Справа № 303/5189/24
Провадження № 1-кс/303/764/24
17 червня 2024 року м. Мукачево
Слідчий суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
за участю: прокурора Клим?юк С.
слідчого ОСОБА_3
підозрюваного ОСОБА_4
захисника - адвоката ОСОБА_5
розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Закарпатської області с. Бедевля, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, із середньою освітою, працюючого водієм-стрільцем військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.263 КК України, у кримінальному провадженні №12024071040000812, внесеному до ЄРДР 16.06.2024 року.
Старший слідчий СВ Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 , 17 червня 2024 року, звернувся до слідчого судді в порядку ст.183 КПК України з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, у кримінальному провадженні №12024071040000812, внесеному до ЄРДР 16.06.2024 року.
Повідомлення про підозру ОСОБА_4 вручено 16.06.2024 року о 16.25 год..
Копія клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з доданими до нього матеріалами, слідчим вручена ОСОБА_4 16 червня 2024 року о 16:30 год., що стверджується його підписом та підписом захисника.
15 червня 2024 року о 20:30 год. ОСОБА_4 було затримано на підставі ст.208 КПК України.
Дане клопотання відповідає вимогам ст.ст. 183,184 КПК України.
Клопотання слідчого мотивоване тим, що «досудовим розслідуванням встановлено, що 14 березня 2022 року ОСОБА_4 призваний за мобілізацією на військову службу та призначений на посаду водія - стрільця військової частини НОМЕР_1 . Під час проходження військової служби у відповідності до вимог ст. ст. 11, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, ст. 68 Конституції України, солдат ОСОБА_4 , зобов'язаний захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України; свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги; віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, які визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями; повинен постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язаний завжди пам'ятати, що за його поведінкою, як військовослужбовця судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України, в цілому.
Так, згідно п. 1 Додатку № 1 до Постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 N 2471-XII, не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України - Зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї, зазначеної в додатку N 2, і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси.
Згідно вимог п.1 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. N 576 (надалі - Положення), дозвільна система - це особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян.
Відповідно до вимог п. 2 Положення - до предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна), бойові припаси до неї, холодна зброя, (арбалети, мисливські ножі тощо), пневматична зброя калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, вибухові матеріали і речовини, сильнодіючі отруйні речовини I - II класу безпечності, збудники інфекційних захворювань I - II групи патогенності і токсини, сховища, склади і бази, де вони зберігаються, стрілецькі тири і стрільбища, мисливсько-спортивні стенди, а також підприємства і майстерні по виготовленню і ремонту вогнепальної та холодної зброї, піротехнічні майстерні, пункти вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування, магазини, в яких здійснюється продаж зброї та бойових припасів до неї, організації, що займаються збутом сильнодіючих отруйних речовин, і лабораторії, що проводять аналізи цих засобів і речовин, працюють із збудниками інфекційних захворювань I - II групи патогенності і токсинами).
Згідно п. 15 Положення визначено, що посадові особи та громадяни, які порушили порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорони, перевезення і використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття і функціонування підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
У свою чергу, п. 14 розділу І «Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України» від 29.06.2005 (далі - Інструкція) визначено ряд правил поводження зі стрілецькою зброєю та боєприпасами, зокрема щодо заборони: зберігання поза розташуванням військової частини (удома, у гуртожитку, на робочому місці) стрілецької зброї, у тому числі й спортивної, та боєприпасів; мати при собі стрілецьку зброю під час перебування в санаторії, будинку відпочинку, у відпустці, на лікуванні, а також під час відвідування театрів, клубів та інших громадських місць, якщо перебування в них не пов'язане з несенням служби.
Також, відповідно до п. 2 розділу Х Інструкції встановлено, що у разі тимчасового виходу (виїзду) військовослужбовців до населених пунктів, у тому числі тих, що не належать до району відповідальності підрозділу, для вирішення особистих чи службових питань стрілецька зброя та боєприпаси здаються відповідальному за облік стрілецької зброї і боєприпасів підрозділу або черговому підрозділу з внесенням відповідних змін до опису зброї, яка зберігається у шафі.
Однак, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, в порушень вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Положення про дозвільну систему та Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, вчинив незаконні дії щодо поводження із бойовими приписами з наступних обставин.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , зі спеціальним званням солдат, усвідомлюючи заборону вільного обігу боєприпасів, в порушення вищевказаних норм законів а також Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №622 від 21.08.1998, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно небезпечних наслідків, без мети збуту, у наразі невстановлений досудовим розслідуванням час, спосіб та місце, незаконно придбав та в подальшому знаходячись в громадському місці - парку « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що в АДРЕСА_2 , незаконно без передбаченого законом дозволу носив з собою один предмет який відповідно до довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів найймовірніше схожий на гранату М-67, до моменту її виявлення та вилучення працівниками поліції 16.06.2024.
У вчиненні даного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Бедевля, Закарпатської області та мешканець АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, водій-стрілець військової частини НОМЕР_2 , із середньою освітою, раніше не судимий, оскільки в матеріалах кримінального провадження є достатньо доказів які підтверджують вину останнього.
15.06.2024 року о 20:30 год. ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.
16.06.2024 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України - незаконне поводження із бойовими пристроями, тобто придбання та носіння вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.».
В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали в повному обсязі, з наведених у ньому підстав та просили обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із максимальним розміром застави.
При цьому слідчий зазначає, що оголошена ОСОБА_4 підозра у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами. У вчиненні даного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Бедевля, Закарпатської області та мешканець АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, водій-стрілець військової частини НОМЕР_1 , із середньою освітою, раніше не судимий. Враховуючи той факт, що ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, відповідальність за який передбачена у виді позбавлення волі на строк до семи років, осіб, які б поручились за виконанням підозрюваним покладених на нього обов'язків, які викликають довіру суду не встановлено, тому обрати відносно останнього запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої порука, застави, та домашнього арешту, не надається можливим. Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п.1 та п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, за який відповідно до ч.1 ст.263 КК України, передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк до семи років, та те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення. Так, Указом Президента України оголошено військовий стан та на території України ведуться бойові дії, Закарпатська область межує із чотирма країнами (Республіка Польща, Румунія, Угорщина, Словаччина), що дає підстави вважати, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину в умовах військового стану, не дивлячись на проходження військової служби, може переховуватись, в тому числі, на території тимчасово непідконтрольній українській владі та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, поза межами пункту пропуску через державний кордон України; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, так станом на теперішній час відносно солдата ОСОБА_4 проводиться досудове розслідування в рамках кримінального провадження №42023072210000398 за попередньою кваліфікацією передбаченою ч. 5 ст. 407 КК України згідно якого вбачається, що 16.10.2023 року ОСОБА_8 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 . Таким чином, підставою застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність вищевказаних ризиків.
Слідчим додано до матеріалів клопотання копію витягу з ЄРДР за №12024071040000812 від 16.06.2024 року; копію протоколу затримання підозрюваного ОСОБА_8 від 16.06.2024 року, копію довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів від 16.06.2024 року, копію протоколу медичного огляду для встановлення факту стану сп'яніння за №340/2024 від 15.06.2024 року, копії протоколів допитів свідків від 16.06.2024 року, копію повідомлення ОСОБА_8 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України від 16.06.2024 року; копію рапортів поліцейських від 15.06.2024 року; копію витягу з ЄРДР за №42023072210000398 від 07.11.2023 року за ч.5 ст.407 КК України, копію довідки №1254 про самовільне залишення військової частини від 16.10.2023 року, характеризуючи дані на підозрюваного ОСОБА_8 ..
Підозрюваний ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що повністю розуміє про мотиви та підстави заявленого клопотання щодо застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. З клопотання ознайомлений, знає суть та підстави пред'явленої йому підозри, вирішення клопотання залишає на розсуд суду.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні клопотання про обрання відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та обрати відносно ОСОБА_8 більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки її підзахисний не має наміру ухилятися від слідства та суду, у разі обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просила призначити мінімальний розмір застави.
Дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий та прокурор обґрунтовують доводи клопотання, включаючи витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження, у рамках якого було подано клопотання, заслухавши думку прокурора, слідчого, позицію підозрюваного та його захисника, слідчий суддя приходить до наступного висновку:
Відповідно до приписів ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі якщо, прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 , слідчий суддя враховує вимоги пунктів 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з яким обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В судовому засіданні слідчий та прокурор довели наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого: ч.1 ст.263 КК України, за який може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк до 7-ми років та достатніх підстав вважати, що існують ризики: переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, вчинити нові злочини.
Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (злочину) та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК та не підлягає розширеному тлумаченню.
З огляду на те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суду слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Підставою застосування запобіжних заходів є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Слідчим та прокурором у клопотанні і судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 7 років, та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, що вказує на його нестійкі моральні переконання, не має постійного доходу, а тому існує ризик, що обвинувачений перебуваючи на волі може переховуватися від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші злочини, у зв'язку з чим, жоден з більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України не може запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам передбаченим ст.177 КПК України, а тому підозрюваному ОСОБА_8 слід застосувати міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, в судовому засіданні не здобуто відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання підозрюваного ОСОБА_8 під вартою, також в судовому засіданні не отримано відомостей, щодо міцних соціальних зв'язків чи іншого комплексу обставин, які би переважили ризики передбачені ст.177 КПК України.
Отже, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного/обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, слідчий суддя вважає, що наявні підстави для обрання запобіжного заходу - тримання під вартою, альтернативні (більш м'які) запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку підозрюваного, а тому наявна необхідність застосування такої міри запобіжного заходу, як тримання під вартою із визначенням строку у межах шістдесяти днів, відповідно до ч.1 ст.197 КПК України.
Згідно ч.3 ст.183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов'язаний визначити розмір застави достатньої для забезпечення виконання підозрюваним/обвинуваченим обов'язків передбачених цим Кодексом.
Враховуючи обставини кримінального провадження, фінансову можливість підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_8 заставу враховуючи п.2 ч.5 ст.182 КПК України, у сорока розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 121120,00 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень, 00 копійок, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Крім цього, застосовуючи до обвинуваченого альтернативний запобіжних захід у вигляді застави, який може бути ним внесений у будь-який момент, суд вважає за необхідне відповідно до ст.194 ч.5 КПК України покласти на нього ряд обов'язків.
Керуючись: ст.176-178,182,183,193,194,196,198 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого СВ Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою, відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.263 КК України, у кримінальному провадженні №12024071040000812, внесеному до ЄРДР 16.06.2024 року - задоволити.
Застосувати до ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто з 15.06.2024 року (з моменту його затримання) по 13 серпня 2024 року, включно.
Визначити ОСОБА_4 розмір застави, враховуючи п.2 ч.5 ст.182 КПК України, в розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - в сумі 121120,00 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень, 00 копійок.
Роз'яснити підозрюваному, що в разі внесення ним застави у визначеному розмірі він підлягає звільненню з під варти і з того моменту буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення ОСОБА_4 застави, покласти на нього на строк два місяці, до 17.08.2024 року, наступні обов'язки:
1. прибувати до слідчого із встановленою періодичністю;
2. не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3. повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та підлягає негайному виконанню органом досудового розслідування.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_9