Справа № 465/2704/22 Головуючий у 1 інстанції Величко О.В.
Провадження № 22-ц/811/241/24 Доповідач в 2-й інстанції Бойко С. М.
11 червня 2024 року м.Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,
секретаря - Матяш С.І.,
з участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 20 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зобов'язання виконати умови договору позики та повернути суму позики,
У травні 2022 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути із ОСОБА_4 суму позики за договором позики від 21.11.2019 року в розмірі 10000 доларів США, що еквівалентно до офіційного курсу НБУ, станом на 18.05.2022 року, 292500 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 21.11.2019 року між ним та ОСОБА_4 , в присутності свідків, було укладено договір безпроцентної позики у простій письмовій формі, згідно з яким, відповідач отримав від нього грошові кошти в сумі 10000 доларів США, що підтверджується розпискою, написаною ОСОБА_4 власноручно у день укладення договору. Всю суму позики відповідач зобов'язувався повернути до 30.07.2020 року, однак, у вказаний строк позика повернута не була, на телефонні дзвінки відповідач не відповідав, тому позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.
Заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 20 березня 2023 року позов задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики від 21.11.2019 року в розмірі 10000 доларів США.
Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму сплаченого судового збору в розмірі 2925 грн.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , який не брав участі у справі, однак, вважає, що оскаржуваним рішенням суд вирішив питання про його права та законні інтереси, як спадкоємця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ще до ухвалення судом рішення в даній справі. Просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Зазначає, що він є сином померлого відповідача ОСОБА_4 та його спадкоємцем, про наявність оскаржуваного рішення суду дізнався у січні 2024 року від нотаріуса, що веде спадкову справу, заведену після смерті батька. До нотаріуса апелянт звернувся із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак, отримав відмову, оскільки нотаріусом встановлено, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано обтяження у вигляді арешту на все майно ОСОБА_4 , згідно постанови про арешт майна №72371556.
Наголошує, що суд першої інстанції не дослідив всі обставини справи, не з'ясував факт смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не залучив до участі у справі правонаступників та прийняв рішення щодо померлої особи.
Звертає увагу, що реєстрація спадкової справи після смерті ОСОБА_4 відбулась 05.12.2022 року, що підтверджується витягом про реєстрацію у спадковому реєстрі №70811486 від 05.12.2022 року, що в свою чергу підтверджує прийняття спадщини до винесення оскаржуваного рішення суду.
По суті спору апелянт зазначає, що в нього наявні оригінали розписок, написаних власноручно позивачем ОСОБА_3 , які засвідчують повернення його батьком ОСОБА_4 вказаного боргу. Так, зокрема, згідно розписок від 10.03.2020 року та від 06.11.2020 року, ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_4 кошти в розмірі по 5000 доларів США на погашення боргу, відтак, відповідач погасив всю суму боргу ще до звернення ОСОБА_3 до суду із вказаним позовом.
14.05.2024 року засобами поштового зв'язку позивач ОСОБА_3 направив до апеляційного суду письмову заяву про відмову від позову та закриття провадження в даній справі на цій підставі.
25.05.2024 року ОСОБА_3 особисто подав до апеляційного суду письмову заяву про відмову від позову та закриття провадження в даній справі на цій підставі, розгляд справи просив проводити у відсутності його сторони.
У судове засідання апеляційного суду позивач не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, а тому, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, справу розглянуто у його відсутності.
Заслухавши думку представника апелянта, який підтримав заяву позивача, перевіривши матеріали справи та законність заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви з наступних підстав.
Відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 49 ЦПК України визначено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Пунктом 1 частини другої статті 49 ЦПК України передбачено, що позивач вправі відмовитись від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
За загальним положенням, яке міститься в частині першій статті 206 ЦПК України, також передбачено, що позивач може відмовитись від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Статтею 373 ЦПК України передбачено, що у суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову відповідно до загальних правил про цю процесуальну дію, незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.
Якщо заява про відмову від позову відповідає вимогам статті 206 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Частиною третьою статті 206, пунктом 4 частини першої статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження по справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Частиною другою статті 256 ЦПК України визначено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Враховуючи викладене та вимоги статті 13 ЦПК України, в якій закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства - розгляд цивільної справи не інакше як за зверненням особи, та подану позивачем письмову заяву про відмову від позову, яка відповідає вимогам статті 206 цього Кодексу, колегія суддів дійшла висновку про прийняття відмови позивача від позову, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції необхідно визнати нечинним і закрити провадження у справі.
Керуючись ст.ст.206, 367, 373, 381, 389 ЦПК України, суд
прийняти відмову ОСОБА_3 від позову до ОСОБА_4 про зобов'язання виконати умови договору позики та повернути суму позики.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 20 березня 2023 року визнати нечинним.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зобов'язання виконати умови договору позики та повернути суму позики - закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Повний текст ухвали складений 14 червня 2024 року.
Головуючий С.М. Бойко
Судді: С.М. Копняк
А.В. Ніткевич