83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
03.12.07 р. Справа № 40/275пд
Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.
При секретарі судового засідання Ротар Н.Ю.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Арм-сервіс» м. Сєвєродонецьк
до відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області м. Донецьк
про визнання договору частково недійсним
за участю:
представників сторін:
від позивача Красний В.М. -директор
від відповідача Лебідь Н.О. - юрисконсульт
У судовому засіданні за приписами ст. 77 ГПК України було оголошено перерву з 14-00 год. 30.11.07р. до 9-30 год. 03.12.07р.
СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю «Арм-сервіс» звернулось до господарського суду з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області з вимогами про визнання підпункту першого пункту 5.2. договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва № 4058 від 05.04.02р. недійсним з моменту укладання договору та визнання зобов'язання між сторонами зазначеного договору припиненими внаслідок виконання їх належним чином в повному обсязі.
До прийняття рішення по справі, позивач використовуючи своє право, передбачене ст. 22 ГПК України, уточнив позовні вимоги та намагається визнати підпункт перший пункту 5.2. договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва № 4058 від 05.04.02р. недійсним з моменту укладання договору та зобов'язати відповідача скасувати зазначений підпункт договору.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази, які їх підтверджують, приймаючи до уваги доводи сторін, суд встановив:
Позов мотивовано тим, що 05.04.02р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та товариством з обмеженою відповідальністю «Арм-сервіс» був укладений та нотаріально посвідчений договір № 4058 купівлі-продажу за методом зниження ціни лота об'єкта незавершеного будівництва - цех по виробництву солі, рудник № 4 місто Соледар, розташованого за адресою: 84545, Донецька обл.., м. Солевар, вул. Калова, 1а, що знаходиться на балансі державного підприємства об'єднання «Артемсіль».
Згідно ст.19 Закону України "Про особливості приватизацію об'єктів незавершеного будівництва" зазначені необхідні умови приватизації цих об'єктів, зокрема, встановлення строку завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва.
В підпункті першому пункту 5.2. договору зазначено, що відповідач зобов'язаний завершити будівництво і ввести об'єкт в експлуатацію протягом 5-х років від дати нотаріального посвідчення договору.
Позивач намагається визнати даний підпункт договору недійсним відповідно до ст. 48 ЦК УРСР, як такий, що суперечить закону, а саме:
- відповідно до вимог ст.ст. 22, 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» підприємства, установи, організації зобов'язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності виробничі, побутові та інші приміщення відповідно до вимог санітарних норм;
- згідно вимог п. 5.4. Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, які затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України № 173 від 19.06.96р., помислові, сільськогосподарські та інші об'єкти, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами;
- цех по виробництву солі, рудник № 4 місто Соледар, розташований адресою: 84545, Донецька обл.., м. Солевар, вул. Калова, 1а, знаходиться до житлових будинків ближче ніж 100 метрів, що є порушенням Санітарної класифікації підприємств, виробництв та споруд і розмірів санітарно-захисних зон для них.
Ухвалою справі від 02.10.07р. суд зобов'язав позивача довести, що спірний пункт договору суперечить закону.
Відповідно до підпункту четвертого пункту 5.2. договору відповідач зобов'язаний забезпечити дотримання правил техніки безпеки, санітарних та екологічних норм, передбачених законодавством України.
Позивачем відповідно до ст.9 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» надана довідка Соледарської міської ради № 01-11-1047 від 19.09.07р., яка засвідчує те, що спірне незавершене будівництво знаходиться на відстані 5 м. від існуючої житлової зони забудови, та для введення в експлуатацію цеха необхідно дотримати санітарно-захисну зону відносно житлової забудови.
Згідно Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», далі Закон, небезпечний фактор - це будь-який хімічний, фізичний, біологічний чинник, речовина, матеріал або продукт, що впливає або за певних умов може негативно впливати на здоров'я людини.
Однак, відповідно до ст. 10 зазначеного Закону державна санітарно-епідеміологічна експертиза полягає у комплексному вивченні документів (проектів, технологічних регламентів, інвестиційних програм тощо), а також діючих об'єктів та пов'язаних з ними небезпечних факторів на відповідність вимогам санітарних норм, та передбачає оцінку можливого негативного впливу небезпечних факторів, пов'язаних з діяльністю об'єктів експертизи, визначення ступеня створюваного ними ризику для здоров'я населення.
Висновок державної санітарно-епідеміологічної служби відносно того, у чому саме полягає можливість впливу негативних факторів на здоров'я населення позивачем не надано.
Згідно чинного законодавства суд може, а також зобов'язаний, залишити позов без розгляду з посиланням на п. 5 ст. 81 ГПК України, і це можливо тільки при наявності трьох умов:
- по-перше, документи повинні бути витребувані господарським судом;
- по-друге, матеріали вкрай необхідні для розгляду спору і без них спір вирішити неможливо;
- по-третє, відсутні поважні причини, у зв'язку з якими документи не можуть бути подані (таких доказів позивач у засіданні не надав).
Позивач без поважних причин не надав витребувані господарським судом матеріали, які є необхідними для розгляду справи, а саме те, що у чому полягає можливість впливу негативних факторів на здоров'я населення , оскільки без них спір вирішити неможливо.
За таких обставин, суд вважає за необхідне позов залишити без розгляду з посиланням на п. 5 ст. 81 ГПК України.
Витрати по держмиту та по судовому процесу поверненню не підлягають і покладаються на позивача згідно вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з нею до господарського суду в загальному порядку.
Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності згідно ст. 257 ЦК України слід зазначити наступне:
Строк позовної давності застосовується судом відповідно до вимог п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року, оскільки правила цього кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності Цивільним кодексом України.
Згідно п. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право позивача, захистити яке він просить, відповідачем не порушено, приймається рішення про відмову у задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку позовної давності.
Якщо буде встановлено, що право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд приймає рішення, яким відмовляє в позові у зв'язку із закінченням строку позовної давності. А при визнанні причин пропуску цього строку поважною порушене право має бути захищене.
Крім того, слід звернути увагу позивача, що відповідно до ст. 12 ГПК України суд не може зобов'язати відповідача скасувати підпункт договору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 38, 44, 49, п. 5 ст. 81, ст. 86 ГПК України, суд
1.Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Арм-сервіс» залишити без розгляду.
Суддя Підченко Ю.О.