеляційна скарга не містить.
На підставі викладеного, відповідно до вимог статті 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишенню без задоволення.
Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий І.М. Литвинюк
Судді: Н.К. Височанська
І.Н. Лисак