17 червня 2024 року
м. Київ
справа № 420/33719/23
адміністративне провадження № К/990/21085/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2024 у справі №420/33719/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 155950017683 від 29.06.2023 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області врахувати при призначенні ОСОБА_1 пенсії прийнятий колгоспом ім. Кірова Болградського району Одеської області річний мінімум вихододнів, який вказаний в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , а саме: з 1985 року по 1998 рік включно - 180 людино-днів; з 1999 року по 2000 рік включно - 220 людино-днів;
- зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 : всі періоди роботи відповідно записам в трудовій книжці на ім'я ОСОБА_1 та відповідно архівним довідкам: №№ 769/03-21, 770/03-21,77103-21 від 05.06.2023 та № 1624/03-21 від 23.11.2023, виданих відділом Трудовий архів Болградської міської ради, а саме: колгоспі ім.Кірова Болградського району Одеської області та проробив у: -1975 році - 19 днів; -1976 році - 2 дні; -1977 році - 8 днів; -1979 році - 5 днів; -1980 році - 22 дні;-1981 році - 127 людино-днів (5 місяців) при встановленому мінімуму трудоднів за рік - 180-у 1982 році 45 людино-днів (1 міс. 24 дні) при встановленому мінімуму трудоднів за рік - 180, -у 1984 році 103 людино-днів (4 міс. 2 дні) при встановленому мінімуму трудоднів за рік - 180, -у 1985 році 184 людино-днів (1 рік) при встановленому мінімуму трудоднів за рік -180, -у 1986 році 189 людино-днів (1 рік) при встановленому мінімуму трудоднів за рік -180; -у 1987 році 199 людино-днів (1 рік) при встановленому мінімуму трудоднів за рік -180; -у 1988 році 224 людино-днів (1 рік) при встановленому мінімуму трудоднів за рік -180; -у 1989 році 159 людино-днів (1 рік) при встановленому мінімуму трудоднів за рік - 180 (відповідно протоколу правління колгоспу ім. Кірова № 7 від 04.04.1990 року причина невиконання встановленого мінімуму трудоднів визнана поважною) -у 1990 році 227 людино-днів (1 рік) при встановленому мінімуму трудоднів за рік -180; -у 1991 році 205 людино-днів (1 рік) при встановленому мінімуму трудоднів за рік -180; -у 1992 році 221 людино-день (1 рік) при встановленому мінімуму трудоднів за рік -180, -у 1993 році 226 людино-днів (1 рік) при встановленому мінімуму трудоднів за рік -180; -у 1994 році 225 людино-днів (1 рік) при встановленому мінімуму трудоднів за рік -180; -у 1995 році 193 людино-днів (1 рік) при встановленому мінімуму трудоднів за рік -180; -у 1996 році 160 людино-днів (6 міс 8 днів) при встановленому мінімуму трудоднів за рік -180; -у 1997 році 171 людино-день (6 міс. 23 дні) при встановленому мінімуму трудоднів за рік -180; -у 1998 році 141 людино-день при встановленому мінімуму трудоднів за рік -180; -у 1999 році 121 людино-день при встановленому мінімуму трудоднів за рік - 220; -у 2000 році 11 людино-днів при встановленому мінімуму трудоднів за рік - 220;
- зарахувати період роботи в КСП/СВК «Оріхівка» з березня 2000 року по 27.08.2005 - 05 років 05 міс. 21 день;
- зарахувати період роботи в ЧП «Пандаклія»: -з 31.08.2005 по 02.12.2006 - 1 рік 3 місяці 2 дні; -з 18.06.2007 по 04.01.2008 - 6 місяців 16 днів; -з 27.03.2009 по 03.11.2010 - 1 рік 7 місяців 6 днів; -з 12.08.2011 по 14.02.2012 - 6 місяців 2 дні, а всього 3 роки 10 місяців 26 днів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити з 03.06.2003 ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Одеський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 07.02.2024 (залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2024) позов задовольнив частково.
Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 155950017683 від 29.06.2023 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.06.2023 про призначення пенсії згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти відповідне рішення, зарахувавши до страхового стажу роботи період роботи з 1975-2005 роки по трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 05.07.1981 та архівним довідкам: №№ 769/03-21, 770/03-21 від 05.06.2023 та № 1624/03-21 від 23.11.2023, виданим відділом Трудовий архів Болградської міської ради та призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 23.06.2023.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
На адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 30.05.2024 надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій скаржник просить рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.02.2024, постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2024, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини 4 статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2, 3 статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах 2, 3 статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 4 статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, цитати нормативних актів із абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини 4 статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню скаржнику.
Варто зазначити, що відповідно до статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісно реалізувати належне їм право на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретний пункт (пункти) частини 4 статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, а також посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2024 у справі №420/33719/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяВ.М. Шарапа