Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у забезпеченні позову
14 червня 2024 року Справа №200/3882/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Зеленов А.С., розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Позаштатної Військово-лікарської комісії при першому відділі ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним висновку та зобов'язання до вчинення певних дій, -
13 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Позаштатної Військово-лікарської комісії при першому відділі ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним висновку та зобов'язання до вчинення певних дій, у якій просить суд:
- визнати дії позаштатної військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 протиправними та скасувати довідку позаштатної військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 про придатність до військової служби від 30.04.2024 року ОСОБА_1 ;
- направити ОСОБА_1 на повторну військово-лікарську комісію вищого рівня;
- визнати дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо винесення мобілізаційного розпорядження незаконними;
- скасувати мобілізаційне розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 повістки на відправлення) ОСОБА_1 до команди АН896 від 02.05.2024 року.
Разом з позовною заявою до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить:
- зупинити дію мобілізаційного розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо призову (мобілізації) ОСОБА_1 до команди НОМЕР_1 від 02.05.2024 року до винесення рішення суду по справі.;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 утриматись від вчинення дій щодо вручення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мобілізаційних розпоряджень (повісток) до винесення рішення суду по справі.
Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову ОСОБА_1 зазначив таке.
24 квітня 2024 року заявник був направлений на проходження медичного огляду війсково - лікарняною комісією при першому відділі ІНФОРМАЦІЯ_3 на базі КНП «Добропільська лікарня інтенсивного лікування». Через повітряну тривогу та обстріли міста Добропілля, КНП «Добропільська лікарня інтенсивного лікування» була зачинена.
02 травня 2024 року заявникові у ІНФОРМАЦІЯ_7 повідомили що, 02 травня 2024 року видано розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо призову (мобілізації) ОСОБА_1 і запропоновано прибути 20 травня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Виходячи з того що, фактично ОСОБА_1 не пройшов війсково-лікарняну експертизу і не отримував висновок що до придатності або непридатності до війскової служби, немає об'єктивних підстав для винесення мобілізаційного розпорядження, і воно по своїй суті є не обґрунтованим та незаконним.
Заявник посилається на те, що військово-лікарською комісією було порушено наказ Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 року «Про затвердження положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України», що призвело до незаконного винесення постанови ВЛК про придатність до військової служби та як наслідок винесення повістки про відправлення на військову службу.
Тому, виконання мобілізаційного розпорядження, унеможливлює ефективний захист та поновлення порушених прав і інтересів, зокрема через неможливість бути присутнім в судовому засіданні для надання особистих пояснень.
З огляду на це ОСОБА_1 на підставі ст. ст. 150-152 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) просить зупинити дію мобілізаційного розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо призову (мобілізації) ОСОБА_1 зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 утриматись від вчинення дій щодо вручення ОСОБА_1 народження, мобілізаційних розпоряджень (повісток) до винесення рішення суду по справі.
Розглядаючи заяву ОСОБА_1 по суті, суд виходить з наведених нижче міркувань.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Види забезпечення позову визначені ст. 151 КАС.
П. 2 ч. 1 ст. 151 КАС передбачено, що позов може бути забезпечено, з-поміж іншого, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Ч. 3 ст. 151 КАС визначені види забезпечення позову, застосування яких не допускається.
Порядок розгляду заяви про забезпечення позову визначений нормами ст. 154 КАС.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 5 ст. 151 КАС про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову (ч. 6 ст. 154 КАС).
Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Згідно ч.1 ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
На підставі ч. 5 ст. 242 КАС при застосуванні норм ст. ст. 150-154 цього Кодексу суд враховує висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 826/16888/18, від 26 грудня 2019 року по справі № 640/13245/19, від 05 липня 2022 року у справі № 380/13491/21, а також в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року у справі № 380/4273/21.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення адміністративного позову, заявник не навів достатніх доводів та не надав доказів, які б вказували на існування небезпеки заподіянню шкоди його правам, свободам та інтересам, що унеможливлювала б їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.
Що до підстави забезпечення позову у неможливості надавати пояснення та особисто брати участь у судових засіданнях, суд зазначає що сторона в адміністративній справі для захисту своїх прав та інтересів, може брати участь у судовому процесі особисто та (або) через представника.
Сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та обов'язків, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
В заяві про забезпечення позову не наведені обставини, з якими ч. 2 ст. 150 КАС пов'язує застосування заходів забезпечення позову. Суду не надані докази існування таких обставин. Твердження позивача, викладені в заяві про забезпечення позову, ґрунтуються на непідтвердженій інформації заявника.
Суд також враховує що, з моменту винесення мобілізаційного розпорядження начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 від 02 травня 2024 року до моменту отримання судом 13 червня 2024 року заяви про забезпечення позову сплинув значний час. При цьому позивачем не надано доказів щодо дати отримання ним оскаржуваного акту, та вжиття їм заходів протягом вищевказаного терміну щодо його оскарження.
В даному випадку застосування заходів забезпечення позову, про які просить позивач, не забезпечить збереження балансу інтересів сторін та не узгоджується з критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 152, 153, 154, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення дії мобілізаційного розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо призову (мобілізації) ОСОБА_1 до команди НОМЕР_1 від 02.05.2024 року та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_4 утриматись від вчинення дій щодо вручення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мобілізаційних розпоряджень (повісток) до винесення рішення суду по справі - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Повний текст ухвали складений і підписаний суддею 14 червня 2024 року.
Суддя А.С. Зеленов