Справа № 640/18519/22
12 червня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Бєлової Л.В.,
за участю секретаря Островської О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Верховного Суду на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року (дата складання повного тексту - 10 січня 2024 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Голови Верховного Суду від 04.10.2022 № 3097-к «Про відрахування судді ОСОБА_1 зі штату Верховного Суду»;
- поновити українського суддю ОСОБА_1 з 05.10.2022 на посаді судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду;
- стягнути з Верховного Суду на користь українського судді ОСОБА_1 розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 05.10.2022 по день ухвалення рішення в цій справі;
- допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі українського судді ОСОБА_1 та в частині стягнення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Голови Верховного Суду від 04.10.2022 №3097-к «Про відрахування судді ОСОБА_1 зі штату Верховного Суду».
Зобов'язано Верховний Суд зарахувати суддю ОСОБА_1 до штату Верховного Суду у Касаційний господарський суд з 05.10.2022.
Зобов'язано Верховний Суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.10.2022 по день винесення наказу про зарахування судді ОСОБА_1 до штату Верховного Суду, з вирахуванням розміру обов'язкових платежів.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до частини першої ст. 324 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
Відповідно до частин першої, другої ст. 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання (ч. 5 ст. 249 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як було встановлено в ході судового розгляду, 21.11.1992 постановою Верховної Ради України №2816-ХІІ «Про обрання заступника голови військового трибуналу Київського гарнізону та суддів військових трибуналів України» ОСОБА_1 обрано членом військового трибуналу Київського гарнізону.
15.10.1998 постановою Верховної Ради України №184-ХІV «Про обрання суддів» ОСОБА_1 обрано суддею військового суду Центрального регіону України безстроково.
29.11.2001 постановою Верховної Ради України № 2870-ІІІ «Про обрання суддів» ОСОБА_1 обрано на посаду судді Київського апеляційного господарського суду безстроково.
17.06.2004 постановою Верховної Ради України №1814-ІV «Про обрання суддів» ОСОБА_1 обрано на посаду судді Вищого господарського суду України безстроково (том 3, а.с.8-9).
В подальшому, після успішного проходження конкурсу та кваліфікаційного оцінювання, Указом Президента України від 10.11.2017 №357/2017 «Про призначення суддів Верховного Суду» ОСОБА_1 було призначено на посаду судді Верховного Суду у Касаційний господарський суд (том 2, а.с.158-161).
28.11.2017 наказом Верховного Суду №111-К «Про зарахування до штату Верховного Суду у Касаційний господарський суд ОСОБА_1 » позивача зараховано до штату Верховного Суду у Касаційний господарський суд з 28.11.2017 (том 2, а.с.163).
Таким чином, у відповідні періоди часу позивач був обраний та призначався суддею військового суду Центрального регіону України, Київського апеляційного господарського суду, Вищого господарського суду України та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Очевидно та беззаперечно, що обранню ОСОБА_1 на вказані посади передувала участь позивача у відповідних конкурсних процедурах згідно чинного законодавства та перевірки відповідності особи вимогам Конституції України та Законів України «Про судоустрій України», «Про судоустрій», «Про судоустрій і статус суддів» (чинних у кожен відповідний період).
Зокрема, після набрання 30 вересня 2016 року чинності конституційними змінами в частині правосуддя і новим законом «Про судоустрій і статус суддів», позивач брав участь у конкурсі до Верховного Суду, де ретельно на декількох етапах перевірялась відповідність кандидата вимогам законодавства.
Конкурс (кваліфікаційне оцінювання) складався з двох етапів, при цьому, до участі в першому етапі могло бути допущено лише тих кандидатів, які пройдуть спеціальну перевірку. Інформацію про кандидатів перевіряла також Громадська рада доброчесності.
Так, зокрема, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 81 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції станом на дату проведення конкурсу до Верховного Суду), Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить спеціальну перевірку в порядку, визначеному законом, щодо осіб, які відповідають вимогам до кандидата на посаду судді вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду.
В свою чергу, перевірка відомостей щодо претендента на посаду під час проведення спеціальної перевірки проводиться, зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_2 - щодо наявності в особи допуску до державної таємниці.
Відповідно до довідки Вищого господарського суду України від 22.12.2014 та наказу Верховного Суду від 18.05.2018 №1005-к у позивача був наявний допуск до державної таємниці за формою 2, наданий розпорядженням Центрального управління ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.05.2014 №93д, та доступ до інформації з грифом секретності «Цілком таємно» та «Таємно» (том 2, а.с.125-126, 179-181).
Отже, належними доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджено факт наявності у позивача допуску до державної таємниці - оформленого права на доступ до секретної інформації.
Суспільні відносини, пов'язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України врегульовано приписами Закону України «Про державну таємницю».
Державною таємницею є вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою (стаття 1 вищевказаного Закону).
Так, з метою ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, повноважною посадовою особою має бути наданий відповідний дозвіл.
Як вже було вказано вище та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 такий дозвіл був наданий розпорядженням Центрального управління ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.05.2014 №93д.
Важливо, що допуск громадян до державної таємниці чітко врегульовано приписами вказаного вище Закону України «Про державну таємницю» (у редакції станом на дату видання відповідного дозволу).
Згідно з частинами першою, другою, четвертою, сьомою статті 22 Закону Залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці: форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "особливої важливості", "цілком таємно" та "таємно"; форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "цілком таємно" та "таємно"; форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності "таємно", а також такі терміни дії допусків: для форми 1 - 5 років; для форми 2 - 7 років; для форми 3 - 10 років.
Допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами ІНФОРМАЦІЯ_2 після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України.
Для розгляду питання про надання громадянам допуску до державної таємниці державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, де працюють, проходять службу або навчаються громадяни, оформляються документи, які надсилаються до органів ІНФОРМАЦІЯ_2. Перелік та форми таких документів, а також порядок їх надання визначаються Кабінетом Міністрів України.
Надання допуску передбачає: визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією; перевірку громадянина у зв'язку з допуском до державної таємниці; взяття громадянином на себе письмового зобов'язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена; одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв'язку з його допуском до державної таємниці; ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.
Передбачено законодавством також і підстави відмови у наданні допуску до державної таємниці (статті 23 Закону).
Допуск до державної таємниці не надається у разі: 1) відсутності у громадянина обґрунтованої необхідності в роботі із секретною інформацією; 2) сприяння громадянином діяльності іноземної держави, іноземної організації чи їх представників, а також окремих іноземців чи осіб без громадянства, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України, або участі громадянина в діяльності політичних партій та громадських організацій, діяльність яких заборонена у порядку, встановленому законом; 3) відмови громадянина взяти на себе письмове зобов'язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена, а також за відсутності його письмової згоди на передбачені законом обмеження прав у зв'язку з допуском до державної таємниці; 4) наявності у громадянина судимості за тяжкі або особливо тяжкі злочини, не погашеної чи не знятої в установленому порядку; 5) наявності у громадянина психічних розладів, які можуть завдати шкоди охороні державної таємниці, відповідно до переліку, затвердженого Міністерством охорони здоров'я України і ІНФОРМАЦІЯ_2.
У наданні допуску до державної таємниці може бути відмовлено також у разі: 1) повідомлення громадянином під час оформлення допуску недостовірних відомостей про себе; 2) постійного проживання громадянина за кордоном або оформлення ним документів на виїзд для постійного проживання за кордоном; 3) невиконання громадянином обов'язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше.
Згідно зі статтею 24 Закону України «Про державну таємницю» перевірка громадян у зв'язку з їх допуском до державної таємниці здійснюється органами ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк до одного місяця у порядку, встановленому цим Законом і Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність».
У ході перевірки органами ІНФОРМАЦІЯ_2 з'ясовуються наявність чи відсутність обставин, передбачених пунктами 2 і 4 частини першої та частиною другою статті 23 цього Закону. За результатами перевірки органи ІНФОРМАЦІЯ_2 надсилають протягом п'яти робочих днів з дня її закінчення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, що звернулися з приводу надання громадянам допуску до державної таємниці, повідомлення про надання або відмову в наданні такого допуску.
Наявність чи відсутність обставин, передбачених пунктами 1, 3 і 5 частини першої статті 23 цього Закону, з'ясовується державним органом, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією, що оформляє документи на допуск.
Повідомлення органів ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову в наданні громадянам допуску до державної таємниці мають містити посилання на відповідні положення статті 23 цього Закону. Відмова не виключає повторного звернення державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з цього приводу в разі зміни обставин, за яких у наданні допуску до державної таємниці було відмовлено.
З системного аналізу наведеного слідує, що особливий статус інформації з державною таємницею передбачає проведення уповноваженим органом (ІНФОРМАЦІЯ_2) детальної процедури перевірки особи, яка звертається з питанням про надання такого допуску, встановленим критеріям задля захисту інтересів національної безпеки України.
Наявність у позивача такого допуску до державної таємниці за формою 2, наданого розпорядженням Центрального управління ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.05.2014 №93д, та доступу до інформації з грифом секретності «Цілком таємно» та «Таємно» (том 2, а.с.125-126, 179-181), свідчить про те, що таку перевірку ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 успішно пройшов та відповідає законодавчим критеріям, зокрема, є громадянином України та не має будь-яких зв'язків з іноземними державами, які будь-яким чином можуть становити загрозу національній безпеці України.
Наявність в особи станом на 2014 рік іншого громадянства, крім громадянства України, зокрема, громадянства країни-агресора російської федерації, грубо суперечить приписам національного законодавства та унеможливлює надання такій особі дозволу на допуск до державної таємниці.
Разом з тим, в ході розгляду цієї справи № 640/18519/22 в суді, встановлено, що листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.10.2022 № 2/5-23154дск на запит щодо наявності російського громадянства у голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 було повідомлено Верховний Суд про наступне:
«…За результатами перевірки встановлено, що ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - м. Запоріжжя) отримав паспорт громадянина російської федерації від 17.10.2012 № НОМЕР_2, який продовжено ОСОБА_1 замість паспорту громадянина російської федерації, який втратив чинність № НОМЕР_3 від 22.07.1999.
Також ОСОБА_1 за даними податкового реєстру російської федерації отримав податковий номер НОМЕР_1 , який міститься в реєстрі угод щодо нерухомого майна рф, стосовно квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказане вище свідчить про наявність у судді ОСОБА_1 громадянства російської федерації за даними наведених реєстрів рф.
ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі наявної інформації позбавила суддю ОСОБА_1 доступу до державної таємниці з огляду на потенційну загрозу національній безпеці.
Перевірка вказаних даних продовжується, про її результати буде повідомлено додатково» (том 8, а.с.23).
Таким чином, вищевказаним листом від 03.10.2022 № 2/5-23154дск ІНФОРМАЦІЯ_2 прямо підтвердила та вказала про наявність у судді ОСОБА_1 паспорту громадянина російської федерації та громадянства російської федерації.
На наявності у позивача російського паспорту та російського громадянства наполягав в ході судового розгляду і представник ІНФОРМАЦІЯ_2.
Разом з тим, за умови визнання ІНФОРМАЦІЯ_2 наявності у ОСОБА_1 паспорту громадянина російської федерації від 17.10.2012 № НОМЕР_2, який продовжено ОСОБА_1 замість паспорту громадянина російської федерації, який втратив чинність № НОМЕР_3 від 22.07.1999, останній був наявний у позивача і станом на 2014 рік, коли ІНФОРМАЦІЯ_2 проводилась перевірка щодо позивача та було надано допуск до державної таємниці.
Факт наявності у ОСОБА_1 паспорту громадянина російської федерації від 17.10.2012 № НОМЕР_2 мав бути виявлений ІНФОРМАЦІЯ_2 при процедурі перевірки та надання особі допуску до державної таємниці у 2014 році, оскільки, як вже було зазначено вище, наявність громадянства країни-агресора може спричинити шкоду національним інтересам, і надання такого допуску особі суперечить законодавству та безпеці держави.
Неможливість наявності допуску до державної таємниці підтверджено і безпосередньо змістом вказаного листа ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.10.2022 № 2/5-23154дск, де вказано, зокрема, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі наявної інформації (про наявність у ОСОБА_1 громадянства російської федерації) позбавила суддю ОСОБА_1 доступу до державної таємниці з огляду на потенційну загрозу національній безпеці.
Вищевикладеним підтверджується неможливість суміщення особою громадянства країни-агресора російської федерації та наявності допуску до державної таємниці України.
Отже, при наданні ОСОБА_1 допуску до державної таємниці за формою 2 розпорядженням Центрального управління ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.05.2014 №93д та доступу до інформації з грифом секретності «Цілком таємно» та «Таємно» (том 2, а.с.125-126, 179-181), уповноваженим органом не було належним чином досліджено та встановлено всі обставини, які підлягали перевірці, зокрема, не було встановлено належність ОСОБА_1 до громадянства російської федерації.
Таким чином, ані на етапі надання позивачу ІНФОРМАЦІЯ_2 допуску до державної таємниці у 2014 році, ані на етапі проходження ним конкурсу до Верховного Суду у 2017 році за участі також Громадської ради доброчесності та проведення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України спеціальної перевірки уповноваженими органами не було належним чином перевірено та встановлено факту наявності у ОСОБА_1 громадянства російської федерації, на якому наразі наполягає та підтверджує ІНФОРМАЦІЯ_2.
У відкритому судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ІНФОРМАЦІЯ_2 фактично визнав допущення вказаного порушення при наданні позивачу допуску до державної таємниці, зазначивши, що може мати місце «людський фактор».
В контексті вищевикладеного колегія суддів вважає необхідним наголосити, що саме на ІНФОРМАЦІЯ_2 покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.
Відтак, від належного здійснення ІНФОРМАЦІЯ_2 завдань та обов'язків залежить рівень забезпечення державної безпеки України, що є критично важливим для функціонування держави, особливо в умовах воєнного стану. Високий рівень відповідальності покладає і зумовлює також високий рівень підготовки, уважності та зосередженості при виконанні уповноваженим особами цих завдань.
Позаяк окрема ухвала відповідно до приписів КАС України є формою реагування суду на виявлені порушення закону задля інформування відповідних суб'єктів владних повноважень для вжиття ними заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, колегія суддів у світлі встановлених в ході судового розгляду обставин дійшла висновку про необхідність постановлення останньої згідно з приписами статей 324 та 249 КАС України.
Отже, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність довести до відома голови ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про встановлення в межах цієї справи можливих порушень співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 приписів ст. 22-24 Закону України «Про державну таємницю» при наданні ОСОБА_1 допуску до державної таємниці за формою 2 розпорядженням Центрального управління ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.05.2014 №93д, та доступу до інформації з грифом секретності «Цілком таємно» та «Таємно» (том 2, а.с.125-126, 179-181).
Керуючись статтями 241, 242, 243, 246, 249, 324, 325, 329, 331 КАС України, колегія суддів
Довести до відома голови ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про виявлені судом обставини для вжиття відповідних заходів реагування.
Про результати розгляду окремої ухвали та вжиті заходи письмово проінформувати Шостий апеляційний адміністративний суд у місячний термін з дня отримання окремої ухвали.
Попередити, що невиконання окремої ухвали є підставою для застосування до порушника адміністративної відповідальності відповідно до частини першої статті 185-6 КУпАП, або кримінальної відповідальності відповідно до статті 382 КК України.
Окрема ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 329-331 КАС України.
Повний текст виготовлено 17 червня 2024 року.
Головуючий суддя А.Ю. Кучма
Судді В.О. Аліменко
Л.В. Бєлова