17 червня 2024 року
м. Київ
справа № 380/16278/22
адміністративне провадження № К/990/20495/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу Київської обласної прокуратури на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року у справі №380/16278/22 за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури, за участю третіх осіб - керівника Київської обласної прокуратури, Генерального прокурора України, про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської обласної прокуратури, в якому просив:
- стягнути з відповідача середній заробіток без утримання податків й інших обов'язкових платежів за весь час затримки виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі № 380/6662/20 про поновлення ОСОБА_1 на роботі за період з 16 жовтня 2020 року по 04 жовтня 2022 року в розмірі 946643,22 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду віл 01 лютого 2024 року, позов задоволено.
Ухвалами Верховного Суду від 21 березня 2024 року, від 29 квітня 2024 року касаційні скарги Київської обласної прокуратури на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року у справі №380/16278/22 повернути особі, яка їх подала.
27 травня 2024 року до Суду надійшла повторна касаційна скарга Київської обласної прокуратури на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року у справі №380/16278/22.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник посилається на наявність підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах абзацу 3 підпункту 6 пункту 22 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», статей 235, 236 Кодексів законів про працю України і у взаємозв'язку зі статтями 21, 24, 29, 30, 94 цього кодексу, пункт 3 статті 9 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII та пункту 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX.
Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Скаржник також повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, ця норма повинна застосовуватися.
Проте скаржник не обґрунтував у чому саме полягала помилка судів першої та апеляційної інстанцій при застосуванні конкретної норми права, як, на думку скаржника, ця норма повинна застосовуватися, а також не обґрунтував підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.).
Судом установлено, що зміст касаційної скарги зводиться до незгоди скаржника з рішенням суду апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, викладу фактичних обставин справи з посиланням на нормативно-правові акти, однак без належного обґрунтування підпунктів частини четвертої статті 328 КАС України, що суперечить вимогам статті 330 КАС України та унеможливлює вирішення Судом питання про відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
З огляду на зазначене, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження Судом не вирішується.
Керуючись статтями 248, 328, 332, 334, 341, 353 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Київської обласної прокуратури на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року у справі №380/16278/22 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є статочною та не може бути оскаржена.
Суддя О.Р. Радишевська