Справа № 442/4946/24
Провадження № 2/442/1239/2024
"18" червня 2024 р. Суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області - Крамар О.В., розглянувши матеріали позовної ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Дрогобицької міської ради Львівської області про визнання права власності на спадкове майно, -
17.06.2024 в провадження судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області надійшов вказаний вище позов, в якому позивач просить: Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , право власності на 2/3 ідеальні частки квартири (житловою площею 42,3 кв.м., загальною площею 68,7 кв.м.), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Вивчивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням ст.ст.175, 177 ЦПК України.
Наслідком недотримання умов визначених у ст.75, 177 ЦПК України є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо цей недолік не буде усунуто у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві (стаття 185 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
У пунктах 4, 5 частини 3 статті 175 ЦПК України встановлено вимоги до змісту позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні. Позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
У відповідності до ч.4 ст.49 Закону України «Про нотаріат», на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду в позовному провадженні. У протилежному випадку дії нотаріуса можуть бути оскаржені в передбаченому законом порядку.
Відповідно до гл.13 п.1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 р. №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за №282/20595 (надалі - Порядок № 296/5), нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у випадках, передбачених Законом.
Нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. У постанові про відмову зазначаються: дата винесення постанови; прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову, найменування та місцезнаходження державної нотаріальної контори або найменування нотаріального округу та адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса; прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, місце її проживання або найменування і місцезнаходження юридичної особи; про вчинення якої нотаріальної дії просила особа, що звернулася до нотаріуса (короткий зміст прохання); причини відмови у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на чинне законодавство; порядок і строки оскарження відмови з посиланням на норми цивільного процесуального законодавства (гл.13 п.3 Порядку 296/5).
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування»: при розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Отже, відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії оформлюється постановою, в якій викладаються мотиви її прийняття, що і надає можливість її подальшого оскарження.
Таким чином, передумовою звернення до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав є звернення до нотаріуса із відповідною заявою, а також наявність постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Однак, як вбачається із долучених матеріалів до позовної заяви, позивач звертається до суду без попереднього звернення до нотаріуса.
Крім того, всупереч вимогам п.2 ч.1 ст.176 ЦПК України, позивачкою не надано доказів на підтвердження вартості майна, у зв'язку з чим є неможливим визначення ціни позову та відповідно визначити необхідну суму судового збору, яку в подальшому необхідно буде стягнути з відповідача.
Також позивач просить визнати за нею право власності на 2/3 ід.ч., однак до матеріалів справи не долучено доказів де зазначено про розмір часток.
У ч.1 ст.2 ЦПК України регламентовано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 2 зазначеної статті закріплено обов'язок суду та учасників судового процесу керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Отже, завданнями судочинства мають керуватися не лише суд, а й сторони.
Поряд з цим, ч.1 ст.44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, з наведених норм вбачається, що позивач, звертаючись до суду з відповідною позовною заявою, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, зобов'язаний оформити таку у відповідності до вимог ЦПК України, що сприятиме її своєчасному розгляду і вирішенню.
При таких обставинах дану позовну заяву необхідно залишити без руху, наддавши позивачу строк для усунення недоліків та звернути увагу на недопустимість зловживання процесуальними правами.
Керуючись ст.ст.175, 177, 185 ЦПК України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Дрогобицької міської ради Львівської області про визнання права власності на спадкове майно - залишити без руху.
Надати позивачу п'ять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Роз'яснити позивачу, що в разі неусунення зазначених в ухвалі недоліків протягом наданого часу, заява буде вважатися неподаною і повернута.
Ухвала судді, в силу положень ч. 2 ст. 261 та ч. 1 ст. 353 ЦПК України, набирає законної сили з моменту її підписання, оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя О.В. Крамар