465/3745/24
2/465/2394/24
Іменем України
(заочне)
17.06.2024 року м.Львів
Франківський районниий суд м.Львова в складі:
головуючого судді Ванівського Ю.М.
при секретарі судового засідання Лозинського Т.-Р.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди,-
встановив:
позивач звернувся з позовом до відповідача про відшкодування шкоди. В обгрунутвання позовних вимог зазначає, що 16.07.2023о 14:12 год. в м. Львові на перехресті вул. Коновальця - вул. Рудницького сталася дорожньо - транспортна пригоди за участі автомобіля Chevrolet Bolt EV, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Tesla Model S д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, власникам завдані матеріальні збитки.
Постановою Франківського районного суду м. Львова від 29.09.2023 по справі про адміністративне правопорушення №465/5864/23 за фактом вказаної події ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Цивільно - правова відповідальність водія Chevrolet Bolt EV, д.н.з. НОМЕР_1 намомент ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «АСКО - Донбас Північний» за Договором обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (полісом) №211738904. Ліміт відповідальності страховика - 160 000,00 грн. за шкоду завдану майну, франшиза - 0,00 грн.
ОСОБА_1 , звернувся до ПрАТ «СК «АСКО - Донбас Північний» з повідомленням про ДТП та заявою про страхове відшкодування від 20.07.2023. Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №564/12-23 від 11.12.2023 становить 5202 864, 78 грн. ПрАТ «СК «АСКО - Донбас Північний» 09.10.2023 було здійснено на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування за фактом вказаної ДТП у максимальному розмірі 160 000,00 грн.
Відтак, просить стягнути з відповідача відшкодування матеріальної шкоди у сумі 365 064,78 грн., яка включає в себе розмір завданих збитків - 360 864,78 грн.; витрати, понесені на проведення незалежної оцінки пошкодженого транспортного засобу у розмірі 4500,00 грн., на послуги з транспортування (евакуації) та зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику у розмірі 3000,00 грн. та 1200,00 грн., а також моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 14.05.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач відзиву, а також будь-яких клопотань на адресу суду не направляв.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.13 ст.7 ЦПК України.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
З'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою Франківського районного суду м. Львова від 29.09.2023 у справі №465/5864/23 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 гривень.
20.07.2023 ОСОБА_1 звернувся із заявою до ПрАТ «СК «АСКО - Донбас Північний» про страхове відшкодування та повідомлення про дорожньо - транспортну пригоду.
Як вбачається з виписки за рахунком № НОМЕР_3 від 09.10.2023 ОСОБА_1 страхове відшкодування згідно страхового акту №397/23 у розмірі 160 000,00 грн.
Згідно полісу№211738904 від 16.07.2023 транспортний засіб Chevrolet Bolt EV, д.н.з. НОМЕР_1 застрахований у ПрАТ «СК «АСКО - Донбас Північний».
Згідно Звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №564/12-23 від 11.12.2023 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, що оцінюється, марки Tesla Model S д.н.з. НОМЕР_2 на дату ДТП 16 липня 2023 року, становить 520 864,78 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем вживались заходи досудового врегулювання спору, а саме 08.01.2024 року відповідачу скеровувалась досудового вимога про стягнення шкоди завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди у розмірі 369 564,78 грн.
Таким чином, різниця між вартістю відновлювального ремонту автомобіля Tesla Model S д.н.з. НОМЕР_2 та страховим відшкодуванням становить 360 864,78 грн. (520 864,78 - 160 000,00 = 360 864,78).
Ч.1 ст.1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Ст.1166 ЦК України встановлює загальні підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань.
Так, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Підставою для застосування такого виду майнової відповідальності, як відшкодування шкоди, є сукупність таких чотирьох елементів, які входять до складу правопорушення протиправна поведінка особи; настання шкоди; причинний зв'язок між такою протиправною поведінкою і настанням шкоди; вина завдавача шкоди.
Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
При цьому, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч.1 ст.1187 ЦК України).
Положеннями ч.5 ст.1187 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно із п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст. 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон № 1961-IV).
Стаття 3 Закону № 1961-IV визначає, що метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону № 1961-IV).
Згідно із ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
У пункті 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження 14-176цс18) зроблено висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Відповідно до частин 1,2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_2 , перевищує виплачений розмір страхового відшкодування, то із нього, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.
Отже, саме особа, яка винна у вчиненні ДТП, зобов'язана сплатити власнику транспортних засобів різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
В п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України зазначено, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Також задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат за послуги з транспортування (евакуації) та зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику у розмірі 4200,00 грн., оскільки вони підтверджені відповідними квитанціями, наявними в матеріалах справи, а саме рахунком - фактурою від 25.07.2023 року.
Відтак, загальний розмір матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 365 064,78 грн. (360 864,78 грн. + 3000,00 грн.+1200,00грн).
Щодо вимог про стягнення завданої моральної шкоди, розмір якої сторона позивача визначила у сумі 20 000,00 грн., суд виходить з наступного.
Статтею 23 ЦК Українипередбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я.
Зобов'язання про відшкодування шкоди це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Аналіз положень статей 1166 та 1167ЦК Українидозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов'язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов'язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.
Відповідно до частини другоїстатті 1166 ЦК Україниособа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Частиною першоюстатті 1167 ЦК Українивстановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вину. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Згідно із статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Враховуючи те, що судом встановлено наявність спричиненої позивачу незаконними діями працівників відповідача моральної (немайнової) шкоди, однак при визначені її розміру суд виходить з конкретних обставин справи, характеру спричинених йому моральних страждань, які полягали саме у фінансових труднощах у зв'язку з відновленням автомобіля, постійній тривожності, психологічному стресі, а також виходячи з принципів розумності та справедливості, визначає розмір такої шкоди в сумі 10 000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
З матеріалів справи вбачається, що позивач поніс витрати пов'язані з проведенням дослідження для визначення оцінки вартості матеріального збитку у розмірі 4500,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу №5256395 від 28.07.2023 року.
Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 підлягають стягненню кошти у розмірі 4500,00 грн. сплачені позивачем за проведення оцінки матеріального збитку.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд також вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 3850,65 грн., з огляду на звільнення позивача від його сплати.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81,141,258-259,264-265,274,279 ЦПК України, суд -
вирішив:
позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоді в сумі 365 064,78 (триста шістдесят п'ять тисяч шістдесят чотири) гривні 78 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 500 ( чотири тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок витрат пов'язаних з оцінкою транспортного засобу.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
Повний текст рішення виготовлено 17 червня 2024 року.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя Ванівський Ю.М.