Справа № 242/866/24
Провадження № 2/242/344/24
17 червня 2024 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі Носаль А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Покровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки, -
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача.
В обґрунтування позову зазначив, що за результатами опрацювання відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що за громадянкою російської федерації ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1413800000:03:004:0120 площею 0,0095 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (територія Селидівської міської територіальної громади).
Відповідно до інформації Головного управління Державної міграційної служби у Донецькій області від 28.12.2023, Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України від 29.03.2024, Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області від 15.02.2024, громадянка російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортом громадянина України не документувалася та значиться зареєстрованою у Селидівській територіальній громаді за адресою: АДРЕСА_1 з 09.08.2012 року по теперішній час за посвідкою на постійне проживання. Вважає, що наявні всі підстави для конфіскації у ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки, оскільки остання, маючи право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, всупереч ч.1 ст.145 Земельного кодексу України не відчужила даний об'єкт зі спливом річного строку після набуття права власності на нього та на теперішній час залишається його власником. У зв'язку з чим, просить конфіскувати на користь держави земельну ділянку сільськогосподарського призначення громадянки російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з кадастровим номером 1413800000:03:004:0120 площею 0,0095 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства(реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1630773714138), шляхом припинення права власності та визнання права власності за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області; стягнути з ОСОБА_1 на користь Донецької обласної прокуратури судовий збір у розмірі 4542,00 грн.
Відповідач відзив на позовну заяву не надала.
Заяви та клопотання сторін.
Представник Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області наддав клопотання, в якому просить задовольнити позовні вимоги та постановити рішення згідно вимог чинного законодавства; здійснити розгляд справи без участі представника Головного управління.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 22.05.2024 року провадження у зазначеній цивільній справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Статтею 6 Конвенції також гарантується право на розгляд справи судом у "розумні строки". Слід відмітити, що у своїй практиці Суд підходив до цієї проблеми дуже індивідуально. Разом із тим, були встановлені певні критерії, в світлі яких слід оцінювати тривалість провадження це: складність справи; поведінка заявника; дії відповідних органів. Ці питання аналізувались судом у справі "Странніков проти України", де Суд дійшов висновку, що тривалість оскаржуваного процесу була надмірною та не відповідала вимозі„ розумності строку".
З урахуванням зазначеного особа, яка не була присутньою під час розгляду справи, має право на адекватну, скорочену процедуру скасування рішення, а тому суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Судом на підставі наданих матеріалів встановлено, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником земельної ділянки з кадастровим номером 1413800000:03:004:0120 площею 0,0095 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 є громадянка Російської Федерації ОСОБА_2 на підставі договору дарування земельної ділянки серії та номеру 1111, виданного 28.08.2018 приватним нотаріусом Селидівського міського нотаріального округу Донецької області Нечипоренко Т.І.
Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку цільовим призначенням земельної ділянки з кадастровим номером 1413800000:03:004:0120 площею 0,0095 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 є ведення особистого селянського господарства.
Згідно інформації Головного управління Державної міграційної служби у Донецькій області від 28.12.2023 відомості щодо документування паспортом громадянина України, паспортом громадянина України для виїзду за кордон, посвдкою на постійне проживання в Україні, набуття громадянства України, факту реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання на території Донецької області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні.
Згідно інформації Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України від 18.03.2024 за наявними у ДМС даними, інформації щодо зареєстрованого місця проживання, а також щодо оформлення паспорта громадянина України, посвідки на тимчасове проживання та посвідки на постійне проживання на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не встановлено.
Згідно відомостей Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області від 15.02.2024, згідно відомостей, які містяться в Реєстрі територіальної громади, громадянка Росії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 09.08.2012 року по теперішній час за посвідкою на постійне проживання ДН 46-45/ НОМЕР_2 .
Згідно відповіді Покровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 31.01.2024, актовий запис про смерть на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутній.
Оскільки громадянка російської федерації ОСОБА_1 отримала у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1413800000:03:004:0120 площею 0,0095 га, в подальшому - 28.08.2018 року, здійснила реєстрацію речового права на нерухоме майнов порядку Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», при цьому, в порушення вимог ст.81 ЗК України не відчужила земельну ділянку протягом одного року, право власності відповідача на вказану земельну ділянку необхідно припинити шляхом конфіскації.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов прокурора є обгрунтованим й підлягає задоволенню у повному обсязі.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Згідно норм ст. 19 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних.
За змістом положень ст.41 Конституції України, ст. ст.319, 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об'єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені і нормами Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.
Згідно з ч. 1 ст. 39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Відповідно дост. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 374 ЦК України суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону. Права та обов'язки суб'єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.
Згідно п.1 ч.1 ст. 80 Земельного кодексу України (в чинній редакції) суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 81 ЗК України іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.
Згідно ч. 3 ст. 81 ЗК України, іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі:придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності;прийняття спадщини.
Згідно ч. 4 ст. 81 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
Аналогічне правове врегулювання наводилось у ч.4 ст. 81 ЗК України в редакції, чинній на час набуття відповідачем земельної ділянки у власність на підставі свідоцтва про право на спадщину (Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню).
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.
Статтею 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність або надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно пункту «е» ч. 1 ст.ст. 140 Земельного кодексу України, однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов'язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.
Разом з тим, відповідно до п. в ч.1 ст.143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.
Також п. 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України передбачено, що право власності припиняється у разі конфіскації.
Частиною 5 ст. 41 Конституції України встановлено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Пунктом 10 ч. 1ст. 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію, як одну з підстав припинення права власності.
Згідно із ст. 356 Цивільного кодексу України, до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.
Аналіз вищевказаних норм ЗК України дає підстави для висновку, що законом передбачений чіткий обов'язок іноземця чи особи без громадянства відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення протягом 1 року з дня набуття права власності на неї. Вказана норма є імперативною та не передбачає винятків. У випадку не відчуження такої земельної ділянки іноземцем чи особою без громадянства у встановлений законом строк, така земельна ділянка підлягає конфіскації на користь держави.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Перший протокол, Конвенція), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92цс13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»), Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
Таким чином, особу може бути позбавлено її власності в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.
У відповідності до ч. 4 ст. 145 ЗК України, конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов'язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.
Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому, власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.
Розподіл судових витрат між сторонами.
У відповідності зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь особи, яка їх понесла.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд дійшов висновку, що судові витрати, сплачені позивачем, а саме: судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 4542,00 грн.; судовий збір за подання заяви про забезпечення позову, яку було задоволено судом, у розмірі 1514,00 грн., підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 12, 133, 141, 258, 259, 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-
Позов заступника керівника Покровської окружної прокуратури, код ЄДРПОУ 25707002, юридична адреса: Донецька область, м.Покровськ, вул. Дмитра Коцюбайла "Да Вінчі", 148, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, код ЄДРПОУ 39767332, юридична адреса: Донецька область, м.Краматорськ, вул. Машинобудівників, 16, до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , про конфіскацію земельної ділянки - задовольнити.
Конфіскувати на користь держави земельну ділянку з кадастровим номером 1413800000:03:004:0120 площею 0,0095 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства(реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1630773714138), що належить громадянці російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Припинити право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1413800000:03:004:0120 площею 0,0095 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства(реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1630773714138) відомості про яке зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.08.2018 року (за номером відомостей про речове право 27659783), яка належить громадянці російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1413800000:03:004:0120 площею 0,0095 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства(реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1630773714138) за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь Донецької обласної прокуратури судові витрати по оплаті судового збору у загальному розмірі 6056(шість тисяч п'ятдесят шість)грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається позивачем протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя В.Г.Черков