Справа № 352/690/24
Провадження № 2/352/303/24
11 червня 2024 року м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області
у складі: головуючого - судді Струтинського Р. Р.
з участю секретаря Гребінника В. М.
представника позивачки ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник- адвокат Лютан Зеновій Йосипович до ОСОБА_4 про зміну способу стягнення аліментів,
Адвокат Лютан З. Й. звернувся в інтересах позивачки ОСОБА_3 з позовом до відповідача про зміну способу стягнення аліментів, в якому просив стягувати з ОСОБА_4 на користь позивачки аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та стягнути судові витрати.
Заявлений позов обґрунтовував тим, що в шлюбі сторін народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачкою. Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 11.05.2018 з відповідача стягуються аліменти на утримання дитини в розмірі 1300 грн щомісячно. З 2018 року споживчі ціни на комунальні послуги, одяг, продукти харчування, ліки, навчальне приладдя, зросли в декілька разів, тому такого розміру аліментів не вистачає на задоволення потреб дитини. Відповідач не бажає сплачувати аліменти відповідно до рівня інфляції та росту цін, які змінюються та зростають щороку, тому позивачка змушена звернутись до суду із заявою про зміну способу та розміру аліментів.
Представник позивачки в судовому засіданні позов підтримав та просив його задоволити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, мотивуючи, що його довіритель щомісяця сплачує аліменти в розмірі 1300 грн, позивачка посилається на середній розмір заробітної плати в області в розмірі 15000 грн, але дане твердження не підтверджене відповідними документами та доказами, тому не може бути взята судом до уваги. Крім того, проведений розрахунок доходу є помилковим, так як стягнення аліментів проводиться щомісячно, а не з розрахунку за шість місяців. Також зазначив, що відповідач не має постійного місця роботи та стабільного заробітку, його матеріальний стан не покращився. Просив у позові відмовити.
Заслухавши представників сторін, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Установлено, що у зареєстрованому шлюбі сторін народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як убачається з долученої копії виконавчого листа №352/2289/17, виданого Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області 05.07.2018, з відповідача ОСОБА_4 стягуються на користь ОСОБА_3 , на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі 1300 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення позову з 12.12.2017 і до досягнення сином повноліття (а.с. 3).
Згідно ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
За змістом ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 181 СК України спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частиною першою статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України).
Разом з цим, право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
Ураховуючи наведене, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.
При цьому правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статтей 182-184, 192 СК України.
Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у справах щодо зміни способу стягнення аліментів (постанова від 13 лютого 2019 року, справа №152/100/18, провадження № 61-40460св18).
Зміна способу стягнення аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (ст. 192 СК України) є різними правовими інститутами. Водночас, ці інститути тісно пов'язані між собою. Зазвичай зміна способу стягнення аліментів тягне і зміну розміру (збільшення, зменшення) раніше обумовлених чи присуджених аліментів, зміна способу стягнення аліментів може слугувати засобом, методом зміни розміру стягуваних аліментів.
Згідно з ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Саме зміну (збільшення) розміру раніше стягнутих аліментів через зміну способу їх стягнення мала на увазі позивачка ОСОБА_3 , пред'являючи даний позов, яким просить змінити стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від доходу, наслідком чого є фактичне їх збільшення.
Однак, зміна способу стягнення аліментів не звільняє позивачку від обов'язку належного обґрунтування та доказування позову, зокрема, підстав і умов, необхідних як для зміни способу стягнення аліментів, так і для збільшення їх розміру, яке не може ґрунтуватися на припущеннях.
Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Також, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 16 листопада 2016 року «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» вказаний Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078, доповнено пунктом 10-4 такого змісту: Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється з місяця, в якому призначено аліменти. У разі проведення державним, приватним виконавцем індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, обчислення індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з наступного року з місяця, що відповідає місяцю встановлення розміру аліментів. При цьому розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, разом із сумою індексації не повинен перевищувати 50 відсотків грошового доходу платника аліментів.
Відповідно до пункту 2 Порядку, індексації підлягає, зокрема, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, індексується у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. При цьому розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, разом із сумою індексації не повинен перевищувати 50 % грошового доходу платника аліментів.
З викладеного вбачається, що індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, провинна проводитись відповідно до вищевказаного законодавства органом виконавчої служби або підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами - підприємцями, які провадять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів.
Отже, тривале зростання загального рівня цін, що відображує зниження купівельної спроможності грошової одиниці (інфляція) саме по собі не потребує звернення отримувача аліментів до суду з відповідним позовом про збільшення розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, оскільки законодавством передбачено відповідний механізм індексації (підвищення) розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі.
Законом України № 2475-VIII від 03.07.2018 внесено зміни до ч. 2 ст. 184 Сімейного кодексу України та викладено її у наступній редакції: Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Законом України «Про внесення змін до статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» щодо обов'язку виконавця проводити індексацію розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі» від 01 вересня 2020 року № 831-ІХ встановлено, що індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Індексація розміру аліментів проводиться щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів.
Відповідно до ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» у вказаній редакції Закону від 01 вересня 2020 року № 831-ІХ, виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті.
Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни способу стягнення або розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пред'являючи вимогу про зміну способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) платника аліментів, позивачка належним чином не обґрунтувала та не підтвердила належними доказами факт зміни обставин, які мали місце за період з часу ухвалення судом рішення про стягнення аліментів та станом на час звернення до суду з даним позовом. Позивачкою не надано до суду будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про збільшення її витрат на утримання неповнолітньої дитини та погіршення її матеріального стану.
В позовній заяві позивачка та під час судового розгляду справи її представник не доводять обставин, визначених ст. 192 СК України, які є підставою для зміни способу стягнення аліментів, що були стягнуті рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 11.05.2018. Натомість, в обґрунтування позовної заяви позивачка обмежилася загальними фразами щодо батьківського обов'язку утримувати дитину, та підвищення цін.
Крім того, позивачка не довела належними та допустимими доказами обставини щодо зміни матеріального або сімейного стану сторін, їх стану здоров'я, інших змін, які на підставі ст.192 СК України є підставою для зміни способу стягнення аліментів.
З огляду на викладене, суд уважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, то розподіл судових витрат, у відповідності до статті 141 ЦПК України, не здійснюється.
На підставі наведеного, відповідно до ст. 180, 181, 183, 184, 192 СК України, ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст. 263-265, 279 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник- адвокат Лютан Зеновій Йосипович до ОСОБА_4 про зміну способу стягнення аліментів- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивачка: ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Представник позивачка- адвокат Лютан Зеновій Йосипович, вул. Незалежності, 152, м. Івано-Франківськ.
Відповідач: ОСОБА_4 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Представник відповідача- адвокат Клюба Павло Родіонович, вул. Дудаєва, 320а/27, м. Івано-Франківськ.
Повне судове рішення складено 17.06.2024.
Суддя Руслан СТРУТИНСЬКИЙ