Єдиний унікальний номер 725/256/24
Номер провадження 3/725/1433/24
13.06.2024 року.Суддя Першотравневого районного суду м.Чернівці Вольська-Тонієвич О.В., розглянувши адміністративну справу, яка надійшла з Управління патрульної поліції в Чернівецькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.130 ч.1 КпАП України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,-
ОСОБА_1 07.01.2024 о 16:44год. керував транспортним засобом марки «Hyundai Santa FE, д.н.з. НОМЕР_2 по вул.Руській,179 в м.Чернівці, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, однак від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у лікаря-нарколога, що підтверджується висновком №40 від 07.01.2024.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 ч.1 КпАП України.
Під час розгляду справиОСОБА_1 свою вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення не визнав. Пояснив, що вже довгий час не вживає спиртні напої, так як має проблеми із серцем, але для того, щоб спростувати підозри працівників поліції щодо перебування його у стані алкогольного сп'яніння, вирішив проїхати до мед закладу для проходження огляду. На місці відмовився пройти огляд, так як не довіряє результатам приладу Драгер. Прибувши до мед закладу, йому дали для заповнення три бланки заяв. При цьому яка була необхідність заповнення цих бланків та яку саме інформацію потрібно вказати в заяві, йому ніхто не роз'яснив. Він неодноразово наголошував, що не бажає надавати будь-яку інформацію, а лише бажає пройти медичний огляд. Однак працівники поліції розцінили це як його відмову від проходження огляду.
Враховуючи те, що від проходження огляду на стан сп'яніння він не відмовлявся, вважає, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Просив провадження у справі закрити.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Буряк К.Я. підтримала подані нею письмові пояснення. Додатково зазначила, що зупинка працівниками поліції її підзахисного була не законною, що підтверджується постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2024 року. Таким чином, усі подальші дії працівників поліції щодо проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння та складання відносно нього протоколу є неправомірними. Крім того, вказувала на інші процесуальні порушення працівників поліції, у зв'язку із чим просила провадження у справі закрити.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , адвоката Буряк К.Я., дослідивши письмові матеріали справи, а також переглянувши відеоматеріали, долучені до справи працівниками поліції, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведена у повному обсязі.
Так, відповідно до вимог ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Таким чином, чинним законодавством передбачено, що відмова від проходження такого огляду на стан сп'яніння тягне за собою відповідальність, передбачену ст.130 КУпАП.
Згідно ч.2 п.п.5,6,7,8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння і проведення такого огляду, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України 17.12.2008 року № 1103 та є чинним, підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності; водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я; поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав; у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Так, із відеозапису, що наявний в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_1 свідомо відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, на місці зупинки транспортного засобу, бажаючи проїхати до медичного закладу, а в подальшому прибувши до наркодиспансеру, без жодних поважних на те причин, відмовився пройти огляд лікарем. Варто зазначити, що ОСОБА_1 не висловлював будь-яких заперечень щодо заповнення наданих лікарем заяв та не просив пояснити йому необхідність їх заповнення. На пропозицію лікаря пройти огляд він повідомив, що відмовляється від його проходження. При цьому йому були роз'яснені наслідки такої відмови.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 свідомо відмовився від проходження огляду та наслідки такої відмови йому були достовірно відомі.
Що ж стосується посилання адвоката Буряк К.Я. на рішення суду, яким на її думку встановлено незаконність зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 , то суд вважає за необхідне зазначити наступне:
Частиною 1 ст.35 ЗУ «Про національну поліцію» передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Так, із матеріалів справи вбачається, що причиною зупинки працівниками поліції ОСОБА_1 стало порушення ним Правил дорожнього руху України (не подання сигналу світлового покажчику повороту відповідного напрямку при здійсненні маневру), за що постановою серії ЕНА №1203536 від 07.01.2024 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 не погодився із вказаною вище постановою та оскаржив її до суду.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2024 постанову серії ЕНА №1203536 від 07.01.2024 скасовано, а справу відносно ОСОБА_1 за ст.122 ч.2 КУпАП направлено на новий розгляд до УПП в Чернівецькій області.
Таким чином, остаточного рішення щодо вчинення 07.01.2024 ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 ч.2 КУпАП, що стало причиною його зупинки та подальшого огляду на стан алкогольного сп'яніння не прийнято.
Водночас, апеляційним судом під час розгляду справи було встановлено, що із відеозапису, який зафіксований на автомобільний відеореєстратор працівників поліції, зафіксовано факт неподання водієм транспортного засобу марки «Hyundai Santa Fe» сигналу світлового покажчику повороту відповідного напрямку при здійсненні маневру, а саме виїзду на зустрічну смугу руху. Також з відео слідує, що патрульними поліцейськими було прийнято рішення наздогнати вказаний транспортний засіб, який відреагував на команди екіпажу щодо зупинки, внаслідок чого, включивши правий покажчик повороту, припаркувався на узбіччі біля проїжджої частини.
Таким чином, пояснення ОСОБА_1 з приводу того, що працівники поліції підійшли до його автомобіля в той час, коли він ним не керував, не відповідає дійсності.
Доданий до матеріалів справи відеозапис не є безперервним та складається з окремих файлів.
Разом з тим, із наявного відеозапису можливо встановити усі обставини події, в тому числі і відмову водія від проходження огляду на стан сп'яніння; роз'яснення йому наслідків такої відмови, а також складання відносно нього протоколу.
На думку суду, вказані докази є належними, допустимими та достовірними.
Крім того, не знайшли свого підтвердження й доводи ОСОБА_1 з приводу того, що дії працівників поліції по відношенню до нього були упередженими та на нього здійснювався тиск.
Так, із відеозапису вбачається, що працівниками поліції та лікарем ОСОБА_1 було роз'яснено у медичній установі, як саме необхідно заповнити бланки заяв та які відомості зазначити у них. При цьому поведінка ОСОБА_1 була спокійною, жодних претензій він працівникам поліції чи лікарю не пред'являв та жодного тиску до нього застосовано не було. Більше того, працівники поліції та ОСОБА_1 жартували та розмовляли на різні теми. ОСОБА_1 добровільно відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про об'єктивні причини відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, суду не надано.
Таким чином, суд вважає, що зібраних у матеріалах справи доказів достатньо, щоб дійти до переконливого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
При цьому всі інші обставини, на які посилається адвокат у своєму клопотанні, як на підставу для закриття провадження у справі, не узгоджуються із наявними у справі доказами та не спростовують факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння.
При накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника та ступінь його вини.
Обставин, які б пом'якшували чи обтяжували відповідальність ОСОБА_1 за наслідками розгляду справи не встановлено.
Враховуючи всі обставини справи, суд вважає, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, оскільки даний вид адміністративного стягнення буде достатнім для його виправлення.
Крім того, згідно вимог ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір.
Керуючись ст.ст.33, 40-1, 283-285, 294 КпАП України,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КпАП України і за його вчинення накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч)грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605грн. 60коп.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти діб з дня винесення постанови до Чернівецького апеляційного суду через Першотравневий районний суд м. Чернівці.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці О. В. Вольська-Тонієвич