Провадження № 22-ц/803/861/24 Справа № 177/909/23 Суддя у 1-й інстанції - Коваль Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
11 червня 2024 року м.Кривий Ріг
справа № 177/909/23
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
секретар судового засідання ОСОБА_1
сторони:
позивач - Криворізька центральна окружна прокуратура Дніпропетровської області, яка діє в інтересах держави, в особі Національної служби здоров'я України та Виконавчого комітету Криворізької міської ради,
відповідачка - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діяв адвокат Нечаєв Антон Васильович, на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2023 року, яке ухвалено суддею Коваль Н.В. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 20 вересня 2023 року,
В травні 2023 року Криворізька центральна окружна прокуратура Дніпропетровської області, яка діє в інтересах держави, в особі Національної служби здоров'я України та Виконавчого комітету Криворізької міської ради, звернулась до суду з позовом ОСОБА_2 , третя особа: Комунальне підприємство «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» Криворізької міської ради, про стягнення коштів, витрачених на лікування потерпілих від злочину.
В обґрунтування позову зазначено, що вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30.07.2021, ОСОБА_2 визнано винуватою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України за ознаками порушення правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження потерпілій ОСОБА_3 , яка знаходилась на лікуванні у відділенні політравми КП «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» КМР з 12.06.2020 по 10.07.2020, і на її лікування витрачено 27150,24 грн., з яких 2314,32 грн. з місцевого бюджету за рахунок коштів Криворізької міської ради та 24835,92 грн. витрати з державного бюджету України за рахунок коштів Національної Служби Здоров'я України.
Криворізькою міською радою та Національною Службою Здоров'я України з моменту закінчення потерпілою лікування у медичному закладі по теперішній час жодних заходів щодо відшкодування понесених лікарнею витрат не вжито, чим порушено економічні інтереси держави, у зв'язку з чим виникла необхідність звернення до суду з даним позовом саме керівника прокуратури в інтересах держави.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідачки на користь Національної служби здоров'я України, кошти витрачені на стаціонарне лікування потерпілої від злочину в розмірі 24835,92 грн., та на користь Виконавчого комітету Криворізької міської ради, в розмірі 2314,32 грн.
Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2023 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Національної служби здоров'я України, кошти витрачені на лікування потерпілих від злочину в розмірі 24 835 гривень 92 копійки, які зарахувати до Державного бюджету України (код класифікації доходів бюджету 2406300).
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Криворізької міської ради (код ЄДРПОУ 33874388) кошти витрачені на лікування потерпілих від злочину в розмірі 2 314 гривень 32 копійки.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1 073 гривні 60 копійок.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що нормами чинного законодавства не передбачений обов'язок прокуратури України здійснювати функції представництва інтересів органів охорони здоров'я України у цивільних справах, крім того, додані до позовної заяви копії документів належним чином не завірені.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, відповідачку ОСОБА_2 , яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, представника Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області - Айдарову-Пертушкевич Є.В., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити без змін рішення суду першої інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін, з наступних підстав.
Як установлено судом і підтверджено матеріалами справи, вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30.07.2021 у справі № 177/1206/20 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено їй покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком у 2 роки. (а.с.76-80)
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23.11.2021 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , залишено без задоволення, вирок Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2021 року стосовно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України залишено без змін.
Постановою Верховного суду України від 06.09.2022 вирок Вирок Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30.07.2021 та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23.11.2021 щодо ОСОБА_2 залишено без змін, а касаційну скаргу захисника Горелікова М.М, в інтересах засудженої ОСОБА_2 залишено без задоволення (а.с.108-110).
Вищевказаним вироком, зокрема, встановлено, що ОСОБА_2 , 12.06.2020 приблизно в 20 год. 30 хв., керувала технічно справним транспортним засобом марки «Geely MK Cross», держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у світлий час доби, рухалася з пасажиром ОСОБА_6 по проїзній частині вул. Вільна, з боку вул. Лікарняної, у бік вул. Щасливої в смт. Радушному Криворізького району Дніпропетровської області, зі швидкістю близько 10 км/год, при цьому, у порушення вимог п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху України, де зазначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, не мала такого посвідчення.
У цей час, попереду керованого нею транспортного засобу марки «Geely MK Cross», держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у попутному напрямку, у габаритній смузі руху цього ж автомобіля, йшли ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , яка котила візок з новонародженою донькою, ОСОБА_8 . ОСОБА_2 наближаючись до цих пішоходів, діючи зі злочинною недбалістю, проявила неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не вжила заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки керованого нею транспортного засобу марки «Geely MK Cross», р/н НОМЕР_1 , чим порушила вимоги п.п. 1.5; 2.3 б); 12.3 Правил дорожнього руху України.
У результаті порушення вказаних правил безпеки дорожнього руху, виконання яких було необхідною умовою для запобігання події, водій ОСОБА_2 допустила наїзд керованого нею транспортного засобу марки «Geely MK Cross», держаний реєстраційний номер, НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_3 .
Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді: перелому кісток носу; закритої травми грудної клітини: закриті переломи задніх відрізків 4-10 ребер ліворуч зі зміщенням, закритий уламковий перелом правої лопатки, розрив лівої легені, гемапневматоракс ліворуч, травматичний гемоторакс праворуч; закрита травма черевної порожнини: забій нирок, гематома правої нирки; закритий перелом поперечних відростків тіл 1-4 поперекових хребців ліворуч, закритий перелом лівої лонної та сідничної кісток з переходом на кришу суглобової западини; забійна рана правого променево-запясткового суглобу, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.
Між порушенням ОСОБА_2 вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України та настанням наслідків - заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_3 , є прямий причинний зв'язок.
У зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями ОСОБА_3 знаходилась на стаціонарному лікуванні у відділенні політравми КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2» KMP з 12.06.2020 по 10.07.2020, про що свідчать довідки КП «Криворізька міська лікарня №2» КМР (а.с.83-88).
Відповідно до довідки - калькуляції КП «Криворізька міська лікарня № 2» КМР потерпіла ОСОБА_3 знаходилась на лікуванні у відділенні політравми з 12.06.2020 по 30.06.2020 та з 01.07.2020 по 10.07.2020, на її лікування протягом 28 ліжко-днів витрачено коштів з місцевого бюджету м. Кривого Рогу у сумі 2 314, 32 грн. (а.с.83).
Згідно з розрахунком вартості 1 ліжко дня на утримання лікарні, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання КП «Криворізька міська лікарня №2» КМР за червень 2020 року, фактичні витрати на 1 ліжко день складають 64,19 грн. (а.с. 84).
Згідно з розрахунком вартості 1 ліжко дня на утримання лікарні, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання КП «Криворізька міська лікарня №2» КМР за липень 2020 року, фактичні витрати на 1 ліжко день складають 115, 89 грн (а.с. 85).
Відповідно до довідки - калькуляції КП «Криворізька міська лікарня №2» КМР потерпіла ОСОБА_3 знаходилась на лікуванні у відділенні політравми з 12.06.2020 по 30.06.2020 та з 01.07.2020 по 10.07.2020, на її лікування протягом 28 ліжко-днів витрачено за рахунок коштів Національної Служби Здоров'я України 24 835,92 грн. Вартість 1-го ліжко-дня, згідно наданим розрахункам, за червень 2020 склала 907, 59 грн., за липень 2020 року - 849, 93 грн. (а.с.86,87,88)
Отже, витрати лікарні на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_3 у червні - липні 2020 року склали 27150,24 грн., з яких 2314,32 грн. з місцевого бюджету за рахунок коштів Криворізької міської ради та 24835,92 грн. витрати з державного бюджету України за рахунок коштів Національної Служби Здоров'я України.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що закладом охорони здоров'я понесені витрати на лікування потерпілого від кримінального правопорушення, які відповідачем добровільно не відшкодовані. Також суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з відповідачки на користь держави судового збору.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, відповідно до ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом ч. 1 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
За ч. 3 ст.1206 ЦК України якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» №11 від 07.07.1995, судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №545 від 06.07.1993.
Цим Порядком передбачено, що сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених в стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.
Як вбачається з п. 2 «Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №545 від 06.07.1993, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.
Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.
На підставі наведеного вище, у зв'язку із скоєнням відповідачем кримінального правопорушення, держава в особі Національної Служби Здоров'я України та Криворізької міської ради понесла витрати на лікування потерпілої ОСОБА_3 у кримінальному провадженні у розмірі 27150,24 грн., та оскільки причино-наслідковий зв'язок між діями відповідачки та наслідками понесення витрат на лікування потерпілої від кримінального правопорушення встановлено, витрати підтверджені довідками калькуляціями лікарні з врахуванням кількості ліжко-днів знаходження потерпілого на лікуванні та вартості 1-го ліжка-дня, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідач не відшкодувала витрати на лікування потерпілої від кримінального правопорушення, що суттєво впливає на інтереси держави у зв'язку з недоотриманням нею коштів для фінансування закладу охорони здоров'я.
Доводи апеляційної скарги про те, що прокурор є неналежним позивачем у справі не узгоджуються з письмовими доказами по справі, протирічать приписам Закону України «Про прокуратуру», а тому не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Так, Комунальне підприємство «Криворізька міська клінічна лікарня №2» КМР відповідно до Статуту, затвердженого наказом управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради №142-ум від 04.08.2020 року, є правонаступником Комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» Дніпропетровської обласної ради», є лікарняним закладом охорони здоров'я - комунальним підприємством, що надає послуги вторинної/спеціалізованої та третинної/високоспеціалізованої медичної допомоги будь-яким особам в порядку та на умовах, установлених законодавством України та цим Статутом. Підприємство засноване на комунальній власності територіальної громади міста Кривого Рогу, згідно до рішення Криворізької міської ради від 27.02.2019 року № 3582 (а.с.38-43).
Відповідно до п.п.5.4.2 Статуту КП «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» КМР, серед іншого джерелами формування майна та коштів установи є кошти державного, місцевого бюджету (бюджетні кошти).
Між КП «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» КМР та Національною Службою Здоров'я України укладено договір № 0160-Е420-Р000 про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, відповідно до п.8 якого лікарня зобов'язується надавати медичні послуги пацієнтам, а НСЗУ зобов'язується оплачувати такі послуги відповідно до встановленого тарифу та коригувальних коефіцієнтів (а.с.44-50).
Тобто, послуги КП «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» КМР надані за програмою медичних гарантій, оплачені НСЗУ, як замовником медичних послуг за рахунок коштів Державного бюджету України, і частково за рахунок коштів місцевого бюджету м. Кривого Рогу.
Згідно зі ст. 49 Конституції України охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.
Відповідно до ч.2 ст.61 Закону України «Про місцеве самоврядування» районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання.
Згідно зі ст.18 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», фінансове забезпечення охорони здоров'я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законом. Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, призначені на охорону здоров'я, використовуються, зокрема, для забезпечення медичної допомоги населенню, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров'я та фундаментальних наукових досліджень у цій сфері. Фінансове забезпечення державних та комунальних закладів охорони здоров'я - бюджетних установ здійснюється відповідно до бюджетного законодавства.
Пунктом 1 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.
Відповідно до пп. «а» п.3 ч.1 ст. 89 БК України, до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад належать, зокрема, видатки на охорону здоров'я, в т.ч. на амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні широкого профілю, спеціалізовані медико-санітарні частини, пологові будинки, поліклініки і амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки, дільничні лікарні).
Згідно п. 3 ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів громадянина чи держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.127 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення.
Згідно з частиною другою цієї статті, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
За приписами ч.3 ст.128 КПК України, цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором.
Нормою ч.4 ст.56 ЦПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушенню або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Як бачається із матеріалів справи, на запити прокурора, ані Криворізькою міською радою, ані НСЗУ, ані КП «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» КМР, заходи щодо відшкодування з засудженої витрат на лікування потерпілої не вживалися, витрати на лікування понесли держава, в особі НСЗУ, та частково місцевий бюджет м. Кривого Рогу. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. Міська рада та НСЗУ не заперечують проти представництва інтересів держави в суді прокурором шляхом подання позову, а лікарня просить прокуратуру здійснити представництво інтересів держави в суді (а.с.82, 95, 96-97, 101, 105-107).
Наведене вище світить про те, що Криворізька центральна окружна прокуратура Дніпропетровської області, яка звернулась до суду в інтересах держави, в особі Національної служби здоров'я України та Виконавчого комітету Криворізької міської ради, є належним позивачем.
Доводи апеляційної скарги про те, що додані до позовної заяви копії документів належним чином не завірені колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки витрати лікарні на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_3 , які склали 27150,24 грн., підтверджені належними та допустимими доказами.
Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Оскільки дія оскаржуваного рішення була зупинена ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року, та у зв'язку із залишенням судового рішення суду першої інстанції без змін, необхідно поновити його дію.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діяв адвокат Нечаєв Антон Васильович, залишити без задоволення.
Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2023 року залишити без змін.
Поновити дію рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2023 року.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 17 червня 2024 року.
Головуючий:
Судді: