Справа № 215/5674/23
1-в/215/141/24
17 червня 2024 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
засудженого - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 в м. Кривому Розі клопотання засудженого ОСОБА_4 про приведення вироку у відповідність,
В провадженні Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває клопотання ОСОБА_4 про приведення вироку у відповідність.
В обґрунтування клопотання ОСОБА_4 вказує, що він був засуджений вироком Дніпропетровського обласного суду від 14.11.2000 року за ст.ст.93 п. «б», «г», «з», ст.ст. 17ч.2,93 п.п. «б», «г», «з», ст.145 ч.1 КК України із застосуванням ст.42 КК України до довічного позбавлення волі у тюрмі сурового режиму, який залишено без змін ухвалою Верховного Суду України від 16.01.2001 року.
Постановою Староміського районного суду м. Вінниця від 22.10.2010, вирок Дніпропетровського обласного суду від 14.11.2000 року приведено у відповідність з КК України 2001 року , виключено ст.145 ч.1 КК України, в іншій частині вирок залишено без змін.
Оскільки розгляд справи в Верховному Суді України проходив за його відсутністю та за відсутністю захисника, вважає, що було порушено його Конституційне право на захист, тому ухвала Верховного Суду України від 16.01.2001 року є незаконною, оскільки постановлена з порушенням прав людини та основоположних свобод, тому вказана ухвала є недопустимим доказом та підлягає скасуванню. Вказане відповідно потягне за собою втрату чинності вироку Дніпропетровського обласного суду від 14.11.2000 року та є підставою для звільнення його від відбування покарання у зв'язку із закінченням строку давності.
Засуджений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні клопотання підтримали. Враховуючи висновки, викладені в рішеннях Європейського Суду з прав людини, а саме: «Ніколаєнко проти України», «Довженко проти України», «Радченко проти України» , просять визнати ухвалу Верховного Суду України від 16.01.2001 року недопустимим доказом та скасувати її. Визнати вирок Дніпропетровського обласного суду від 14.11.2000 року таким, що втратив чинність та звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
Прокурор проти задоволення клопотання заперечує, вказує, що засуджений фактично оскаржує рішення Верховного Суду України, що не підлягає розгляду в суді першої інстанції, тому просить відмовити в задоволенні клопотання.
Дослідивши матеріали , додані до клопотання, вислухавши думку прокурора, захисника та засудженого, суд прийшов до наступного висновку.
Як встановлено судом, ОСОБА_4 був засуджений вироком Дніпропетровського обласного суду від 14.11.2000 року за ст.ст.93 п. «б», «г», «з», ст.ст. 17ч.2,93 п. п. «б», «г», «з», ст.145 ч.1 КК України із застосуванням ст.42 КК України до довічного позбавлення волі, який залишено без змін ухвалою Верховного Суду України від 16.01.2001 року.
Постановою Староміського районного суду м. Вінниця від 22.10.2010, вирок Дніпропетровського обласного суду від 14.11.2000 року приведено у відповідність з КК України 2001 року , виключено ст.145 ч.1 КК України, в іншій частині вирок залишено без змін.
Згідно ст.84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ухвала Верховного Суду України від 16.01.2001 року взагалі не є доказом, в розумінні вимог ст.ст. 84,86 КПК України, тому правові підстави для визнання її недопустимим доказом відсутні.
Згідно глави 32,33 Розділу V КПК України, суд першої інстанції не наділений повноваженнями на скасування ухвал вищестоящих судів, визнання вироку таким, що втратив чинність не передбачено діючим законодавством, тому правові підстави для задоволення клопотання засудженого відсутні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 84,86, 537, 539 КПК України, суд, -
В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 про приведення вироку у відповідність - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення, засудженим в той же строк з дня отримання ухвали.
Суддя: