Дата документу 29.05.2024
Справа № 334/1022/24
Провадження № 2/334/1118/24
29 травня 2024 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя, в складі:
головуючого судді Добрєва М.В.,
за участі секретаря судового засідання Зайцевої С.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні, в залі суду м.Запоріжжя цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «СенсБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач АТ «Сенс Банк» звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову посилався на те, що 31.08.2021 року ОСОБА_1 уклала з АТ «Альфа-Банк» угоду про надання споживчого кредиту №501354355. Зазначають, що відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов'язувався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язувалась у порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повернути кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором. Умовами Кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання Позичальником умов Договору остання зобов'язана достроково виконати всі боргові зобов'язання перед Банком протягом 30 календарних днів з дня отримання від Банку інформації.
Вказують на те, що АТ «Альфа-Банк» свій обов'язок щодо надання Позичальнику кредиту виконав належним чином у повному обсязі. Відповідач, у свою чергу, всупереч чинному законодавству та умовам Договору, належним чином покладені на нього обов'язки перед Банком не виконав, внаслідок чого загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Сенс Банк» за кредитним договором становить 160 284,77 грн. Вважають, що відповідач свідомо не скористався своїм правом на дотримання строку для погашення заборгованості за Кредитним договором, а тому, просять, стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 160 284,77 гривень та судові витрати по справі в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07.02.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду.
24 квітня 2024 року представник відповідача подав до суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що позовні вимоги Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» є безпідставними та небунтованими та такими що не підлягають задоволенню на наступних підставах. Просить суд прийняти до уваги, що місце реєстрації відповідачки ОСОБА_1 знаходиться на тимчасово окупованій території України в смт. Якимівка, Запорізької області, Україна, де вона наразі фактично проживає. В кінці березня 2022 року, після повномасштабного вторгнення окупаційних російських військ рф на територію України, та тимчасової окупації м. Мелітополь, Запорізької області, Україна, в місті взагалі припинили роботу частина відділень Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», а також окупаційною владою підконтрольною російській федерації було попереджено мешканців міста про те, що українські банки припиняють свою діяльність на окупованих територіях. На підставі зазначеного, у другій половині квітня, ОСОБА_1 звернулась до керівника напрямку операційного обслуговування Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» в м. Мелітополі та відповідно до вимог Договору № 501354355 від 31.08.2021 року, попередила керівника напрямку операційного обслуговування ГО, про настання обставин «форс-мажору» в зв'язку з яким виконання за цим договором може зупинитись, бо настали обставини обумовлені вимогами Договору і сторони не несуть відповідальності один перед одним. З кінця квітня 2022 року та до теперішнього часу, позивач Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» закрив всі свої відділення та припинив свою фінансову діяльність в м. Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області, яка починаючи з 24.02.2022 року по теперішній час Наказами Мінреінтеграції визнано територією України, на якій ведуться (велися) бойові дії, та є тимчасово окупованою російською федерацією. Зазначене свідчить про те, що у відповідачки ОСОБА_1 , фізично не було можливості виконувати кредитні зобов'язання за Договором, оскільки Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», припинило банківську діяльність на окупованих територіях України. Таким чином, просить суд відмовити повністю Акціонерному товариству «СЕНС БАНК» в задоволені позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №501354355 від 31.08.2021 року.
Представник позивача АТ «Сенс Банк» в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з'явились, представник відповідача подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Оскільки всі учасники справи не з'явились у судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що передбачено частиною третьою статті 247 ЦПК України.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Положеннями ст. 4 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 31.08.2021 року ОСОБА_1 уклала з АТ «Альфа-Банк» угоду про надання споживчого кредиту №501354355.
Відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов'язувався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію, та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.
Умовами Кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання Позичальником умов Договору останній зобов'язаний достроково виконати всі боргові зобов'язання перед Банком протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання від Банку інформації.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №501354355 від 31.08.2021 року, станом на 29.08.2023 р. залишок кредиту становить 160 284,77 грн.
Відповідач, у свою чергу, всупереч чинному законодавству та умовам Договору, належним чином покладені на нього обов'язки перед банком не виконав, не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що відображено у Розрахунку заборгованості за Договором, таким чином порушив умови кредитного договору і має прострочену заборгованість.
Запис про зміну найменування позивача з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк» внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується витягом з державного реєстру банків від 02.12.2022 року.
Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 626,628,629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із частиною 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідно до статтей 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
У відповідності до ч. 2ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 1ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання станом на 29.08.2023 року, утворилась заборгованість перед Банком в розмірі 160 284,77 грн.
Представник відповідача мотивує свої заперечення на позов настанням форс-мажорних обставин, а саме повномасштабним вторгненням. Зазначає, що ОСОБА_1 звернулась до керівника напрямку операційного обслуговування Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» в м. Мелітополі та відповідно до вимог Договору № 501354355 від 31.08.2021 року, попередила керівника напрямку операційного обслуговування ГО, про настання обставин «форс-мажору» в зв'язку з яким виконання за цим договором може зупинитись. Проте жодних доказів на підтвердження своєї позиції не долучає.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За змістом частин першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
У статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі N 6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі N 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов'язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі N 524/5152/15 (провадження N 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі N 640/14229/15 (провадження N 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі N 677/1535/15 (провадження N 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі N 209/789/15 (провадження N 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі N 751/4015/15 (провадження N 61-8543св20).
У частині третій статті 12, частині першій статті 81 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 76 ЦПК України визнає доказами будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 ЦПК України).
Згідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" закріплено, що на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.
Враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, беручи до уваги письмові пояснення сторін, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ «Сенс Банк» необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором №501354355 від 31.08.2021 року в сумі 160 284,77 грн., відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.
У відповідності до вимогст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684,00 грн.
Керуючись ст.ст.12,13,19,76,81,141,247,259,263,265,268,273,274,280-282 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства «СенсБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «СенсБанк» (код ЄДРПОУ: 23494714, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) заборгованість за кредитним договором №501354355 у розмірі 160 284,77 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «СенсБанк» (код ЄДРПОУ: 23494714, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) суму сплаченого судового збору в розмірі 2684,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Запорізького апеляційного суду або через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повний текст рішення не було вручено у день його проголошення має право на оскарження рішення суду в той же термін з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
Суддя: Добрєв М. В.