Справа № 320/12385/23 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
17 червня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Оксененка О.М., Шведа Е.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
Головне управління Державної податкової служби у Миколаївській області звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в рахунок погашення податкового боргу в сумі 19 064, 92 грн., а саме з орендної плати з фізичних осіб за період 2020 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстрований як фізична особа-підприємець.
Відповідно до розрахунку суми податкового боргу Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області, інтегрованої картки платника податку за відповідачем обліковується податковий борг на суму 19 064,92 грн. з орендної плати з фізичних осіб.
Вказана заборгованість виникла на підставі податкового повідомлення-рішення (форма Ф) № 2434689-5005-1403 від 23.04.2020.
З метою стягнення податкового боргу, контролюючим органом виставлено відповідачу податкову вимогу від 10.09.2020 № 215614-50.
Вказані вище податкове повідомлення-рішення та вимога направлені відповідачу засобами поштового зв'язку за адресою: АДРЕСА_1 .
Несплата відповідачем у встановлений законом строк узгоджених сум податкових зобов'язань у розмірі 19 064,92 грн. обумовила позивача на звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки у ОСОБА_1 виник податковий борг, який є узгодженим, то позовні вимоги підлягають задоволенню.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що судом першої інстанції прийнято оскаржуване рішення без врахування всіх фактичних обставин справи та надання їм належної правової оцінки, у зв'язку із чим воно підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач відповідно до ст. 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) є платником податків.
Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлює, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Відповідно до п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Як вже було зазначено вище, станом на день розгляду справи за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 19 064,92 грн., який виник внаслідок несплати у визначені Податковим кодексом України терміни грошових зобов?язань, визначених податковим повідомленням-рішенням № 2434689-5005-1403 від 23.04.2020.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, податкове повідомлення-рішення № 2434689-5005-1403 від 23.04.2020 було надіслано на адресу відповідача ( АДРЕСА_1 ), однак було повернуто з відповідною відміткою (а.с. 21).
Пунктом 5 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 №1204, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за № 124/28254, встановлено, що якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням платника податків (посадових осіб платника податків), їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що вказане вище податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків, з урахуванням наведених вимог Порядку.
При цьому, під час розгляду справи ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції, відповідачем не були надані належні та допустимі докази оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному або судовому порядку, у зв'язку з чим визначені в них суми грошових зобов'язань є узгодженими.
Таким чином, заборгованість відповідача зі сплати зазначених грошових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням на загальну суму 19 064, 92 грн. відповідає ознакам, визначеним п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, відповідно до якого податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
При цьому, відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Матеріали справи свідчать, що контролюючим органом виставлено відповідачу податкову вимогу від 10.09.2020 № 215614-50, яку було надіслано на його адресу: АДРЕСА_1 . Отримано відповідачем вказану вимогу 02.10.2024 (а.с. 24).
Доказів оскарження податкової вимоги чи погашення податкового боргу за визначеними податковими зобов'язаннями відповідач не надав.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача наявний податковий борг у розмірі 19 064, 92 грн., який підлягає стягненню.
Доводи апелянта про те, що стягнення спірного податкового боргу є неможливим через те, що з 2017 року у ОСОБА_1 в Миколаєвi немає нepyxoмocтi, а тому нарахування податку з орендної плати з фізичних осіб було помилковим, колегія суддів оцінює критично та не бере до уваги, оскільки оцінка правомірності нарахування відповідачу вказаного податку може надаватись під час оскарження самого податкового повідомлення-рішення № 2434689-5005-1403 від 23.04.2020, а не під час стягнення податкового боргу, який виник на підставі такого рішення.
Решта доводів та заперечень апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.
Отже, рішення суду першої інстанції, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.
При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Оксененко О.М.
Швед Е.Ю.