Єдиний унікальний номер судової справи 462/4386/24
Номер провадження 2-а/462/36/24
17 червня 2024 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Галайко Н. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду у м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, інспектора з паркування відділу контролю за дотриманням правил паркування та тимчасового затримання транспортних засобів ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
Короткий виклад обставин справи та правова позиція позивача.
ОСОБА_1 , 29.05.2024 року (вх. № 12792) звернувся у Залізничний районний суд м. Львова із адміністративним позовом до Департаменту та інспектора Кузика Я. Л. про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, у якому просить суд:
- скасувати постанову інспектора з паркування ОСОБА_2 серії РАП № 2382466379 від 29.04.2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. 00 коп. за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) (а.с. 1-3).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою інспектора з паркування відділу контролю за дотриманням правил паркування та тимчасового затримання транспортних засобів департаменту мобільності та інфраструктури Львівської міської ради спеціаліста І категорії ОСОБА_2 серії РАП № 2382466379 від 29.04.2024 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп. за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Так, позивач вказує, що 14.04.2024 року о 12 год. 37 хв. у м. Львові по вул. Лазневій, 8 керуючи транспортним засобом «Audi А4», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку за вказаною адресою, чим нібито порушив п. 3.34 розділу 33 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) «Зупинку заборонено». Із постанови вбачається, що місцем її складання є м. Львів, вул. Донецька, 7. Позивач вважає таку постанову незаконною. Зокрема вказує, що він справді 14.04.2024 року керуючи вказаним автомобілем здійснив поворот праворуч, виконав зупинку на вул. Лазневій, 8 та перебував біля свого автомобіля. У цей час до автомобіля підійшов чоловік, який, як з'ясувалося пізніше, працює інспектором з паркування ОСОБА_2 . Вказаний працівник почав розмову з того, що вказав про порушення правил зупинки, оскільки дорожній знак 3.34 ПДР забороняє зупинку, при цьому здійснив фотозйомку/відеозапис. Позивач, як водій зазначив, що вказаного знака не видно на відстані 100 м., окрім цього він прикритий, невидимий для учасників дорожнього руху, тому не відповідає національним стандартам, тому не може застосовуватися. Не зважаючи на вказане, інспектор наполягав на сплаті штрафу, з чим позивач не погодився. Вказаний знак встановлено на початку вулиці з порушенням п. 8.2 ПДР, а саме - знак не був видимим для учасників дорожнього руху. Окремо вказує, що постанову інспектор розглянув за адресою: м. Львів, вул. Донецька, 7, відтак на місці постанова не складалася, пояснення позивача до уваги не приймалися. Вказана постанова була вручена в поштовому відділенні 21.05.2024 року. Так, просить суд задовольнити позовну заяву у повному обсязі.
Рух справи в суді.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2024 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Галайко Н. М. (а.с. 8).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 30.05.2024 року позовну заяву залишено без руху, у зв'язку з її істотними недоліками (а.с. 9-10).
06.06.2024 року (вх. № 13375) від позивач ОСОБА_1 надійшла письмова заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками (а.с. 11).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 07.06.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у адміністративній справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні). Призначено розгляд справи на 09 год. 00 хв. 17.06.2024 року у приміщенні Залізничного районного суду м. Львова (м. Львів, вул. С. Бандери, 3) у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням особливостей, визначених ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до 17.06.2024 року, у порядку, передбаченому ст. 162 КАС України (а.с. 18-19).
Щодо правової позиції відповідачів.
Від відповідачів до суду відзив на позовну заяву не надійшов.
При цьому матеріали справи містяться Довідку про доставку електронного документа, згідно якої 10.06.2024 року Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі від 07.06.2024 року в його електронний кабінет ЄСІТС. Окрім цього, 14.06.2024 року поштовим зв'язком Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі від 07.06.2024 року та копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів, що підтверджується трекінгом відправлень АТ «Укрпошта» та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Також, 13.06.2024 року поштовим зв'язком інспектор з паркування відділу контролю за дотриманням правил паркування та тимчасового затримання транспортних засобів ОСОБА_2 , отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі від 07.06.2024 року та копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів, що підтверджується трекінгом відправлень АТ «Укрпошта».
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 КАС України).
Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу ст. 245, 280 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Судом встановлено, що 29.04.2024 року інспектором з паркування відділу контролю за дотриманням правил паркування та тимчасового затримання транспортних засобів ОСОБА_2 складено постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 2382466379 до повідомлення серії ЛВ № 00607156 від 14.04.2024 року (а.с. 17).
Із змісту вказаної постанови вбачається, що 14.04.2024 року о 12 год. 37 хв. водієм транспортного засобу «Audi А4», державний номерний знак НОМЕР_1 - ОСОБА_1 , здійснено зупинку за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушено вимоги п. 3.34 розділу 33 ПДР в дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено».
У зв'язку з такими обставинами, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340 грн. 00 коп.
Також суд приймає до уваги, що згідно витягу з реєстру територіальної громади № 2024/006480836 від 03.06.2024 року ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 15).
Позивач не погоджується із інкримінованим йому правопорушенням, вважає оскаржувану постанову незаконною, акцентує на тому, що дорожні знаки мають бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямом руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини.
Відповідачі доказів на підтвердження вчинення позивачем зазначеного правопорушення до матеріалів справи не долучили, про їх наявність суд не повідомили.
Застосоване судом законодавство.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже законодавчо встановлено презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.
Це означає, що повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
Стаття 62 Конституції України встановлює, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Висновок про наявність чи відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Визначення доказів у справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами у адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Так, у постанові Верховного Суду № 560/751/17 від 27.06.2019 року, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, звертається увага на те, що обов'язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача у даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб'єкта владних повноважень.
Мотиви прийняття рішення та висновки суду.
Даючи оцінку правомірності оскаржуваної постанови суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Відповідно до Закону України «Про дорожній рух» єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють ПДР, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року.
Згідно з п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю, щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Розділом 33 ПДР, встановлено вимоги та правила щодо дорожніх знаків для учасників дорожнього руху.
Підпунктом 3.34 пункту 33.3 («Заборонні знаки») розділу 33 ПДР встановлено знак «Зупинку заборонено», яким забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Приміткою ст. 122 КУпАП визначено, що суб'єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб'єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).
Відповідно до ст. 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов'язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов'язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.
Відповідно до ст. 14-2 КУпАП інспектор з паркування встановлює відповідальну особу (фізичну особу за якою зареєстрований транспортний засіб) на підставі Єдиного державного реєстру транспортних засобів.
Суб'єктом вчинення адміністративного правопорушення є власник, або належний користувач транспортного засобу.
Згідно ст. 33 КУпАП особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються ст. 279-1 - 279-4 цього Кодексу.
Статтею 279-1 КУпАП передбачено, що у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу. Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов'язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).
Частинами 3-5 ст. 279-1 КУпАП встановлено, якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов'язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення). Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою - четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі. Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Як вбачається із оскаржуваної постанови, докази вчинення адміністративного правопорушення містяться на сайті: http://www.inspector.lviv.ua: ідентифікатор для доступу - державний номер транспортного засобу, номер повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності.
Суд перевіривши фотофіксацію (чи відеозапис) транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення за вказаним посиланням на офіційному вебсайті, зазначає, що за цим посиланням відсутні докази фіксації зазначеного дорожнього знаку (3.34 «Зупинку заборонено») на місці паркування автомобіля. Доказів про те, що автомобіль знаходився в зоні дії вказаного знаку, також немає.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, усі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду № 463/1352/16-а від 08.07.2020 року).
Отже у силу принципу презумпції невинуватості, діючого у адміністративному праві, усі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
З іншого боку, рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, в ній наведено докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, однак такі не відображають фактичних обставин справи.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України), суд перевіряє, чи прийнята вона обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Однак суду не подано належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження вчинення правопорушення, також і у порядку надання відзиву.
У цьому контексті суд зазначає, що відповідачам був наданий час та можливість реалізувати своє право на подачу суду доказів, а також на виконання встановленого законом обов'язку довести законність правомірності оскарженого рішення.
Суд зазначає, що відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 06.12.1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 07.10.1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).
Окрім цього, Конституційний Суд України в рішенні від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
У рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13.02.1991 рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному судочинстві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, адже в ході розгляду справи не здобуто належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які у своїй сукупності, поза розумним сумнівом, доводять факт вчинення позивачем наведеного вище правопорушення.
Щодо судових витрат.
За змістом п. 10 ч. 3 ст. 2 КАС України однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Частиною 1 ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Щодо судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже з урахуванням задоволення позову на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп., сплачений позивачем за подання позову у даній справі.
Окремо суд зазначає, що позивачем за подання позовної заяви було сплачено 1 211 грн. 20 коп. (а.с. 4) судового збору, хоча слід було сплатити судовий збір у меншому розмірі - 605 грн. 60 коп., тому на виконання вимог п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» позивачу слід повернути 605 грн. 60 коп. (1 211, 20 - 605,60) грн. надміру сплаченого судового збору.
На підставі наведеного та керуючись ст. 2, 6, 9, 72-78, 90, 139, 241-247, 255, 257, 269, 286 КАС України, ст. 7, 9, 18, 251, 256, 268, 276, 286-289, 293 КУпАП, ст. 62 Конституції України, суд -
ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, інспектора з паркування відділу контролю за дотриманням правил паркування та тимчасового затримання транспортних засобів ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову серії РАП № 2382466379 від 29.04.2024 року до повідомлення серії ЛВ № 00607156 від 14.04.2024 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, винесену спеціалістом 1-ої категорії - інспектором з паркування відділу контролю за дотриманням правил паркування та тимчасового затримання транспортних засобів Управління безпеки та вуличної інфраструктури Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Кузик Ярославом Львовичем.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити, у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради (код ЄДРПОУ: 44448833, електронна пошта: dep.mobility@lvivcity.gov.ua, місцезнаходження: 79008, м. Львів, площа Ринок, 1) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі - 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Головному управлінню Державної казначейської служби України у Львівській області (код ЄДРПОУ: 38008294, місцезнаходження: м. Львів, вул. К. Левицького, 18) - повернути з державного бюджету ОСОБА_1 надміру сплачений судовий збір, згідно квитанцій № 2ММ0-Р6А8-ЕН2Е-Т9РС від 27.05.2024 року у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Порядок оскарження рішення суду та набрання ним законної сили.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 );
Відповідач: Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради (код ЄДРПОУ: 44448833, електронна пошта: dep.mobility@lvivcity.gov.ua, місцезнаходження: 79008, м. Львів, площа Ринок, 1);
Відповідач: інспектор з паркування відділу контролю за дотриманням правил паркування та тимчасового затримання транспортних засобів ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_4 ).
Текст судового рішення складено 17.06.2024 року.
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: Н. М. Галайко