490/1906/24 від13.06.2024
нп 3/490/1490/2024
13 червня 2024 року суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Лященко В.Л., при секретарі Спінчевській Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Управління патрульної поліції в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД №873716 від 09.03.2024 року, 09 березня 2024 року о 21 годині 54 хвилин в місті Миколаєві, вулиця Світанкова, 1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом “OPEL VECTRA”, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, з результатом огляду проведеного за допомогою алкотестера «Драгер», чек №675, результат 1.48 проміле, на місці зупинки, не погодився, та в подальшому пройшов такий огляд в медичному закладі, згідно висновку №224 09.03.2024 року, знаходився в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9а Правил дорожнього руху України, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, неодноразово повідомлявся належним чином.
Представник в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином. Надала клопотання про закриття провадження у справі стосовно ОСОБА_1 , у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначила, що під час огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння було порушено процедуру огляду, передбачену ст. 266 КУпАП, оскільки в медичному Акті не зазначено спеціальний технічний засіб, за допомогою якого було проведено обстеження. Також, під час медичного огляду було 11 спроб перевірки ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу, при цьому результати зафіксовано тільки двох спроб, результати яких суттєво різняться як між собою, так і з результатом огляду на місці зупинки, а інші спроби взагалі не зафіксовано.
З метою захисту охоронюваних прав і свобод громадян, відповідно до Конституції України та положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєне адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно ст.266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції передбачено, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно п.6 розділу І Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Згідно п.7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, відповідно до ст.266 КУпАП.
Відповідно п.3,4 розділу ІІІ Інструкції, огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством. Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи.
Пунктом 9 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що використання в закладах охорони здоров'я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Згідно п. 12,13 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
З протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом “OPEL VECTRA”, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, з результатом огляду проведеного за допомогою алкотестера «Драгер», чек №675, результат 1.48 проміле, на місці зупинки, не погодився, та в подальшому пройшов такий огляд в медичному закладі, згідно висновку №224 09.03.2024 року, знаходився в стані алкогольного сп'яніння.
До матеріалів провадження додано висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №224 від 09.03.2024 року, складений за фактом проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння, проведеного лікарем ОСОБА_2 .
Однак, на відеозаписі зафіксовано, що в порушення вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції, огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі проводив не лікар, а медична сестра. Вона безпосередньо підготувала вимірювальний засіб, запропонувала водієві продути трубку технічного засобу та зафіксувала результат, у той час, як лікар виконував технічну роботу: записував відповідні відомості, складав акт та висновок.
Більше того, з відеозапису вбачається, що було здійснено 11 спроб перевірки на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 за допомогою спеціального технічного засобу. При цьому, медична сестра повідомляла, що алкотестер не справляється, тому здійснювались повторні спроби.
Разом з тим, з усіх проведених спроб, зафіксовано лише дві: о 22 годині 32 хвилини, з результатом 0,86 проміле та о 22 годині 49 хвилин, з результатом 0,65 проміле. При цьому, огляд на місці зупинки проводився о 22 годині 09 хвилин, з результатом 1.48 проміле. Вказане обґрунтовано викликає сумніви в достовірності показів спеціального технічного засобу, за допомогою якого проводився огляд в медичному закладі, оскільки навіть за такий невеликий проміжок часу результати проведених огляді суттєво різняться між собою. Результати інших оглядів не зафіксовано.
Обґрунтованість сумнівів в достовірності показів спеціального технічного засобу, за допомогою якого проводився огляд в медичному закладі підтверджується також тим, що в порушення вимог Інструкції, в Акті не вказано спеціальний технічний засіб, лише зазначено «Alcotest», що в свою чергу позбавляє суд можливості встановити спеціальний технічний засіб, за допомогою якого проводився огляд, перевірити відповідні дозвільні документи та його повірку.
Дані обставини не залишають у суду сумнівів в упередженості дій уповноважених осіб, якими не було виконано вимог ст. 266 КУпАП, чим порушено встановлений порядок огляду водіїв на стан сп'яніння. Також не можуть підтвердити чи спростувати ці обставини свідки, оскільки вони не залучались.
Суд звертає увагу, на той факт, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути єдиним доказом по справі та обвинувачення не може ґрунтуватися лише адміністративним протоколом, без інших належних та допустимих доказів скоєння адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 проведений в порушення ст.266 КУпАП та Інструкції.
Таким чином, з наданих матеріалів справи, неможливо достовірно встановити, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння. Переконливих доказів, які б поза сумнівом беззаперечно підтверджували його вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП у справі немає, а всі сумніви щодо наявності його вини тлумачаться на користь ОСОБА_1 .
У відповідності до рішень ЄСПЛ у справах «Malofeyeva v. Russia» та «Karelin v. Russia», у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає усіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа належним чином не може підготуватись до захисту) та принципу рівності сторін (оскільки фактично суд перебирає на себе не властиву йому функцію обвинувачення), що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, і у такому разі справа має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
У справі (Schmautzer v. Austria) ЄСПЛ дійшов висновку, що автотранспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у вигляді штрафу чи застосовано обмеження у користуванні водійськими правами,- підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». А в справі (Malige v. France) ЄСПЛ зазначив, що «право керувати автомобілем є дуже корисним в повсякденному житті і для здійснення діяльності», тому позбавлення прав на управління транспортними засобами розглядається ним як кримінально-правова санкція.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічного роду положення закріплено і в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Вказане вище в сукупності дає підстави для висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Проаналізувавши викладені обставини та матеріали справи про адміністративне правопорушення, враховуючи відсутність переконливих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі з причини відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 247, 284 КУпАП, суд,
Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя В. Л. Лященко