Єдиний унікальний номер: 448/417/24
Провадження № 2/448/274/24
10.06.2024 м. Мостиська
Мостиський районний суд Львівської області у складі:
головуючої судді - Гіряк С.І.
за участі секретаря судового засідання - Семен І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мостиська цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 )
до
відповідача: Мостиської міської ради Львівської області (місцезнаходження: вул. Грушевського, 6, м.Мостиська, Яворівського району, Львівської області, 81300)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Келюх Марія Андріївна (місцезнаходження: вул. Зелена, 2, м.Мостиська, Яворівського району, Львівської області, індекс: 81300);
вимоги позивача: про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Сталевич Г.О.,
негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:
І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача
1. Позивачка, в інтересах якої діє її представниця - адвокат Сталевич Г.О., 06.03.2024 звернулася до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер - ОСОБА_2 . Зазначає, що на момент смерті ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав один в АДРЕСА_2 . Вказує, що на день смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, а саме: житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Звертає увагу, що звернувшись до приватного нотаріусу Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Келюх М.А. із документами щодо оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2 , нотаріус повідомив позивачці, що у зв'язку із пропущенням терміну необхідного для прийняття спадщини їй слід звернутись до суду.
2.Зазначає, що шестимісячний строк для подання заяви нотаріусу позивачка пропустила з поважних причин, а саме через те, що у зв'язку з важким матеріальним станом була змушена впродовж жовтня 1995 включно по квітень 1996 виїхати за кордоном (в росію) на заробітки.
3. З огляду на наведене, просить суд ухвалити рішення, яким визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .
ІІ. Позиція учасників справи
4. Позивачка та її представниця в судовому засіданні вказали, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі, надали пояснення аналогічні змісту позовної заяви, просили задовольнити позов.
5. Представник відповідача - Мостиської міської ради Львівської області в судове засідання не з'явилася, подала заяву, в якій просить суд розглянути дану справу без участі представника ради та зазначила, що розгляд справи залишає на розсуд суду.
6. Третя особа - приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Келюх М.А. у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, в якій просить справу розглянути без її участі та зазначила, що прийняте рішення по даній справі залишає на розгляд суду.
7. Суд звертає увагу, що участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати
процесуальні обов'язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України, тому неявка учасників
справи не перешкоджає розгляду справи без їх участі.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
8. Ухвалою суду від 11.03.2024 відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Запитом від 11.03.2024 витребувано у приватного нотаріуса Яворівського районного нотаріального округу Келюх М.А. спадкову справу після смерті ОСОБА_2 .
9. Ухвалою суду від 16.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
ІV. Обставини справи, встановлені Судом
10. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.15).
11. Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована з 09.02.2016 р. за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією її паспорта. Крім того, в судовому засіданні позивачка підтвердила вказану обставину. З 05.02.1996 по 30.11.2004 р. була зареєстрована за адресою с. Вуйковичі, Мостиського району, Львівської області, а з 30.11.2004 по 0902.2016 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 (а.с.12-13).
12. На час смерті ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 один, що підтверджується довідкою №120 від 19.02.2024 виконавчого комітету Мостиської міської ради Львівської області (а.с.16).
13. Згідно довідки №115 від 15.02.2024 старости 2 Мостиської міської ради Львівської області ОСОБА_3 на час 15.04.1991 головою домогосподарства в АДРЕСА_2 являвся ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , суспільна група колгоспний двір, разом з ним була зареєстрована та проживала: ОСОБА_4 - дружина, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.17).
14. 18.05.2018 позивачка виготовила технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_2 (а.с. 19-23).
15. Із копії свідоцтва про народження позивачки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , серії НОМЕР_2 вбачається, що її батьками зазначені: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_4 (а.с.24).
16. Після одруження позивачка змінила прізвище із « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 (а.с. 25).
17. Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 - товаришка позивачки, повідомила, що з жовтня 1995 по квітень 1996 їздила разом з позивачкою на заробітки в росію.
18. Листом приватного нотаріуса Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Келюх М.А. вих.№23 від 27.02.2024 повідомлено, що у зв'язку із попуском терміну, необхідного для прийняття спадщини, позивачу слід звернутися до Мостиського районного суду Львівської області для продовження терміну прийняття спадщини за законом (а.с.26).
19. У листі приватного нотаріуса Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Келюх М.А. вих.№34/01-16 від 12.04.2024 вказано, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилась (а.с. 31).
Суд, заслухавши пояснення позивачки та її представниці, допитавши свідка, з'ясувавши обставини справи, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, дослідивши зміст поданих сторонами заяв доходить висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають.
V. Застосоване Судом законодавство
20. В статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно ст.15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
21. Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).
22. У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
23. Частиною першою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Згідно ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
24. Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
25. Пленум Верховного Суду України в п.24 постанови від 30 травня 2008р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
26. Відповідно до роз'яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови, фактичне користування і володіння майном спадкодавця або ж проживанням із спадкодавцем на час відкриття спадщини
27. Відповідно до правового висновку Верховного Суду України від 26.09.2012 по справі № 6-85цс12, у спорі про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Правила ч.3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви, ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкову масу, то положення ч. 3 ст. 1272 ЦК України не застосовуються.
28. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, переглядаючи 6 червня 2018 року судові рішення справі № 592/9058/17-ц (касаційне провадження № 61-200 св 18), вказав на те, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (ст. 15 ЦК України). Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
29. Правила ч.3 ст.1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними. За змістом цієї статті, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, які має оцінити суд з урахуванням доводів і заперечень учасників справи та її фактичних обставин. Пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин, при відсутності будь-яких перешкод і труднощів для подання заяви не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку.
30. Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
31. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
32. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
33. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
34. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
35. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
36. Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.
37. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
38. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
39. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.
40. Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
42. Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
43. У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
44. Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
45. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
46. Суд наголошує, що дана справа розглядається в рамках цивільного судочинства. Положеннями процесуального закону, який регулює правила розгляду даних справ, визначено, що розглядаючи цивільні справи, Суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов'язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона. Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 12, 13 та 81 ЦПК України).
VI. Висновки Суду
47. Позивачка 06.03.2024 звернулася до суду із позовом про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач, обгрунтовуючи поважність причина пропуску ним цього строку, вказує на те, що вона перебувала тривалий час за кордоном на заробітках.
48. З обставин даної справи судом встановлено, що часом відкриття спадщини є 09.09.1995, тому шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини сплив 09.03.1996 року.
49. До нотаріуса для прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_1 звернулася аж 27.02.2024, а до суду із позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини 06.03.2024, тобто з пропуском 28 років. Такий пропуск строку для подання заяви про прийняття спадщини суд вважає значним, причини йому пропуску повинні бути обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.
50. У своїй позовній заяві позивач вказує, що пропустила визначений законом шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з огляду на перебування за кордоном на заробітках з жовтня 1995 по квітень 1996.
51. Однак, заявницею не надано і судом не встановлено доказів на підтвердження поважних причин незвернення до суду з 1997 до 2024 року. При цьому, Суд зауважує, що батько позивачки проживав у с. Завадів, Яворівського району, Львівської області, позивачка також зареєстрована з 09.02.2016 р. за тією ж адресою, крім того, проживає там, що підтвердила в судовому засіданні. Встановлено, що померлий батько позивачки, позивачка, нотаріус, суд - знаходяться в одному районі Львівської області.
52. Суд зазначає, що порядок видачі свідоцтва про право на спадщину регламентовано Главою 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.
53. Згідно з пунктом 2.1 Глави 10 Порядку спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про видачу свідоцтва про право на спадщину, спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, другого з подружжя (колишнього з подружжя) про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього подружжя) у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя), про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.
54. Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини (пункт 3.5 Глави 10 Порядку).
55. Пунктом 3.21 Глави 10 Порядку передбачено, що своєчасно надісланою вважається заява, справжність підпису особи на якій засвідчена (або не засвідчена) нотаріально, що направлена поштовим відправленням до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини і яка надійшла нотаріусу після закінчення цього строку. Нотаріус приймає такі заяви, заводить спадкову справу та у випадку надходження заяви, справжність підпису на якій не засвідчено нотаріально, надсилає лист спадкоємцю, в якому пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. У таких випадках конверт підшивається у спадкову справу.
56. Таким чином, законодавець встановлює кілька шляхів прийняття спадщини. Зокрема, це можливість направлення заяви поштою. Нотаріус зобов'язаний прийняти цю заяву та завести спадкову справу, щоб особа не пропустила строк для прийняття спадщини.
57. На підставі пункту 3 частини першої статті 38 Закону України «Про нотаріат» консульські установи України вчиняють нотаріальні дії, зокрема, видають свідоцтва про право на спадщину.
58. Пунктом 3.11.3 Положення про порядок вчинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року № 142/5/310, встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати консулу заяву про прийняття спадщини.
59. Позивачка не заперечувала, що їй було відомо про смерть батька, тобто про відкриття спадщини, а тому вона могла звернутися зі заявою про прийняття спадщини у встановлений строк.
60. Отже, ОСОБА_1 не була позбавлена можливості подати заяву про прийняття спадщини шляхом направлення її поштою до нотаріальної контори або подати заяву про прийняття спадщини, звернувшись до посадової особи консульської установи України у росії на підставі статті 38 Закону України «Про нотаріат», а тому саме по собі проживання позивачки за межами України (без доведення поважності інших причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини) не може вважатись поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
61. Близький за змістом висновок міститься у постановах Верховного Судувід 04 березня 2020 року у справі № 640/8507/17 (провадження № 61-28865св18), від 02 квітня 2020 року у справі № 420/23/18 (провадження № 61-1883св19), від 15.09.2023 у справі № 345/4153/22 (провадження № 61-9356св23).
62. Позивачка не надала належних доказів на підтвердження обставин, що унеможливили її звернення до нотаріуса або до консульства України зі заявою про прийняття спадщини.
63. Окрім цього позивачкою не обґрунтовано та не надано доказів, чому вона не могла звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку на прийняття спадщини з квітня 1996, тобто протягом часу перебування в Україні.
64. Отже, позивачем не доведено, що встановлений законом строк на звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини пропущений нею з поважних причин. В порушення вимог ст.81 ЦПК України, позивач не надав суду достатніх та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини. Також позивачем не доведено, що зазначені нею причини пропуску строку можуть бути визнані поважними у розумінні статті 1272 ЦК України, і пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами, які б перешкоджали їй у встановлений законом шестимісячний строк звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Перебування за кордоном не обмежувало її звернутися до нотаріальної контори протягом всього строку на прийняття спадщини. А доводи позивачки про те, що у зв'язку із перебуванням за кордоном, їй було створено непереборні перешкоди для своєчасного подання нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті батька, є помилковими.
65. Таким чином, матеріали справи не містять обставин, а позивач не надав належних та допустимих доказів, які б дали право визнати доведеними заявлені ним позовні вимоги.
66. Враховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, з огляду на наведені положення закону, виходячи із меж заявлених позовних вимог та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
VII. Судові витрати
67. Виходячи з вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
68. Враховуючи наведене та, враховуючи, що судом відмовлено в задоволенні позову, судові витрати слід залишити за позивачем.
З цих підстав та керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, Суд
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до відповідача Мостиської міської ради Яворівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Пилюх Марія Андріївна про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - відмовити.
2. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
3. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
Відповідач: Мостиська міська рада Львівської області, місце знаходження: вул.Грушевського, 6, м.Мостиська, Львівської області, індекс 81300; ЄДРПОУ 26307500;
Третя особа: Приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Келюх Марія Андріївна, місцезнаходження: вул. Зелена, 2, м.Мостиська, Яворівського району, Львівської області, індекс: 81300).
Повний текст судового рішення складений 18.06.2024.
Суддя Світлана ГІРЯК