П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/20973/23
Перша інстанція: суддя Свида Л.І.,
повний текст судового рішення
складено 04.04.2024, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування §5 п. 21 наказу від 13.10.2022 року №36-РС, -
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ), в якому просив визнати протиправним та скасувати §5 п.21 наказу командира ВЧ (по особовому складу) від 13 жовтня 2022 року №36-РС про звільнення з військової служби у відставку за п.п. “в” п.2 ч.5 ст.26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” головного корабельного старшину ОСОБА_1 , головного старшину батареї протикатерних ракетних комплексів загону протикатерних ракетних комплексів 801 Центру боротьби з підводно-диверсійними силами і засобами та протимінної боротьби.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що з ним передчасно був розірваний контракт про проходження військової служби у ЗСУ до настання граничного віку - 21 жовтня 2022 року. Позивач зазначає, що спірний наказ про звільнення його з військової служби у відставку прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки одразу після нього, наказом №268 (пункт 4.3) від 13.10.2022 року та направленням №1306 від 13.10.2022 року, відповідач направив його до військово-медичного клінічного центру Південного регіону для проходження медичного огляду військово-лікарської комісії з метою визначення придатності за граничним віком до служби у Збройних силах України з 14.10.2022 року. Враховуючи те, що позивач звільнений з військової служби, то у зазначеному наказі та направленні він не може фігурувати як головний старшина ОСОБА_2 , головний старшина 1 батареї протикатерних ракетних комплексів загону протикатерних ракетних комплексів ВЧ. Крім того, позивач зазначає про те, що наказ командира ВЧ (по стройовій частині) від 22.10.2022 року №277 виданий в порушення абз. 3 п.242 Положення №1153/2008, оскільки письмової згоди на виключення зі списків особового складу ВЧ позивач не давав.
Також, позивач посилався на безпідставність тверджень ВЧ про те, що він свідомо вводить в оману суд, оскільки жоден з його поданих трьох рапортів через Viber на ім'я ТВО начальника штабу ВЧ капітана-лейтенанта ОСОБА_3 , а саме від 21.07.2022 року, від 26.07.2022 року та від 12.10.2022 року не був зареєстрований ВЧ у строки надходження. Проте, рапорт від 26.07.2022 року про виплату позивачу грошової компенсації у межах вартості за неотримане речове майно у зв'язку зі звільненням із ЗСУ зареєстрований лише 13.10.2022 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 25 червня 2020 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського складу.
Наказом командира ВЧ (по стройовій частині) від 20.05.2022 року №122, на підставі наказу командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 14.04.2022 року №61-РС, ОСОБА_1 призначено на посаду головного старшини батареї протикатерних ракетних комплексів ВЧ.
З 20.05.2022 року позивача зараховано до списків особового складу ВЧ, поставлено на всі види забезпечення: з 20.05.2022 року на речове при ВЧ НОМЕР_2 та з 21.05.2022 року на фінансове забезпечення при ВЧ НОМЕР_1 .
На підставі наказу командира ВЧ (по стройовій частині) №189 від 26.07.2022 року ОСОБА_1 , головний старшина 1 батареї протикатерних ракетних комплексів ВЧ, вибув в оперативне підпорядкування командира ВЧ НОМЕР_3 .
Відповідно до §5 п.21 наказу командира ВЧ (по особовому складу) від 13 жовтня 2022 року №36-РС відповідно до п.2 ч.5 ст.26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” головного корабельного старшину ОСОБА_1 , головного старшину батареї протикатерних ракетних комплексів загону проти катерних ракетних комплексів 801 центру боротьби з підводно-диверсійними силами і засобами та протимінної боротьби звільнено з військової служби у відставку за п.п.“в” (за віком - у разі досягнення граничного віку).
Не погоджуючись з вказаним наказом, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно прийнято §5 п.21 наказу командира ВЧ (по особовому складу) від 13 жовтня 2022 року №36-РС про звільнення з військової служби у відставку за п.п. “в” п.2 ч.5 ст.26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25 березня 1992 року №2232-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №2232-XII) військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Приписами ч.1, п.п.“в” п.2 ч.5 ст.26 названого Закону передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.
Контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації): за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі.
Згідно із ч.7 ст.26 Закону №2232-XII, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.
Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.
Пунктом 242 цього Положення передбачено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Отже, наведені вище приписи законодавства дають підстави вважати, що виключення зі списків особового складу військовослужбовця, звільненого з військової служби, можливе за умови здачі посади та проведення з ним усіх необхідних розрахунків по грошовому, продовольчому та речовому забезпеченню.
При цьому, надання згоди військовослужбовця щодо виключення його зі списків особового складу до проведення усіх необхідних розрахунків, є обов'язковим.
Матеріалами справи встановлено, що 25.06.2020 року ОСОБА_1 укладений контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського складу.
Пунктами 3 та 4 зазначеного контракту передбачено, що цей Контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін до досягнення граничного віку перебування на військовій службі.
Сторони зобов'язуються не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку контракту повідомити одна одну про бажання або небажання укладати новий контракт чи відмову в його укладенні із зазначенням причин, передбачених нормативно-правовими актами.
Як стверджував позивач, 21 липня 2022 року він направив на ім'я командира ВЧ рапорт із проханням звільнити його з лав Збройних сил України у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на військовій службі, а 12 жовтня 2022 року направив на ім'я командира ВЧ рапорт, в якому зазначив: “у зв'язку з досягненням граничного віку (21.10.2022 року) та не своєчасним направленням мене на Військово-лікарську комісію, прошу Вас, до повного розрахунку грошового забезпечення зі мною, не виключати мене зі списків військової частини НОМЕР_1 ”.
Разом з цим, апеляційний суд зазначає, що наведені вище доводи апелянта не знайшли свого підтвердження як під час розгляду суду першої інстанції, так і в ході апеляційного розгляду, оскільки названі рапорти, які надано позивачем до матеріалів справи, не містять дати реєстрації у ВЧ та відсутні в журналі вхідної кореспонденції останнього.
При цьому, рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі від 12.07.2023 року у справі №420/8550/23, яке набрало законної сили, встановлено, що жодних доказів у будь - якій формі/форматі на підтвердження направлення ОСОБА_1 рапортів від 21.07.2022 року та від 12.10.2022 року, які додані позивачем до матеріалів справи без реєстраційної відмітки ВЧ, позивачем суду також не надано.
Водночас, в матеріалах справи наявні пояснення капітана-лейтенанта ОСОБА_4 , в яких зазначено, що під час перевірки готовності до виконання розпоряджень Головнокомандувача ЗС України від 24.07.2022 року №5217, командувача оперативно-стратегічного угрупування військ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” від 25.07.2022 року №3174т/ОКП/БУ, командувача угрупування військ “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” від 25.07.2022 року №4200т, командир ВЧ нагадав ОСОБА_5 про те, що позивач у жовтні 2022 року набуває граничного віку та має бути звільнений з лав Збройних Сил України. Рапорт про звільнення з лав Збройних Сил України від 21.07.2022 року ОСОБА_1 до нього не надходив.
Враховуючи викладені вище обставини, суд погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що рапорти позивача від 21.07.2022 року та 12.10.2022 року не зареєстровані у ВЧ та відсутні в журналі вхідних документів, тобто до відповідача не надходили.
При цьому, належних, достатніх доказів, які б спростовували означені твердження відповідача, позивачем до суду не надано.
Щодо доводів позивача про те, що спірному наказу про звільнення з військової служби від 13 жовтня 2022 року №36-РС повинно передувати медичний огляд військовослужбовця та відповідний висновок ВЛК про стан здоров'я останнього, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 року №280 наказ по стройовій частині на офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу видається тільки після видання наказу по особовому складу.
Так, зі змісту рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі від 12.07.2023 року у справі №420/8550/23, яке набрало законної сили, вбачається, що 13.10.2022 року на ім'я командира ВЧ надійшов рапорт ОСОБА_1 . вх.№ 24.02. від 13.10.2022 року з проханням направити його на ВЛК у зв'язку з досягненням граничного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), про придатність до військової служби в ЗС України.
Направленням від 13.10.2022 року №1306, позивача направлено до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (м.Одеса) для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення придатності за граничним віком до служби у збройних силах України.
Згідно п. 4.3 наказу командира ВЧ (по стройовій частині) від 13.10.2022 року №268, ОСОБА_1 вибув до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (м. Одеса) для проходження військово-лікарської комісії з 14.10.2022 року.
Відповідно до довідки Гарнізонної військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (м.Одеса) від 21.10.2022 року №5305 ОСОБА_1 був визнаний обмежено придатним до військової служби. Протипоказана служба у десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спец спорудах.
На підставі рапорту позивача від 13.10.2022 року №2402, наказом командира ВЧ (по стройовій частині) №275 від 20.10.2022 року позивачу продовжено дію контракту про проходження військової служби на час перебування на стаціонарному лікуванні в медичному закладі чи у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою, а також на час увільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою, а також на час увільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку із захворюванням.
Згідно п.8 наказу командира ВЧ (по стройовій частині) від 22.10.2022 року №277 головного корабельного старшину ОСОБА_1 , головного старшину 1 батареї протикатерних ракетних комплексів ВЧ, ВОС - 929974А, звільненого наказом командира ВЧ (по особовому складу) від 13.10.2022 року №36-РС з військової служби у відставку за п.п.“в” п.2 ч.5 ст.26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу” (за віком - у разі досягнення граничного віку), вважати таким, що 22.10.2022 року справи та посаду здав. З 22.10.2022 року виключити зі списків особового складу ВЧ, зняти з усіх видів забезпечення: з 23.10.2022 року з продовольчого забезпечення за каталогом (тільки обіди) при Військовій частині НОМЕР_2 , з 22.10.2022 року з речового забезпечення при Військовій частині НОМЕР_2 та з 22.10.2022 року з фінансового забезпечення при ВЧ та направити для постановки на облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 (аркуш справи 18).
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що 22.10.2022 року позивач подав рапорт на ім'я командира ВЧ, в якому зазначено: “Дійсним доповідаю що я головний корабельний старшина ОСОБА_6 , головний старшина 1 батареї протикатерних ракетних комплексів загону протикатерних ракетних комплексів Військової частини НОМЕР_1 , справи та посаду головного старшини 1 батареї протикатерних ракетних комплексів загону протикатерних ракетних комплексів військової частини НОМЕР_1 - здав. Я головний корабельний старшина ОСОБА_6 , не заперечую що розрахунок зі мною Військова частина НОМЕР_1 проведе після надходження відповідного фінансування. Претензій до Військової частини НОМЕР_1 , не маю” (а. с. 80).
Названий рапорт зареєстрований ВЧ 22 жовтня 2022 року за вх. №2518 та доданий відповідачем до справи.
Таким чином, на спростування доводів апелянта, апеляційний суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що позивача звільнено фактично після направлення на проходження військово-лікарської комісії, відтак, процедурні питання щодо звільнення ОСОБА_1 здійснені відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 року №280.
Прийняття спірного наказу про звільнення ОСОБА_1 13.10.2022 р. та направлення 13.10.2022 р. позивача до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (м. Одеса) для проходження військово-лікарської комісії, тобто обидві події, які відбулись в один день, не дає підстави суду вважати, що відповідачем, у межах спірних правовідносин, не дотримано вимоги Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25 березня 1992 року №2232-XII та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008.
Таким чином, на підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності §5 п.21 наказу командира ВЧ (по особовому складу) від 13 жовтня 2022 року №36-РС про звільнення з військової служби у відставку за п.п. “в” п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” та відсутність підстав для його скасування.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді А.В. Бойко О.А. Шевчук