17 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/18263/23
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Шевчук О.А.,
суддів - Бойка А.В., Федусика А.Г.,
розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 р. адміністративний позов задоволено частково.
На зазначене рішення суду Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України подали апеляційну скаргу.
До апеляційної скарги апелянтом додано клопотання, в якому апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 року. В обґрунтування клопотання апелянт зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 безпосередньо здійснює оборону України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості, вчиняє заходи забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та виконання завдань за призначенням у зв'язку з чим військова частина НОМЕР_1 не завжди має можливість своєчасно якісно відпрацьовувати документи через поважні причини, адже 07.03.2022 року, 07.04.2022 року внаслідок обстрілу групою невстановлених осіб здійснено збройний напад на військовий об'єкт територію військової частини НОМЕР_1 . Також, апелянт зазначає, що згідно алгоритму виконання судових рішень військовою частиною неодноразово направлялись клопотання на погодження задля не оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 року, однак, 14.02.2024 року військовою частиною було отримано відмову у погодженні вказаних клопотань та розпорядженням про необхідність оскарження рішення суду першої інстанції. Зв'язку з чим, військовою частиною було замовлено відповідні кошти для подальшої сплати судового збору на апеляційне оскарження.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2024 року зазначена апеляційна скарга залишена без руху у зв'язку з тим, що апеляційну скаргу подано з пропуском строку та було надано апелянту десять днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для надання доказів наявності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження або вказати інші підстави для його поновлення.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа, ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху доставлено до електронного кабінету Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України 28.05.2024 року о 16:50.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення Одеського окружного адміністративного суду ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) 25 жовтня 2023 року.
Відповідно до листа з електронної пошти, який міститься в матеріалах справи, копію рішення від 25.10.2023 року отримав представник військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 на адресу електронної пошти, яка зазначена у відзиві на позовну заяву, 27.10.2023 року (а.с.63).
Апеляційну скаргу разом з додатками подано до П'ятого апеляційного адміністративного суду через систему «Електронний суд» 20.05.2024 р., тобто з пропуском встановленого статтею 295 КАС України тридцятиденного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а саме з дня складення повного судового рішення.
Таким чином, апеляційну скаргу апелянтом подано майже через сім місяців після ухвалення рішення суду.
Суд зазначає, що скаржник, як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, а тому, як на переконання суду, повинен неухильно виконувати покладені на нього нормами КАС України процесуальні обов'язки щодо оформлення апеляційної скарги, в тому числі щодо своєчасності її подання та оплати судового збору.
Суд звертає увагу апелянта, що з моменту введення в Україні воєнного стану органи державної влади продовжують здійснювати свої повноваження.
Питання поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень, у випадку його пропуску з причин пов'язаних із запровадженням воєнного стану в країні, вирішується у кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо апеляційну скаргу подає суб'єкт владних повноважень і не наводить належного обґрунтування причин, які унеможливили подання апеляційної скарги у більш стислий строк та не надає відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу, що в свою чергу обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.
Крім того, суд зазначає, що події на які посилається апелянт в клопотання про поновлення строку, відбулись за півтора року до подання позовної заяви в даній справі та не можуть бути підставою для поновлення строку в даній справі.
В даному випадку, жодних доказів на підтвердження впливу воєнного стану на можливість дотримання військовою частиною НОМЕР_1 процесуальних строків, останнім до суду не надано.
Суд зазначає, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29.01.2016 у справі “Устименко проти України” зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
При цьому, судом також враховуються висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі “Лелас проти Хорватії”, відповідно до яких держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
У справі “Рисовський проти України” Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу “належного урядування”, який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Таким чином, виходячи з принципу “належного урядування”, державні органи загалом зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі “Перетяка та Шереметьєв проти України” від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі “Мельник проти України” від 28.03.2006, заява №23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлепних статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
У відповідності до п.4 ч.1 ст.299 КАС України у разі якщо скаржником у строк, визначений судом, не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.
Згідно з ч.3 ст. 299 КАС України питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Як зазначено вище, строк на усунення недоліків апеляційної скарги було надано апелянту десять днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, таким чином останнім днем усунення недоліків є 10.06.2024 року.
Враховуючи, що апелянтом не усунуто недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2024 року, до суду апеляційної інстанції не надано поважних підстав чи належних доказів підтвердження поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, а тому є підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись ст. ст. 3, 243, 248, 250, 299, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про поновлення строку - відмовити.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 р.
Визначити розгляд справи в змішаній формі відповідно до п.112 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішення Вищої ради правосуддя 17.08.2021 № 1845/0/15-21.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач О.А. Шевчук
Судді А.В. Бойко А.Г. Федусик