Справа № 620/15447/23
14 червня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.,
Грибан І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить:
-визнати відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у знятті з військового обліку ОСОБА_1 протиправною бездіяльністю;
-зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 зняти ОСОБА_1 з військового обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 в зв'язку з виїздом за кордон на постійне місце проживання, так як ним виконані всі необхідні умови для цього.
Свої вимоги мотивує тим, що виїзд особи (призовника чи військовозобов'язаного) за межі України на постійне проживання є підставою для зняття такої особи із військового обліку із вилученням у неї військово-облікових документів. При цьому, чинне законодавство не містить будь-яких особливостей, виключень і обмежень ведення військового обліку на період дії воєнного стану.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 - залишено без змін.
До суду надійшла заява позивача про роз'яснення вказаної постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2024.
У заяві позивач просить суд роз'яснити наступне:
"1. Чому Постановою ухвалено рішення про залишення рішення суду першої інстанції без змін, однак, при цьому, зміст Постанови не спростовує жоден аргумент моєї апеляційної скарги? (...)
2. Якою є правова оцінка Суду щодо фактів неодноразової зміни Відповідачем своєї правової позиції навіть вже під час розгляду справи в обох інстанціях, на які я звертав увагу обох судових інстанцій у справі №620/15447/23? (...)
3. Яким чином при прийнятті рішення Судом враховано неодноразово наведений мною факт визнання Відповідачем можливості зняття мене з військового обліку навіть в умовах дії воєнного стану (див. Додаток 1 до даного клопотання) в разі, якщо я спочатку вибуду за кордон? Це, де-факто, є об'єктивним підтвердженням надання Відповідачем мені дозволу на зміну місця проживання за виконання мною вказаної ним умови, хоча Суд зазначає, що такого дозволу я не отримав.
4. Чому, з огляду на зміст моєї апеляційної скарги та пункту №3 з даного клопотання, Судом не враховано та не застосовано на противагу власному головному висновку проти задоволення моїх позовних вимог неодноразово згадані мною норми, а саме:
4.1. норму частини 3 статті 37 Закону "Про військовий обов'язок та військову службу", який говорить абсолютно протилежне висновку Суду - "Призовники, військовозобов'язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов'язані в семиденний строк стати на військовий облік та не раніше ніж за три дні до вибуття з місця проживання знятися із зазначеного обліку."
4.2. положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме пункту 5 статті 13 "Обов'язковість судових рішень", де зазначено, що "Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права";
4.3. висновку з постанови від 13.02.2019 р., що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 а саме те, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи;
5. З огляду на наведене вище у пункті 3, я маю сумніви, що зміст документа-додатка №1 до даного клопотання є однаковим у примірниками Суду та тому, що я отримав від Відповідача. Прошу Суд підтвердити відповідність примірників, та, особливо, виділеної мною у додатку №1 частини, адже її зміст робить абсолютно нелогічним частину судового рішення, наведеного у Рішенні суду першої інстанції та Постанові Суду".
Керуючись приписами ч. 3 ст. 254 КАС України та враховуючи, що апеляційний розгляд даної справи було здійснено у порядку письмового провадження суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та обґрунтування заяви про роз'яснення судового рішення колегія суддів зазначає про таке.
Згідно ч. 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Отже, роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання, тобто, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить, а із змісту закону вбачається, що їх має навести особа, яка звертається із заявою про роз'яснення судового рішення.
Вказана стаття КАС України передбачає можливість роз'яснення судом ухваленого ним рішення з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню.
Виходячи із системного тлумачення наведеної норми, роз'яснено може бути судове рішення, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини.
Фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому, суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. Тобто процесуальна процедура роз'яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення.
В той же час, у заяві про роз'яснення рішення зазначається, що саме у резолютивній частині рішення є незрозумілим, в чому полягає незрозумілість рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання.
Наведене свідчить про те, що оцінка поняття про незрозумілість судового рішення заявника повинна узгоджуватися зі вимогами статті 254 КАС України. При цьому, відповідно до ч. 2 статті 254 КАС України подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
При цьому, роз'яснення інших частин рішення (крім резолютивної) для його виконання не має правового значення, оскільки вони не мають обов'язкового характеру.
Зважаючи на те, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2024 залишено без змін рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.01.2024, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, відповідно, указане рішення не підлягає виконанню, а тому зміст резолютивної частини постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2024 не потребує роз'яснення.
Окремо колегія суддів звертає увагу, що механізм, визначений статтею 254 КАС України, не може використовуватися, якщо хтось з осіб, які беруть участь у справі, не розуміє, наприклад, мотивації судового рішення чи не згодний з такою мотивацією. У разі незгоди з мотивацією вище вказаної ухвали, позивач має право оскаржити її до касаційного суду разом з рішенням по суті справи № 620/15447/23.
На думку суду, наведені заявником обґрунтування жодним чином не свідчать про нечіткість, незрозумілість чи двозначність резолютивної частини постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2024, про роз'яснення якої наразі ставиться питання, а відтак відсутні правові підстави для її задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 254, 321, 325 КАС України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді О.О. Беспалов
І.О. Грибан