Справа № 473/2309/23
іменем України
"07" червня 2024 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Багрін І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» про визнання дій, бездіяльності незаконними, визнання недійсним договору, стягнення коштів,
встановив
у травні 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз», в якому з урахуванням поданих у наступному заяв про залишення без розгляду частини позовних вимог, зміну предмета позову, збільшення розміру позовних вимог, просила про: визнання незаконними дій відповідача щодо припинення газопостачання, нарахування заборгованості за послугу з розподілу природного газу за період з січня 2020 року по травень 2023 року; визнання незаконною бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви позивачки про поновлення газопостачання; визнання недійсним договору сервісного (технічного) обслуговування, укладеного між сторонами 26 травня 2023 року; стягнення безпідставно отриманих відповідачем коштів у сумі 4 354 грн. 59 коп., стягнення коштів у порядку ст. 625 ЦПК України, компенсації моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка ОСОБА_1 була власником житлового будинку АДРЕСА_1 (27 червня 2023 року позивачка відчужила вказаний житловий будинок). Будинок був під'єднаний до газорозподільної системи, природний газ, що постачався до будинку, використовувався для приготувався їжі, опалення будинку. Послуги з розподілу природнього газу надавав АТ «Миколаївгаз». З липня 2019 року позивачка в зв'язку з похилим віком та станом здоров'я за вищевказаною адресою не проживає. 23 листопада 2020 року працівниками АТ «Миколаївгаз» було припинено газопостачання до вказаного будинку шляхом опломбування запірної арматури (крану) на газопроводі-вводі. Згідно акта, що залишили працівники відповідача за вищевказаною адресою, припинення газопостачання відбулося через виток газу. Також у вказаному акті зазначено, що виток газу усунуто. Проте газопостачання до будинку поновлено не було. Вказані дії відповідача позивачка вважала незаконними, оскільки виток газу у системі газопостачання її будинку був фактично відсутній (аварійної ситуації, яка б загрожувала життю, здоров'ю, майну громадян, не було; аварійно-диспетчерська служба газового господарства про виток газу не повідомлялася та для його ліквідації не виїжджала; суміжні споживачі, підключені до газорозподільної системи не повідомлялися), тому у відповідача були відсутні підстави для припинення газопостачання, відповідно до глави 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем. При цьому, відповідач не направляв позивачці повідомлення про встановлення факту витоку газу, необхідності проведення додаткових робіт для поновлення газопостачання.
В зв'язку з вказаним порушенням прав позивачки щодо безперебійного цілодобового доступу до газорозподільної системи остання 03 квітня 2023 року звернулася до відповідача з заявою про поновлення газопостачання, та повторно 13 квітня 2023 року. Проте вказані звернення не були розглянути в строки, передбачені діючим законодавством, газопостачання до будинку не було поновлено, тому вказану бездіяльність позивачка просила визнати незаконною.
При цьому, відповідач продовжував нараховувати плату за послуги з розподілу природного газу, визначивши заборгованість за вказану послугу в розмірі 3 154 грн. 59 коп. за період з січня 2020 року по травень 2023 року. Проте, з огляду на те, що припинення розподілу газопостачання до будинку позивачки відбулося незаконно за ініціативою АТ «Миколаївгаз», підстави для нарахування та стягнення вказаної заборгованості відсутні.
Водночас, з огляду на похилий вік та незадовільний стан здоров'я у позивачки виникла необхідність продати належний останній житловий будинок, у зв'язку з чим та відмовою відповідача відновити газопостачання позивачка була змушена укласти договір №62АN540-4951-23 сервісного (технічного) обслуговування побутового споживача, сплатити в порядку його виконання 1200 грн. 00 коп., а також заборгованість за послуги з розподілу природного газу в сумі 3 154 грн. 59 коп. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 , на підставі ст. 233 ЦК України просила визнати вказаний договір недійсним, стягнути з відповідача сплачені нею кошти в загальній сумі 4 354 грн. 59 коп., відповідно до ст.1212 ЦК України.
Також на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України позивачка ОСОБА_1 просила стягнути з АТ «Миколаївгаз» 60 грн. 25 коп. та відповідну суму, що має бути визначена судом на час ухвалення судового рішення.
Крім того, позивачка вказувала, що незаконне відключення від газопостачання та нарахування за таких умов заборгованості за послуги з розподілу природного газу завдали їй нервові переживання, оскільки незаконні дії відповідача створювали їй перешкоди в розпорядженні своєю власністю, необхідно було докладати додаткові зусилля для поновлення порушеного права, що було дуже складно з огляду на її вік та стан здоров'я. Компенсацію завданої моральної шкоди позивачка оцінила в 50 000 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 25 травня 2023 року відкрито провадження по вказаній справі, призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження.
15 грудня 2023 року представницею відповідача АТ «Миколаївгаз» Руденко Н.В. було подано відзив на позов, відповідно до якого в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просила відмовити в повному обсязі, з огляду на наступне.
-23 листопада 2020 року працівниками АТ «Миколаївгаз» за адресою: АДРЕСА_1 проводився технічний огляд газопроводу, який знаходиться на балансі АТ «Миколаївгаз», при даному обстеженні було виявлено виток газу на крані на вводі, що є порушенням правил безпеки системи газопостачання, та здійснено припинення газопостачання, опломбовано кран на вводі (пломбою № С56275300), про що складено відповідний акт №3482. При цьому, виявлене порушення є безумовною підставою для припинення газопостачання, відповідно до п.п.8 п.1 глави 7 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем, п.5.7 глави V Правил безпеки систем газопостачання, яке не передбачає обов'язку оператора ГРМ заздалегідь повідомляти споживача про намір припинення газопостачання або здійснювати таке припинення в присутності останнього. Подальше відновлення газопостачання можливо лише після зовнішнього огляду всіх об'єктів системи та газового обладнання та опресуванням повітрям. Тому позивачці необхідно було укласти договір на технічне обслуговування газових приладів для їх обслуговування. Після надання доступу працівникам відповідача до газового обладнання для перевірки та завершення відповідних робіт газопостачання до будинку може бути відновлено.
-Про порядок відновлення газопостачання до будинку позивачки останній було роз'яснено у відповіді на звернення від 03 квітня 2023 року (надано вичерпну відповідь), в зв'язку з чим повторне звернення позивачки (аналогічне зверненню від 03 квітня 2023 року) від 13 квітня 2023 року не розглядалося та відповідь не надавалася. Разом з тим, позивачкою 05 червня 2023 року була подана заява, в якій остання просила попередні звернення не розглядати в зв'язку з вирішенням спірного питання.
-26 травня 2023 року між АТ «Миколаївгаз» та позивачкою ОСОБА_1 у добровільному порядку було укладено договір №62АN540-4951-23 сервісного (технічного) обслуговування побутового споживача, позивачка сплатила в порядку його виконання 1200 грн. 00 коп., а також заборгованість за послуги з розподілу природного газу в сумі 3 154 грн. 59 коп., в зв'язку з чим 09 червня 2023 року до будинку позивачки відновлено газопостачання.
-Припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від обов'язку сплачувати вартість послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об'єкта споживача (п. 9 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем).
-В зв'язку з відсутністю незаконних дій, бездіяльності відповідача відсутні підстави для стягнення на користь позивачки компенсації моральної шкоди. Ситуація, в якій опинилася остання, виникла внаслідок її бездіяльності, яка полягала в невиконанні взятих на себе зобов'язань щодо оплати послуг по розподілу природного газу, відмові укласти договір на технічне обслуговування газових приладів для їх обслуговування. Водночас, позивачкою до позову не надані належні докази на підтвердження розміру заявленої до стягнення компенсації моральної шкоди.
21грудня 2023 року від представниці позивачки адвоката Чередніченко І.Б. надійшла відповідь на відзив, у якій остання вважала безпідставними посилання представниці відповідача на законність припинення газопостачання, оскільки останньою не надано належних доказів щодо витоку газу, який би створював аварійну ситуацію, небезпечну для життя та здоров'я інших споживачів чи їх майна, а також щодо аварійного стану газорозподільної системи або ліквідації аварії. При цьому, незабезпечення власником доступу працівникам відповідача до газового обладнання, про що йдеться посилання в відзиві на позов, не може бути підставою для припинення газопостачання, оскільки вказана підстава в акті про відключення від 23 листопада 2020 року відсутня. Також не є підставою для припинення газопостачання відсутність укладеного між сторонами договору про технічне обслуговування, оскільки чинним законодавством не передбачено в обов'язковому порядку укладення таких договорів з побутовими споживачами для обслуговування внутрішньобудинкових мереж у індивідуальному житловому будинку побутового споживача. Саме незаконне припинення газопостачання до будинку позивачки, його тривале невідновлення, бездіяльність щодо розгляду її заяв від 03 квітня 2023 року, 13 квітня 2023 року з цього питання в передбачені законом строки, змусили останню вчинити дії, які незаконно вимагав відповідач (укласти договір сервісного (технічного) обслуговування, сплатити вартість відповідних послуг, нараховану заборгованість за послуги з розподілу природного газу), є підставою для визнання вказаного договору недійсним та стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів, компенсації завданої моральної шкоди.
05 січня 2024 року від представниці відповідача адвоката Руденко Н.В. надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких остання надала пояснення, аналогічні зазначеним у відзиві на позовну заяву. При цьому, вкотре звертала увагу на те, що перед відновленням розподілу природного газу обов'язковим є перевірка стану обліку природного газу та вимог безпеки на будь-якому об'єкті, що має бути підключеним до газорозподільної системи. Вищевикладене додатково підтверджує позицію відповідача щодо відсутності підстав для відновлення розподілу природного газу споживачу, яка узгоджується з вимогами діючого законодавства України.
Ухвалою суду від 08 січня 2024 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.
Представниця позивачки адвокат Чередніченко І.Б. у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала в повному обсязі.
Представниця відповідача адвокат Руденко Н.В. у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала з підстав, викладених у заявах на адресу суду.
Заслухавши показання свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема суд встановив, що позивачка ОСОБА_1 була власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Будинок був під'єднаний до газорозподільної системи, природний газ, що постачався до будинку, використовувався для приготувався їжі, опалення будинку. За вказаною адресою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 . Послуги з розподілу природнього газу надавав АТ «Миколаївгаз».
23 листопада 2020 року працівниками відповідача проводився технічний огляд газопроводу за адресами: АДРЕСА_1 , на підставі денного завдання робіт по обходу газопроводів від 23 листопада 2020 року.
Відповідно до акта № 3482 від 23 листопада 2020 року, складеного слюсарями АТ «Миколаївгаз», при обстеженні дворового вводу за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено витік газу на вхідному крані, витік газу ліквідовано, за відсутності споживача (абонента) опломбовано кран на вводі (пломба № С56275300).
26 травня 2023 року між АТ «Миколаївгаз» та ОСОБА_1 був укладений договір №62АN540-4951-23 сервісного (технічного) обслуговування побутового споживача, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання по наданню послуг з сервісного (технічного) обслуговування системи газопостачання та газовикористовуючого обладнання, які знаходяться у власності або користуванні позивачки за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно додатку № 1 до вказаного договору до переліку наданих послуг входить технічне обслуговування внутрішнього газопроводу та запірної арматури, побутової газової плити, котла. Вартість наданих послуг становить 1200 грн. 00 коп.
Згідно платіжної інструкції № 0.0.3018702671.1 від 26 травня 2023 року в порядку виконання вищевказаного договору позивачка сплатила 1200 грн. 00 коп. В цей же день позивачка також сплатила заборгованість за послуги з розподілу природного газу в розмірі 3 154 грн. 59 коп.
09 червня 2023 року газопостачання за вищевказаної адресою було відновлено, про що складений відповідний акт.
В подальшому, позивачка відчужила житловий будинок АДРЕСА_1 , 27 червня 2023 року приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Кучеровою Н.М. був посвідчений відповідний договір купівлі-продажу житлового будинку.
Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано цивільним кодексом України, Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30 вересня 2015 року (далі - Кодексом ГРС), Правилами безпеки систем газопостачання, затвердженими наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 285 від 15 травня 2015 року (далі - ПБСГ).
Згідно ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» суб'єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.
Відповідно до п. 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС договір розподілу природного газу - це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.
Доступ до газорозподільної системи - це право користування потужністю складової (об'єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи.
Оператор газорозподільної системи - це суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління;
Споживачем природного газу (споживач) є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об'єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.
Згідно п.п. 3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641,642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.
Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Таким чином, АТ «Миколаївгаз» є Оператором ГРМ, фізична особа у спірних правовідносинах позивачка ОСОБА_1 має статус побутового споживача природного газу (згідно п.4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС).
Сторонами не заперечувався той факт, що між ними виникли договірні відносини з приводу надання та споживання природного газу по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно п. 4 ч.1 ст.13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач має право, зокрема, на отримання природного газу належної якості та кількості, фізико-хімічні показники якого відповідають встановленим нормам, відповідно до умов укладених договорів, крім випадків припинення (обмеження) постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
Як зазначалося вище, згідно акта № 3482 від 23 листопада 2020 року підставою для припинення газопостачання до будинку позивачки став витік газу на вхідному крані на вуличному наземному газопроводі.
Відповідно до ч.1 ст. 37 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах.
Згідно п.п. 1,5 глави 7 розділу Кодексу VІ КГС (в редакції на час припинення газопостачання) оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у таких випадках: несвоєчасна та/або неповна оплата послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу; 2) отримання від Оператора ГТС повідомлення про припинення розподілу природного газу споживачу у випадках: відсутності споживача в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника у відповідному розрахунковому періоді; відсутності підтвердженої номінації у діючого постачальника на обсяги транспортування природного газу для потреб споживача; 3) подання споживачем або його постачальником (який уклав з Оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов'язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання; 4) відмова споживача від встановлення лічильника газу, що здійснюється за ініціативи та за кошти Оператора ГРМ, з урахуванням Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»; 5) розірвання договору розподілу природного газу; 6) несанкціонований відбір природного газу або втручання в роботу ЗВТ чи ГРМ; 7) несанкціоноване відновлення газоспоживання; 8) визнання в установленому порядку аварійним станом газорозподільної системи та/або ліквідація наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт; 9) наявність заборгованості за несанкціонований відбір природного газу з ГРМ; 10) необґрунтована відмова від підписання акта наданих послуг та/або акта приймання-передачі природного газу (норма застосовується по об'єкту споживача, що не є побутовим); 11) відмова представникам Оператора ГРМ в доступі на об'єкти або земельну ділянку Споживача, де розташована газорозподільна система та/або газове обладнання, та/або комерційний вузол обліку газу, для здійснення контролю відповідності встановленого газоспоживаючого обладнання проектній документації, обстеження газових мереж до ВОГ та/або газоспоживаючого обладнання; 12) в інших випадках, передбачених законодавством.
Припинення (обмеження) газопостачання (розподілу природного газу) споживачу здійснюється, зокрема, шляхом перекриття запірних пристроїв або встановлення інвентарної заглушки та їх опломбування.
Для локалізації чи ліквідації аварійної ситуації, а також після закінчення (розірвання) договору розподілу природного газу Оператор ГРМ може здійснити припинення газопостачання (розподілу природного газу) шляхом механічного від'єднання газових мереж споживача від газорозподільної системи.
Згідно ч.ч.2,4 глави 2 Розділу III Кодексу ГРС для локалізації і ліквідації аварійних ситуацій Оператором ГРМ організовуються підрозділи аварійно-диспетчерської служби (АДС) з цілодобовою роботою, включаючи вихідні та святкові дні. Діяльність аварійних бригад з локалізації і ліквідації аварійних ситуацій повинна обумовлюватися планом локалізації і ліквідації аварій та планом взаємодії служб екстреного виклику інших організацій, розробленими Оператором ГРМ з урахуванням місцевих умов.
Відповідно до ч.ч.1,11 Розділу XIII Кодексу ГРС для забезпечення безпеки, а також підтримання відповідного рівня надійності роботи газорозподільної системи Оператор ГРМ проводить необхідні експлуатаційні, діагностичні, ремонтні роботи, а також роботи з модернізації та технічного переоснащення.
Про виникнення аварії, надзвичайної ситуації або кризової ситуації, яка може впливати на роботу пристроїв, установок або мереж, відповідних суміжних суб'єктів ринку природного газу, зокрема споживачів, підключених до/через ГРМ, та їх постачальників, оператор ГРМ негайно має повідомити останніх, з зазначенням про очікуваний час тривалості та період обмежень у розподілі природного газу.
Статтею 16 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання комунальних послуг здійснюється безперервно. У разі застосування перерви в наданні послуг на ліквідацію наслідків аварії виконавець зобов'язаний повідомити споживача через засоби масової інформації або в інший спосіб, що гарантує доведення такої інформації до споживача, про таку перерву не пізніш як через три години з початку такої перерви. У повідомленні зазначаються причини та строк перерви в наданні відповідних комунальних послуг.
При цьому, вищевказаними нормативними актами не передбачено складання акта про припинення газопостачання в разі виникнення аварійних ситуацій.
За змістом ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК України).
Як вбачається з акта про припинення газопостачання № 3482 від 23 листопада 2020 року, останній складений слюсарями АТ «Миколаївгаз», які проводили запланований технічний огляд газопроводу за визначеними в денному завдані адресами. Останніми було виявлено виток газу на вхідному крані (як пояснив у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 виток газу було виявлено за допомогою газоаналізатору), вказаний виток був усунутий останніми самостійно, без залучення працівників служби аварійно-відновлювальних робіт. При цьому в акті не зазначено чи є виток газу аварійною ситуацією та чи може така ситуація зашкодити суміжним споживачам, а також які технічні роботи були проведені по її усуненню. Після усунення витоку газу газопостачання до будинку поновлено не було.
Відповідно до п.5.4 ПБСГ технічне обслуговування внутрішніх газопроводів і газового обладнання житлових і громадських будівель, комунально-побутових об'єктів невиробничого характеру здійснюється відповідно до вимог документації з експлуатації заводів-виробників газового обладнання на договірних засадах. Умови для технічного обслуговування забезпечуються власником (балансоутримувачем та/або орендарем (наймачем)) відповідно до вимог чинного законодавства України.
Підлягає відключенню від системи газопостачання обладнання житлових і громадських будинків із встановленням заглушки за умови: наявності витоків газу; несправної автоматики безпеки; несправностей оголовків димових і вентиляційних каналів; відсутності тяги в димових і вентиляційних каналах; самовільного підключення газових приладів і пристроїв споживача до системи газопостачання; не забезпечення власником (балансоутримувачем та/або орендарем (наймачем)) технічного обслуговування згідно з вимогами пункту 5.4 цієї глави; не відповідності системи газопостачання житлового будинку проектній та виконавчо-технічній документації (п.5.7 ПБСГ).
Отже, оскільки виток газу, про якій зазначено в акті від 23 листопада 2020 року, мав місце поза внутрішньою системою газопостачання будинку позивачки, на вуличному наземному газопроводі, за який відповідає відповідач, тому положення п.5.7 ПБСГ на вказані правовідносини не розповсюджуються.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів аварійної ситуації (документи аварійно-диспетчерської служби, що підтверджують факт виникнення аварії та етапи її усунення), а також доказів на підтвердження необхідності, за обставин встановлених у судовому засіданні, припинення розподілу природного газу до будинку позивачки.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 підтвердив, що аварійну службу про виявлений виток газу не повідомляли, оскільки самостійно його усунули (розібрали кран, змастили його), після чого, в зв'язку з відсутністю споживача за вищевказаною адресою, припинили газопостачання до будинку шляхом опломбування запірної арматури (крану) на газопроводі-вводі. Про виявлений виток газу суміжних споживачів також не повідомляли (свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ).
Відповідно до п.8.13 ПБСГ після усунення причин аварійних відключень газових мереж споживачів в населених пунктах газорозподільне підприємство повинно відновити подачу газу в газові мережі з дотриманням вимог порядку пуску газу, який затверджується керівником газорозподільного підприємства.
Пунктом 6 глави 7 Розділу VI Кодексу ГРС передбачено, що відновлення газопостачання (розподілу природного газу) здійснюється Оператором ГРМ протягом двох робочих днів у містах та п'яти календарних днів у сільській місцевості за письмовим зверненням споживача (його постачальника) про відновлення газопостачання (розподілу природного газу) та після усунення порушень (за їх наявності) і відшкодування Оператору ГРМ витрат на припинення та відновлення газопостачання (розподілу природного газу).
Разом з тим, враховуючи, що припинення розподілу природного газу відбулося без відома позивачки, в зв'язку неналежним станом системи газопроводу, який перебуває на балансі відповідача, за відсутності на момент припинення розподілу несправностей внутрішнього газопроводу і газового обладнання будинку позивачки, працівники відповідача повинні були відновити останній газопостачання в передбачені законом строки без вжиття останньою будь-яких дій, в тому числі без необхідності укладення договору №62АN540-4951-23 сервісного (технічного) обслуговування побутового споживача.
Таким чином, відповідачем не надано суду доказів щодо наявності законних підстав для припинення розподілу природного газу до будинку позивачки, яке мало місце 23 листопада 2020 року.
За вказаних обставин та зважаючи на вище наведенні висновки, вимоги позивачки про незаконність дій АТ «Миколаївгаз» по припиненню розподілу природного газу до належного їй будинку є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Правочин, який оспорюється на підставі ст. 233 ЦК України, характеризується тим, що особа вчиняє його добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена вчинити правочин через тяжкі для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.
Підставами визнання правочину недійсним на підставі ст. 233 ЦК України та предметом доказування у справі є: 1) наявність тяжкої обставини, в якій перебувала особа, що змусила її вчинити правочин; 2) правочин було вчинено на вкрай невигідних умовах.
Наявність тяжкої обставини, що змусила особу вчинити правочин, має довести сторона, яка такий правочин оспорює. Предметом доказування також є той факт, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було би вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Тяжкі обставини мають вплинути на особу таким чином, що спонукають її вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах. Умови мають бути очевидно невигідними для особи, яка уклала цей правочин, і бути наявними саме в момент вчинення правочину.
Тяжка обставина є оцінювальною категорією і має визначатися судом з урахуванням всіх обставин справи. Тяжкими обставинами можуть бути, зокрема обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.
Такі правочини мають дефекти волі і здійснюються за обставин, коли особа змушена вчинити правочин на вкрай невигідних для себе умовах.
Виходячи із системного аналізу наведених норм, визнання правочину недійсним на підставі ст. 233 ЦК України пов'язане із доведеністю наявності чи відсутності власного волевиявлення в особи на його вчинення на тих умовах, за яких був укладений правочин.
При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину (ч.2 ст. 233 ЦК України).
Як зазначалося вище, 23 листопада 2020 року до будинку позивачки відповідачем незаконно було припинено газопостачання, відновлення останнього не відбулося протягом встановленого строку. Починаючи з квітня 2023 року остання намагалася вирішити зазначене питання, проте газопостачання було відновлено лише 09 червня 2023 року після виконання вимог відповідача щодо укладення спірного договору, внесення коштів у порядку його виконання, погашення заборгованості за послуги з розподілу природного газу за період з січня 2020 року по травень 2023 року (алгоритм дій по відновленню газопостачання був аналогічний, що був застосований при відключенні, згідно пояснень свідка ОСОБА_5 ). Вчинення вказаних дій було зумовлено необхідністю розпорядження позивачкою своїм будинком, яка в силу свого похилого віку (1937 року народження) та за станом здоров'я потребувала стороннього догляду та допомоги.
В зв'язку з чим, вказаний договір підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 233 ЦК України. Також з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню сплачені останньою в порядку його виконання 1200 грн. 00 коп.
Іншу підставу для визнання спірного договору недійсним, зазначену позивачкою у відповіді на відзив, суд не приймає до уваги, оскільки останньою не було подано відповідну заяву в порядку ст. 49 ЦПК України.
Відповідно до п.7 глави 7 розділу VI Кодексу ГРС постачання/розподіл природного газу вважається припиненим за умови наявності пломб Оператора ГРМ на запірних пристроях, інвентарних заглушках тощо, що зафіксовано відповідним актом.
У п. 9 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, зазначено, що припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об'єкта споживача.
Якщо припинення або обмеження розподілу природного газу здійснюється за ініціативи Оператора ГРМ у випадках, передбачених пунктом 3.17 глави 3 розділу V Правил безпеки систем газопостачання, нарахування вартості послуги за договором розподілу природного газу не здійснюється.
Як зазначав відповідач з посиланням на акт від 23 листопада 2020 року, в цей день працівники відповідача (слюсарі) виявили витік газу на крані на вводі до будинку позивачки, в зв'язку з чим припинили газопостачання.
За змістом п. 9 Розділу XІІІ Кодексу ГРС, п. 8.13 ПБСГ у разі виникнення аварії або надзвичайної ситуації, яка загрожує безпеці функціонування ГРМ, Оператор ГРМ негайно вживає заходів, які мають на меті усунення аварійної ситуації, а також відновлення належної роботи ГРМ згідно з планом локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій, розробленим відповідно до вимог чинного законодавства.
Разом з тим, як зазначалося вище, відповідачем обов'язок щодо відновлення газопостачання не виконано. При цьому, обґрунтованих доводів про існування перешкод для виконання обов'язку з відновлення нормальної безпечної роботи системи відповідач не навів, не надав належних та допустимих доказів.
Таким чином, з огляду на викладене, встановлені в судовому засіданні обставини даної справи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для нарахування та стягнення заборгованості за відповідну послугу. Отже сплачені позивачкою кошти в сумі 3 154 грн. 59 коп. підлягають стягненню на користь останньої.
Водночас на вказані правовідносин, положення ст. 625 ЦК України не розповсюджуються, в зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задоволенню не підлягають.
Також не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання незаконною бездіяльність відповідача щодо розгляду її заяви про поновлення газопостачання, виходячи з наступного.
Відповідно ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів наведені в ч.2 ст. 16 ЦК України.
Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
При цьому, сама лише констатація протиправності бездіяльності не може ефективно захистити права позивачки, оскільки визнаючи бездіяльність протиправною, суд повинен в силу закону застосувати і спонукаючий засіб впливу, зобов'язуючи відповідача виправити порушення у спосіб вчинення певної дії. Позивачка не заявляла зобов'язуючих вимог у цій частині.
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди судом визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, та інших обставин і негативних наслідків. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Суд вважає очевидним, що внаслідок незаконного припинення розподілу природного газу (газопостачання) позивачка зазнала моральних страждань, що були обумовлені порушенням звичайного ритму життя (необхідністю докладати додаткові зусилля для захисту своїх прав).
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує те, що позивачка з літа 2019 року не проживала у вищевказаному будинку (в зв'язку з чим була відсутня необхідність докладати додаткові зусилля для організації свого життя в зв'язку з припиненням газопостачання), глибину фізичних та душевних страждань, завданих позивачці, відповідно до наданих доказів, вимоги розумності та справедливості, тому суд вважає достатнім, адекватним та справедливим присудження позивачці відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. 00 коп.
Згідно ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч.ч. 1,6 ст. 141 ЦПК України, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» суд розподіляє й судові витрати.
Зокрема з відповідача на користь позивачки відповідно до розміру задоволених вимог підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3220 грн. 80 коп. (з огляду на кількість задоволених вимог немайнового характеру, загального розміру задоволених позовних вимог).
Керуючись ст. ст.12,13,81,141,258,259,263-265,268 ЦПК України, суд
позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» про визнання дій, бездіяльності незаконними, визнання недійсним договору, стягнення коштів задовольнити частково.
Визнати дії Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» щодо припинення 23 листопада 2020 року розподілу природного газу до житлового будинку АДРЕСА_1 , незаконними.
Визнати дії Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» щодо нарахування заборгованості за послуги розподілу природного газу до житлового будинку АДРЕСА_1 , незаконними.
Визнати договір №62АN540-4951-23 сервісного (технічного) обслуговування побутового споживача, укладений 26 травня 2023 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз», недійсним.
Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти в сумі 4 354 грн. 59 коп., компенсацію за завдану моральну шкоду в сумі 5 000 грн. 00 коп., а всього 9 354 грн. 59 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» на користь держави судовий збір у розмірі 3 220 грн. 80 коп.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз»: місцезнаходження: місто Миколаїв, вулиця Погранична, будинок № 159, ідентифікаційний код 05410263.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17 червня 2024 року.
Суддя Л.В.Лузан