12 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/2791/24 пров. № А/857/10896/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,
за участю секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року, прийняте суддею Ковальчуком В.Д. у м. Луцьку у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною,-
встановив :
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (надалі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити всі необхідні виконавчі дії, передбачені статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» для нарахування та виплати підвищення до пенсії, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет на відповідний рік, відповідно до виконавчого листа №9819/2022, виданого Волинським окружним адміністративним судом від 24 серпня 2022.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 відмовлено в задоволенні позову.
Суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з відсутністю актуальної інформації про стан виконання рішення суду на адресу боржника державним виконавцем було надіслано вимогу від 24.04.2023, якою зобов'язано боржника вжити вичерпних заходів щодо виконання рішення суду.
ГУ ПФУ у Волинській області від 17.05.2023 надано лист, що позивачу з 10.06.2021 по 31.05.2023 проведено нарахування доплати в сумі 107958,00 грн. Такі виплати не проведено через відсутність бюджетних асигнувань. Також повідомляється, що з 01.06.2023 доплати до пенсії ОСОБА_1 здійснюються щомісячно разом з основною пенсією.
Вчинення виконавчих дій є одним із прав державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження, одним з дискреційних повноважень державного виконавця.
Суд не вправі втручатися у дискреційні повноваження державного виконавця.
Щодо заяви позивача про нарахування боржником на підставі виконавчого листа з 01.06.2023 доплати до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, суд зазначив, що з 01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, та за змістом пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Зазначене було відображено у мотивувальній частині рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.12.2022 у справі № 140/15563/21.
Зазначаючи в мотивувальній частині рішення щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини, суд визначив порядок виконання рішення, а саме вказав, що доплата застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що виконання судового рішення повинно здійснюватися виключно на підставі виконавчого листа №9819/2022 виданого Волинським окружним адміністративним судом 07.11.2022.
Нарахування боржникам на підставі виконавчого листа з 01.06.2023 доплати до пенсії у розмірі 4540 грн. явно не відповідає розміру двох мінімальних заробітних плат, встановлених законом про Державний бюджет України на 2022-2023 роки.
Також, не відповідає такому розміру і нарахована заборгованість у сумі 107598 грн. за період з 10.06.2021 по 31.05.2023. Оскільки заборгованість за період з 10.06.2021 по 31.05.2023 з урахуванням двох мінімальних заробітних плат за 2021-2023 роки орієнтовно складе 166800 грн.
Однак, державним виконавцем, не вчиняються виконавчі дії до зобов'язання боржника нарахувати позивачу підвищення до пенсії згідно виконавчого листа. Державний виконавець погодився з протиправним рішенням боржника та діє не як посадова особа виконавчої служби.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою задовольнити позов.
В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст. 229, ст. 313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ч.3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.01.2022 № 140/15563/21 зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області провести ОСОБА_1 з 10.06.2021 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет на відповідний рік).
Постановою про відкриття виконавчого провадження від 07.11.2022 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №9819/2022 виданого 24.08.2022 Волинським окружним адміністративним судом.
15.01.2025 позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою щодо виконання вказаного виконавчого листа.
29.02.2025 виконавча служба у листі №5399 поінформувала, що перерахований розмір пенсії здійснюється з 01.06.2023 щомісячно разом із основною пенсією.
Заборгованість за період з 10.06.2021 по 31.05.2023 у розмірі 107598,00 грн. буде виплачена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
На переконання позивача нарахування боржником на підставі виконавчого листа з 01.06.2023 доплати до пенсії у розмірі 4540 грн. явно не відповідає розміру двох мінімальних заробітних плат, встановлених законом про Державний бюджет України на 2022-2023 роки.
Також, не відповідає такому розміру і нарахована заборгованість у сумі 107598 грн. за період з 10.06.2021 по 31.05.2023.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами першою, другою статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 № 1404-VIII (надалі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини першої і пункту 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною п'ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно з статтею 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст.373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
В силу приписів статті 14 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковими до виконання, тоді як невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Оскільки резолютивна частина рішення є завершальною і відображає результат вирішення справи адміністративної юрисдикції та містить чіткі та вичерпні висновки щодо всіх вимог, які були предметом позову, тому виконання рішення суду, яке набрало законної сили, повинно реалізовуватись у визначений судом спосіб.
Із резолютивної частини рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.01.2022 № 140/15563/21 вбачається, що ГУ ПФУ у Волинській області зобов'язано провести ОСОБА_1 з 10.06.2021 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет на відповідний рік).
Конституційний Суд України у рішенні від 15 травня 2019 № 2-р(II)/2019 наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід'ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв'язку із внесенням Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 № 1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
….обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання. (абзаци сьомий, восьмий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини).
Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов'язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.
Конституційний Суд України наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов'язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.
Враховуючи зміст встановлених фактичних обставин, описаних вище, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача.
Враховуючи результат розгляду апеляційної скарги та, виходячи із приписів ст.139 КАС України, апеляційний суд приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції судові витрати у розмірі 3028 грн.
З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на не правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 272, 287, 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року у справі №140/2791/24 та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо невчинення виконавчих дій, передбачених статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» для нарахування та виплати підвищення до пенсії, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет на відповідний рік, відповідно до виконавчого листа №9819/2022, виданого Волинським окружним адміністративним судом від 24 серпня 2022 року.
Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинити всі необхідні виконавчі дії, передбачені статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» для нарахування та виплати підвищення до пенсії боржником, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет на відповідний рік, відповідно до виконавчого листа №9819/2022, виданого Волинським окружним адміністративним судом від 24 серпня 2022 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ЄДРПОУ 43316386) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 17.06.2024.