Справа № 640/20002/22 Суддя (судді) першої інстанції: Жукова Є.О.
14 червня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Беспалова О.О.,
Грибан І.О.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року, прийнятого в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якому просив суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у поверненні позивачу помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 10 934,04 грн;
зобов'язати відповідача сформувати подання до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 10 934,04 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 справу № 640/20002/22 прийнято до провадження судді Жукової Є.О.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач через свого представника подав апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 та задовольнити позовні вимоги.
Представник позивача вказує, що у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, судом першої інстанції було зазначено наступне: «…У листі ГУ ПФУ в м. Києві від 11.11.2022 року №92600-6003-8/148022 та у відзиві наведена обставина не заперечується. Підставою для відмови в складені подання для повернення позивачу 1% збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за придбання квартири слугували добровільна сплата позивачем цього збору під час нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу та не надання доказів придбання квартири вперше…»
З цього твердження суду першої інстанції, на думку позивача, випливає факт того, що суд першої інстанції не був ознайомлений з текстом відмови та не надав належної оцінки цьому документу.
Також, представник позивача вказує, що відзив на позовну заяву не був отриманий позивачем, для ознайомлення з позицією відповідача, такий відзив відсутній і матеріалах електронної справи (даний процесуальний документ не підвантажений до матеріалів справи в системі Електронний суд).
Представник позивача звертає увагу, що у листі ГУ ПФУ в м. Києві від 11.11.2022 № 2600-6003-8/148022 відсутнє посилання на ті документи, які мали бути надані ОСОБА_1 для підтвердження придбання житла вперше, наявне тільки посилання на пункт 15-3 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування окремих видів господарських операцій затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 та положення Закону України «Про нотаріат». Відповідь відповідача також не містить посилання на ті докази, які були надані ОСОБА_1 до звернення, не надано оцінки цих документам та не зазначено документів, які необхідно надати для розгляду заяви. Відтак, на думку позивача така відмова є безпідставною і не обґрунтованою.
Позивач вважає безпідставним посилання суду першої інстанції та відповідача на добровільну сплату ним спірного збору, оскільки на час укладання договору купівлі- продажу відповідно до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування окремих видів господарських операцій затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 нотаріуси не могли вчиняти нотаріальні дії з договорами купівлі-продажу без доказів сплати збору на обов'язкове пенсійне страхування, однак Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» звільняв осіб від сплати такого збору.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не було надано довідки про невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, відповідно до підпункту «в» пункту 15-2 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування окремих видів господарських операцій затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740, однак вказаний Порядок у редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 866 від 23.09.2020 не існував на момент вчинення нотаріальних дій.
На думку позивача, суд повинен був виходити з того, що станом на час придбання позивачем нерухомості, в Україні був відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбаває таку нерухомість.
Крім того, відповідно до відповіді відповідача у листі від 11.11.2022 № 2600-6003-8/148022 відповідач обґрунтовує відмову не поданням позивачем тих чи інших доказів/документів придбання житла вперше, а неможливістю перевірки та збору інформації про факт придбання житла вперше, посилаючись на Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування окремих видів господарських операцій затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 у редакцій від 04.04.2018, що діяла на час укладання договору купівлі-продажу.
Тому, на думку позивача, судом першої інстанції було враховано норми права та постанову Верховного Суду України, яких ще не існувало на момент виникнення спірних правовідносин, щодо сплати збору, що вказує на незаконне та необґрунтоване рішення, з порушенням застосування норм процесуального та матеріального права основних засад та принципів адміністративного судочинства.
09.05.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні такої, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Відповідач зазначає про наявність права у позивача звернутися до контролюючого органу із заявою про повернення помилково сплачених коштів протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Проте, позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду у період з 17.05.2019, не наведено поважних обставин, які не залежать від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що заважали звернутись до суду у межах встановленого строку. Тобто, позивачем у період з 17.05.2019 жодних дій для захисту, порушених, на думку позивача, прав ним не вчинялося. Так, відповідно до договору купівлі-продажу позивач придбав квартиру 21.05.2019, однак вчиняти будь-які дії щодо повернення збору розпочав лише 02.11.2022, звернувшись до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про повернення коштів. На думку відповідача, звернення про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна більше, ніж через 3 роки не може вважатися розумним строком після здійснення платежу. До того ж, позивач повинен був дізнатися про порушення свого права в день здійснення відповідного платежу 17.05.2019, а звернення з цього приводу до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві лише в листопаді 2022 року, на думку відповідача, не може вважатися розумним строком після здійснення платежу.
22.05.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду від представника позивача надійшло клопотання про доповнення апеляційної скарги, в якому останній просить доповнити апеляційну скаргу доводами та новими доказами, які вказані та надані до цієї заяви. Визнати поважними причини неподання цих доказів під час розгляду справи у суді першої інстанції. Долучити нові докази до матеріалів апеляційної скарги та взяти їх до уваги при винесені рішення.
Зокрема, представник позивача додав Довідку № 5 та № 6 від 08.05.2024 ПАТ «Державний ощадний банк України», згідно якої ОСОБА_1 в списках на приватизацію не значиться, житлові чеки не використовувались.
Керуючись частинами 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області 13.11.2008.
21.05.2019 між Приватним акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний інвестиційний фонд "ЛІНТЕР" в інтересах якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "БУДКЕПІТАЛ", як "Продавцем" та ОСОБА_1 , як "Покупцем", укладено договір купівлі-продажу квартири (зареєстровано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу в реєстрі за № 2421), відповідно до якого позивачем придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до квитанції № ПН940659 від 17.05.2019 на суму 10 934,04 грн позивачем сплачений 1% збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі нерухомості.
Згідно з Витягу з державного реєстру речових прав, сформованого 21.05.2019, за позивачем зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
02.11.2022 представником позивача подано заяву до ГУ ПФУ в м. Києві про повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, в якій просив сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві подання про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 10 934,04 грн.
Листом від 11.11.2022 № 2600-0603-8/148022 ГУ ПФУ в м. Києві повідомлено позивача про відсутність підстав для повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року) відповідно до підпункту "в" пункту 15-2 "Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій". Позивачем таких доказів не подано, клопотань з цього приводу не заявлено. Відтак, на думку суду першої інстанції, необхідно погодитись з доводами відповідача, що неподання позивачем таких доказів під час нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири від 21.05.2019, подання заяви 02.11.2022 про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування шляхом формування та надіслання Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві відповідного подання без таких доказів, а також неподання їх під час судового розгляду адміністративної справи, є підставою для висновку про не підтвердження та не доведення придбання позивачем житла вперше.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР).
Відповідно до норм абзаців 1 та 5 п. 9 ст. 1 Закону № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нотаріуси щокварталу, до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають до органів Пенсійного фонду України за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса звіт про укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна, включаючи інформацію про вартість такого майна та суму сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в порядку та за формою, визначеними Кабінетом Міністрів України.
Пункт 8 ст. 2 Закону № 400/97-ВР встановлює, що об'єктом оподаткування є, для платників збору, визначених пункту 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
За приписами п. 10 ч. 1 ст. 4 Закону № 400/97-ВР на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору в таких розмірах: для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - 1 відсоток від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 8 статті 2 цього Закону.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" регулює Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок № 1740).
За приписами пунктів 151 та 153 Порядку № 1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Отже, фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, зокрема квартиру, вперше не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тобто звільнені від його сплати в розмірі 1 % від вартості нерухомого майна (квартири), зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна.
В подальшому постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" від 23.09.2020 № 866 (далі - Постанова № 866) внесено зміни до Порядку № 1740, а саме:
- Пункт 15-2 доповнено підпунктами "в" і "г" такого змісту: збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов;
Пункт 15-3 доповнено абзацом такого змісту: нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах "в" і "г" пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Тобто, вказані зміни відбулись після придбання позивачем квартири та діяли на момент подачі ним заяви до відповідача про повернення помилково сплаченого збору.
Також, колегія суддів звертає увагу, що лист-відмова відповідача у поверненні вказаного збору від 11.11.2022 не містить підстави такої підстави для відмови, як не надання даних про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду.
Крім того, позивач надав до суду апеляційної інстанції копію довідки ПАТ «Ощадбанк» від 08.05.2021 № 6 та № 5, згідно яких ОСОБА_1 в списках на приватизацію не значиться, житлові чеки не використовувались.
Колегія суддів вважає за можливе прийняти дані докази, оскільки вказане питання виникло лише після прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції, а відповідач вимог подання таких документів до позивача не висував.
Також, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2018 по справі № 819/33/17, від 04.04.2019 по справі № 819/1553/17, від 23.04.2019 по справі № 802/1566/17-а, викладено правову позицію, згідно якої за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі ПФУ, як уповноваженого суб'єкта владних повноважень, зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу. Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості ПФУ та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Сторонами у справі не заперечується, що позивач придбав житло вперше, до укладення договору купівлі-продажу, інша нерухомість ним не придбавалась. Матеріалами справи також підтверджене вказане.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 № 787 (далі - Порядок № 787).
За приписами абз. 1 п. 3 Порядку № 787 повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Казначейства з відповідних рахунків за надходженнями, відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення платіжних інструкцій для здійснення внутрішніх операцій.
Відповідно до абзаців 1, 2, 8 пункту 5 Порядку № 787 Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.
Заява про повернення коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню (крім повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), із обов'язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб'єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (для фізичної особи за її згодою), причина повернення коштів з бюджету, найменування та місцезнаходження банку, в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності).
Відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до державного бюджету через єдиний рахунок, здійснюється Казначейством України за висновком податкових органів, поданим на дату формування реєстру платежів з єдиного рахунка в розрізі окремого платника у складі зведеного реєстру платежів з єдиного рахунка згідно з Податковим кодексом України.
Отже, повернення помилково або надміру сплаченого до бюджету збору на обов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється органом Державної казначейської служби України за поданням відповідного територіального органу Пенсійного фонду України, що контролює надходження цього збору до бюджету. Як наслідок, саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Яке підтверджено матеріалами справи, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, відомості щодо придбання позивачем іншого нерухомого (житлового) майна, крім квартири, про яку зазначено вище, відсутні.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, як такий, що придбав житло вперше, тому останній має право на повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, під час укладання договору купівлі-продажу квартири.
Також, колегія суддів вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на правовий висновок Верховного Суду у справі 360/2687/20, оскільки у даній справі і придбання фізичної особою нерухомості і подання заяви на повернення помилково сплаченого збору відбулось після внесення відповідних змін постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" від 23.09.2020 № 866. Натомість у справі № 640/20002/22 позивач придбав квартиру в 2019 році та звернувся до відповідача з заявою про повернення помилково сплаченого збору в 2022 році, тобто за різного правого регулювання у кожний з цих періодів.
Відтак, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, натомість суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Також, позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на сплату судового збору та витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 2 500 грн, з приводу чого, колегія суддів зазначає таке.
За приписами абз. 1 ч. 1 ст. 139 при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Також, згідно норм ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.
Відповідно до приписів ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Так, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Також, розглядаючи заяву про розподіл судових витрат, та вирішуючи її по суті, має детально визначити чи підтверджуються вони документально (реально понесені) чи заявлених розмір відповідає визначеним приписами КАС України критеріям та чи є такі витрати співмірними зі складністю справи та здійсненими стороною діями під час розгляду спору, а не автоматично стягувати увесь заявлений стороною до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження складу та розміру судових витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду першої інстанції копії:
Витягу Договору про надання правової допомоги від 26.10.2022,
Додаткової угоди № 1 до Договору про надання правової допомоги від 26.10.2022, згідно якого вартість послуг складає 3 500 грн (підготовка позовної заяви - 2 000 грн, складання заяви про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування - 500 грн, складання відповіді на відзив на позовну заяву - 1 000 грн);
Рахунку за надання послуг № 0111 від 01.11.2022 на суму 500 грн;
Квитанції № Х4TX-KMXH-K5C8-T639 від 01.11.2022 на суму 500 грн;
Акту наданих послуг № 1 від 02.11.2022 до Договору про надання правової допомоги від 26.10.2022 щодо складання заяви про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;
Рахунку за надання послуг № 14-11 від 14.11.2022 на суму 2 000 грн;
Квитанції № 2H2B-M596-1374-42T8 від 14.11.2022 на суму 2 000 грн;
Акту наданих послуг № 2 від 16.11.2022 до Договору про надання правової допомоги від 26.10.2022 щодо складання позовної заяви на суму 2 000 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідь на відзив на позовну заяву представником позивача не складалась.
Також, колегія суддів вважає, що складання заяви про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування не може бути віднесено до витрат на правничу допомогу в судах, оскільки спрямована на представлення інтересів позивача в пенсійному органі та не відноситься до надання правової допомоги в суді.
Дослідивши надані позивачем документи, враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката, в даному випадку на рівні 2 000 грн, є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), враховуючи фактичний об'єм виконаної адвокатом роботи, складність справи, зокрема, те, що вказана справа є справою незначної складності, тому, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованими заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу по складанню позову є розмір 2 000 грн, а платіжним дорученням підтверджується фактичне понесення позивачем витрат на правничу допомогу адвоката.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
У відповідності до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, призвело до помилкового вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не формування та не подання до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 10 934,04 грн, сплаченого згідно квитанції від 17.05.2019 № ПН940659.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 10 934,04 грн, сплаченого згідно квитанції від 17.05.2019 № ПН940659.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок) відповідно до квитанції № 1597-6186-5927-7404 від 16.11.2022 та апеляційної скарги у розмірі 1 488,60 грн (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім гривень шістдесят копійок) відповідно до квитанції про сплату № 9023-5497-1395-9162 від 11.04.2022 та судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн (дві тисячі гривень), надані в суді першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді О.О. Беспалов
І.О. Грибан