Єдиний унікальний номер 448/1080/24
Провадження № 3/448/605/24
17.06.2024 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Юрій БІЛОУС, розглянувши матеріали справи, що надійшли з ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця м.Маніса Саліхлі, Турецької Республіки, непрацюючого, (зі слів),
за частиною 1 статті 204-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення (надалі КУпАП),
учасники справи:
особа, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ),
про права передбачені ст.268 КУпАП, особі роз'яснено,
з участю перекладачки ОСОБА_3 ,
безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, виніс постанову про наступне:
І. Опис обставин, установлених в ході розгляду справи:
13 червня 2024 року об 17.10 год. ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), вчинив незаконне перетинання державного кордону з України в Республіку Польща, поза пунктом пропуску через державний кордон України, на напрямку 535 прикордонного знаку на ділянці відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б), територія Мостиської ОТГ Яворівського району Львівської області, внаслідок чого об 18:10 год. 13.06.2024 року був затриманий посадовими особами Прикордонної варти РП та 14.06.2024 року об 11:20 год. на підставі Угоди про реадмісію був переданий на територію України представникам впс «Шегині» в пункті пропуску через державний кордон «Краківець-Корчова».
Такими своїми діями ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) вчинив адміністративне правопорушення, за що передбачено адміністративну відповідальність за ч.1 ст.204-1 КУпАП.
ІІ. Пояснення осіб, які беруть участь у справі:
Особа, що притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) провину визнав, підтвердив обставини, що наведені в протоколі про адміністративне правопорушення. У вчиненому щиро розкаявся, просив суд його суворо не карати.
ІІІ. Застосоване судом законодавство при розгляді справи:
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Згідно ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Як зазначено частинами 1 та 2 статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 9 КУпАП, правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 16 КУпАП передбачено, що іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Положеннями статті 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності придатність для використання за змістом.
При цьому, у відповідності до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозицією статті 204-1 КУпАП передбачено, що перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, - передбачає адміністративну відповідальність.
У справі Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 року Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.
Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
ІV. Позиція суду:
Факт вчинення ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) вищевказаного правопорушення підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серій ЗхРУ №154214 від 15.06.2024р.; протоколом про адміністративне затримання від 14.06.2024 року; протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 14.06.2024 року, протоколом реадмісії/допуску, іншими документами, доданими до протоколу.
При цьому судом враховується також те, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) дії працівників прикордонної служби щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення не оскаржував, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, - суду не скеровував.
Аналізуючи наведені докази та дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, приходжу до переконання в доведенні винуватості ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) у перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, за що передбачено відповідальність за частиною 1 статті 204-1 КУпАП.
V. Накладення адміністративного стягнення:
Згідно ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.
Відповідно до ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставинами, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 34 КУпАП, - є щире розкаяння винної особи та вчинення адміністративного правопорушення вперше.
Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 35 КУпАП, - не встановлено.
Суд виходить не з принципу формального підходу до вирішення справи, а саме з необхідності забезпечення судом уникнення порушень прав і свобод інших громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством, а тому, притягнення громадянина Туреччини ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до адміністративної відповідальності є виправданим, оскільки його вина є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом» як цього вимагають справжні інтереси суспільства, на охорону яких і направлені завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Ступінь вини правопорушника залежить від форми вини, з якою вчинено проступок. Вчинення правопорушення умисно відрізняється від вчинення його з необережності. В першому випадку ступінь вини порушника вищий. Деякі правопорушення може бути вчинено тільки умисно.
В цих випадках для визначення ступеня вини порушника має значення вид умислу - прямий чи непрямий. Якщо проступок вчинено з прямим умислом, то ступінь вини порушника може підвищити наявність корисливого або іншого низького мотиву.
Майновий стан правопорушника враховується при застосуванні адміністративних стягнень: штрафу, конфіскації, позбавлення спеціального права (в разі застосування позбавлення права керування транспортним засобом щодо професійного водія).
Вирішуючи питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення, суд відповідно до статті 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, його поведінку під час та після вчинення адміністративного правопорушення, ступінь вини, майновий стан (не працевлаштований), приймаючи до уваги наявність обставин, що пом'якшують відповідальність та відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, суд вважає за необхідне застосувати до гр. ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту, в межах санкції ч.1 ст.204-1 КУпАП.
Оскільки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) було затримано 14.06.2024р., (на термін до трьох діб з метою з'ясування обставин правопорушення), то такому необхідно зарахувати час адміністративного затримання в строк відбування адміністративного арешту та вважати призначене йому адміністративне стягнення відбутим.
Визначений вид та розмір покарання за своєю мірою відповідає завданню та меті накладення адміністративного стягнення і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
VІ. Розподіл судових витрат:
Згідно вимог ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Оскільки, особу, що притягається до адміністративної відповідальності, тобто ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) визнано винним у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення, то вважаю за необхідне стягнути з останнього судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Керуючись частиною 1 статті 204-1, статтями 33, 34, 35, 40-1, 283-285, 287-289, КУпАП, ст.4 Закону України «Про судовий збір», суддя -
ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та призначити йому адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 3 (три) доби.
Зарахувати ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), в строк відбуття адміністративного арешту його адміністративне затримання з 14.06.2024 року до 17.06.2024 року і вважати призначене йому адміністративне стягнення відбутим.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), судовий збір на користь держави в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником до Львівського апеляційного суду через Мостиський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Юрій БІЛОУС