17 червня 2024 рокуСправа №160/10158/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмову протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
18.04.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, який не перевищує десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність на підставі рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 року у справі №160/30771/23, викладену у листі від 04.04.2024 року №20605-17098/Ш-01/8-0400/24;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.01.2023 року перерахунок, нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 обчислену у розмірі 77% від грошового забезпечення, на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення від 11.09.2023 року №ФД 105063, без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням проведених раніше виплат та висновків рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 року у справі №160/9873/21 та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 року у справі №160/8378/23.
Означені позовні вимоги вмотивовані протиправною відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, який не перевищує десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність на підставі рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 року у справі №160/30771/23, викладену у листі від 04.04.2024 року №20605-17098/Ш-01/8-0400/24.
20.05.2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правої позиції відповідач зазначив наступне. 30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704, яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом два якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Пунктом чотири Постанови № 704 встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Таким чином уряд, приймаючи зазначену постанову, прив'язував розміри грошового забезпечення до зростаючої величини прожиткового мінімуму, тим самим створюючи умови до автоматичного збільшення розмірів грошового забезпечення військових, без необхідності ухвалення якихсь додаткових рішень. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт шість Постанови КМУ № 103, яким були внесені зміни до пункту чотири Постанови КМУ № 704 в частині закладення в розрахунок сталої величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. Отже, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 були скасовані внесені зміни, у тому числі до пункту чотири Постанови КМУ № 704 та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу можуть визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Таким чином, саме з 01.02.2020 діє попередня редакція пункту 4 Постанови КМУ № 704. Проте слід зазначити, що чинним законодавством України не передбачено проведення автоматичного перерахунку пенсії особам, яким пенсія призначена за нормами Закону № 2262-ХІІ в наслідок зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня календарного року. А отже, Головне управління повинно керуватися в даному випадку положеннями постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393" від 13.02.2008 № 45. Крім того, Головне управління від Пенсійного фонду України не отримувало повідомлень про прийняття Кабінетом Міністрів України нових рішень щодо перерахунку пенсій особам, пенсія яким призначено відповідно до Закону № 2262-ХІІ та не отримувало від уповноваженого державного органу відповідних повідомлень та довідок про розмір грошового забезпечення для проведення відповідного перерахунку пенсії позивача. Отже, перерахунок пенсії позивача за минулий час, повинен бути здійснено не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів, тобто, за 12 місяців, які передують даті подання заяви на перерахунок пенсії та нової довідки про розмір грошового забезпечення, а не з дати з якої вимагає позивач. Таким чином, позовні вимоги щодо зобов'язання Головного управління здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.02.2023 року, суперечать приписам ст. 63 Закону № 2262-ХІІ. До того ж, чинним законодавством України не передбачено проведення перерахунку та виплату пенсії на підставі копії довідки про розмір грошового забезпечення. Доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено. Згідно п.“а” ст.13 Закону №2262 (в редакції, яка діяла на час призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (п.“а” ст.12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (ст.43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” від 08.07.2011 №3668, котрий набрав чинності з 01.10.2011, внесено зміни до ст.13 Закону №2262, яким максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен був перевищувати 80% відповідних сум грошового забезпечення (ст.43 Закону №2262). Законом України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України” від 27.03.2014 №1166 (далі - Закон №1166), який набрав чинності 01.05.2014, було внесено зміни в ч.2 ст.13 Закону №2262, а саме цифри “80” замінили на цифри “70”. Таким чином, відповідно до ч. другої ст.13 Закону №2262, якою визначаються розміри пенсій за вислугу років, визначено що максимальний розмір пенсії обчислений відповідно до цієї статті не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів. Статтею 43 Закону №2262 передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Оскільки розмір пенсії позивача, обчислений на виконання рішення суду перевищує максимальний розмір, визначений статтею 43 Закону №2262 (з 01.03.2022 - 19340,00 грн, з 01.07.2022 - 20270,00 грн, а з 01.12.2022 - 20930,00 грн), проведення індексації відповідно до Постанов №118 та №168 не призвело до збільшення розміру пенсії. Приводом для розгляду справи стало конституційне подання Верховного Суду України, підставою для розгляду справи є твердження суб'єкта права на конституційне подання про неконституційність положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону №2262-ХІІ. Тобто, Конституційним Судом України розглядалися положення другого речення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, яким тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, було обмежено максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) сумою, що не може перевищувати 10740 гривень. Конституційний Суд України зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч. п'ять статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Згідно із пунктом другим резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, зокрема, частина сьома статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Виходячи з означеного рішення Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону №2262-ХІІ суперечать статті 17 Конституції України. Таким чином, з 20.12.2016 відсутнє друге речення частини сьомої ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При цьому, статтею 2 Закону України від 08.07.2011 №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» визначено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Вказані положення Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08 липня 2011 року є окремими нормами права, які повинні застосовуватись поряд з іншими законодавчими актами, що регулюють спірні правовідносини, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», є чинними та такими, що не відповідають Конституції України не визнавались.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2024 року зазначена вище справа розподілена та 19.04.2024 року передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є пенсіонером Міністерства оборони України з 2005 року відповідно до Порядку передачі органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 №1522 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію призначену відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Так, при звільненні з військової служби у відставку (запас) в січні 2005 року, позивачу була призначена пенсія на підставі Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992 року (в редакції, що діяла на час призначення пенсії) та Постанови КМУ № 393 від 17.07.1992 року (в редакції, що діяла на час призначення пенсії), в її основному розмірі 77% від грошового забезпечення.
У відповідності до вимог Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 року «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» зі змінами (далі по тексту - Закон України №2262-ХІІ) та вимог Постанови КМУ № 393 від 17.07.1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» зі змінами (далі по тексту - Постанова КМУ №393), в січні 1995 року позивачу, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), була призначена пенсія за 29 років вислуги в розмірі 77% від суми грошевого забезпечення.
У зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови № 704, якою з 01.03.2018 року грошове забезпечення, зокрема, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у позивача виникло право на перерахунок призначеної пенсії.
У квітні 2018 року у зв'язку зі зміною грошового забезпечення військовослужбовців, на підставі Постанови КМУ №704, Постанови КМУ №103, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснило позивачу нарахування і виплату пенсії з 01.03.2018 року, основний розмір якої зменшено з 77% до 70% від суми грошового забезпечення, за рахунок чого, останньому додатково щомісячно не нараховувалася певна частина пенсії, без її повернення та компенсації.
З метою відновлення своїх законних прав позивач змушений був звернутися до суду з позовом.
Й, за наслідками розгляду даної позовної заяви, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2019 року у справі №160/2434/19 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 77% до 70% сум грошового забезпечення. Зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити 01 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у порядку і розмірах визначених постановою КМУ №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з відсоткового значення основного розміру пенсії 77% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. Розподіл судових витрат не здійснювався.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 року у справі №160/2434/19 виправлено технічну описку в резолютивній частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 р. у адміністративній справі №160/2434/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії. Зазначивши в резолютивній частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року у адміністративній справі №160/2434/19, замість: «Розподіл судових витрат не здійснювати.» замість вірного - «Стягнути судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 з оплати судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн., 40 коп.).»
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 року у справі №160/9873/21 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії» від 18.05.2020 року № ФД 105063 без обмеження максимального розміру пенсії з 05.03.2019 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 без обмеження її максимального розміру згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.05.2021 року № ФД 105063 у розмірі 77% грошового забезпечення з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення, наданої на підставі рішення суду від 13.05.2021 року у справі № 160/4546/21, з 01.04.2019 року з урахуванням раніше виплачених сум. У решті заявлених позовних вимог відмолено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 908 грн. (дев'ятсот вісім гривень) 00 коп.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2022 року у справі №160/16457/22 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії» від 19.07.2022 року №ФД 105063 станом на 01.02.2020 року та станом на 01.01.2021 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок з 01.03.2020 року основного розміру пенсії ОСОБА_1 у розмірі 77 % грошового забезпечення на підставі довідки наданої ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19.07.2022 року за №ФД 105063 станом на 01.02.2020 року, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, та провести виплати за перерахованою пенсією, з урахуванням виплачених сум. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок з 01.02.2021 року основного розміру пенсії ОСОБА_1 у розмірі 77 % грошового забезпечення на підставі довідки наданої ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19.07.2022 року за №ФД 105063 станом на 01.01.2021 року, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, та провести виплати за перерахованою пенсією, з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 992,40 (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок) грн.
В подальшому рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 року у справі №160/8378/23 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження призначеної пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.07.2022 року № ФД 105063 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) максимальним розміром, який не перевищує десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.02.2020 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), обчислену у розмірі 77% від грошового забезпечення, зазначеного у довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.07.2022 року № ФД 105063 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, без обмеження максимальним розміром пенсії, з урахуванням проведених раніше виплат. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, на користь ОСОБА_1 , судовий збір, сплачений за подання даної позовної заяви у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три грн., 60 коп).
Позивач у поданій до суду позовній заяві стверджує, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області безпідставно ігнорує всі попередні рішення щодо нарахування та виплату йому пенсії, без обмеження її максимального розміру
Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду 02.02.2024 року у справі №160/30771/23 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.09.2023 року №ФД105063 про розмір грошового забезпечення, станом на 01.01.2023 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 01.02.2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.09.2023 року №ФД105063 про розмір грошового забезпечення, станом на 01.01.2023 року, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 536,80 грн. (п'ятсот тридцять шість гривен 80 копійок).
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, подало 16.02.2024 року до суду апеляційної інстанції за допомогою системи «Електронний Суд», апеляційну скаргу, за наслідками розгляду якої постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.03.2024 рок у справі №160/30771/23 відмовлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 року у справі № 160/30771/23.
Позивач стверджує, що під час чергового перерахунку пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 від 11.09.2023 року за №ФД 105063, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 року у справі №160/30771/23, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області після розгляду справи в апеляційній інстанції знову протиправно зменшило пенсію, а саме виплати основного розміру 77% від суми грошового забезпечення без обмеження максимального розміру.
З матеріалів справи убачається, що 29.03.2024 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив здійснити йому перерахунок та виплатити пенсію в розмірі 77% від суми грошового забезпечення без обмеження максимального розміру згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 від 11.09.2023 року № ФД 105063 відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 року у справі 160/30771/23.
Листом від 04.04.2024 року №20605-17098/Ш-01/8-0400/24 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомило позивачу наступне. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 року у справі 160/30771/23 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.02.2023 року в розмірі 70% грошового забезпечення на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.09.2023 року №ФД 105063 про розмір грошового забезпечення, станом на 01.01.2023 року, з урахуванням виплачених сум. Розмір пенсії не призвів до збільшення та залишився без змін і становить 34337,37 грн. Одночасно ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомлено, що рішенням суду не зобов'язано Головне управління провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії в розмірі 77% від сум грошового забезпечення без обмеження максимального розміру пенсії. Органи Пенсійного фонду України у своїй діяльності керуються нормами чинного законодавства. Відповідно до Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» у разі незгоди з наданою відповіддю ОСОБА_1 має право на її оскарження в органах вищого рівня або у судовому порядку.
Позивач, вважаючи порушеними його права на пенсійне забезпечення, звернувся з позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 року №2262-XII.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб (в редакції, що діяла станом на момент призначення пенсії) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт а статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт б статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); в) особам, зазначеним у пунктах а і б цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
01.05.2014 року набрав чинності Закон України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні, яким було внесено зміни до ч.2 ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, а саме зазначено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Згідно з ч.4 ст.63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45.
Згідно з п. 1 Порядку № 45, пенсії, призначені відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Закон), у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 2 Порядку № 45 Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін'юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС (далі - державні органи).
Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
Згідно абз.1 п.3 Порядку №45, на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
При цьому, питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1.
Згідно з п. 23 Порядку № 3-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402, перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону.
Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.
Згідно з пунктом 24 Порядку № 3-1, про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону № 2262-ХІІ уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.
Таким чином, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком № 45, повідомляють орган ПФУ.
Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема у постанові Верховного Суду України від 22.04.2014 у справі № 21-484а13 та у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 553/3619/16-а.
Суд наголошує, що внесені до ч.2 ст.13 Закону № 2262-XII зміни жодним чином не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
При цьому, внесені зміни до ч.2 ст.13 Закону №2262-XII щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 90% та 80% грошового забезпечення мають застосовуватися виключно при призначенні нових пенсій після набрання чинності цими змінами.
Аналогічний висновок зроблено у рішенні Верховного Суду від 04 лютого 2019 року по справі №240/5401/18, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року.
Таким чином, суд дійшов висновку щодо протиправної відмови відповідача про обмеження раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, який не перевищує десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність на підставі рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 року у справі №160/30771/23, викладену у листі від 04.04.2024 року №20605-17098/Ш-01/8-0400/24.
Щодо обмеження максимальним розміром.
Відповідно до ч.5 ст.43 Закону №2262-XIІ (в редакції, яка діяла з 01.01.2008 до 01.10.2011, враховуючи зміни, внесені згідно із Законом України від 28.12.2007 N107-VI) максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
У постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 17.02.2022 у справі № 640/11168/20, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21 та від 30.08.2022 у справі №440/994/20, Верховний Суд зазначив наступне:
" на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1 8 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI."
Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.
Враховуючи цей висновок, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача є протиправним.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23.01.2024 року у справі №160/17347/22.
Щодо дати, з якої слід зобов'язати відповідача здійснити перерахунок, нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 обчислену у розмірі 77% від грошового забезпечення, на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення від 11.09.2023 року №ФД 105063, без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням проведених раніше виплат, суд зазначає наступне.
Так, у даній позовній заяві позивач просить суд зобов'язати відповідача області здійснити з 01.01.2023 року перерахунок, нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 обчислену у розмірі 77% від грошового забезпечення, на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення від 11.09.2023 року №ФД 105063, без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням проведених раніше виплат та висновків рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 року у справі №160/9873/21 та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 року у справі №160/8378/23.
Разом з цим, як вже зазначено вище, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду 02.02.2024 року у справі №160/30771/23 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.09.2023 року №ФД105063 про розмір грошового забезпечення, станом на 01.01.2023 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 01.02.2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.09.2023 року №ФД105063 про розмір грошового забезпечення, станом на 01.01.2023 року, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 536,80 грн. (п'ятсот тридцять шість гривен 80 копійок).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Отже, для належного захисту порушених прав позивача суд вважає необхідним зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.02.2023 року перерахунок, нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 обчислену у розмірі 77% від грошового забезпечення, на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення від 11.09.2023 року №ФД 105063, без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням проведених раніше виплат та висновків рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 року у справі №160/9873/21 та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 року у справі №160/8378/23.
Щодо стосується доводів відповідача стосовно того, що вимоги позивача про перерахунок пенсії заявлені з порушенням норм ст.122 КАС України, яка встановлює шестимісячний строк звернення до суду з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У відповідності з ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, судом встановлено, що підставою цього позову стала відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у здійсненні перерахунку та виплати пенсії з 01.02.2023 року в розмірі 77% від суми грошового забезпечення без обмеження максимального розміру згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 від 11.09.2023 року № ФД 105063 відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 року у справі 160/30771/23.
Вказана відмова викладена у листі відповідача від 04.04.2024 року №20605-17098/Ш-01/8-0400/24.
Отже, оскільки з моменту отримання позивачем оновлених довідок про розмір грошового забезпечення та відмови у здійсненні перерахунку пенсії на підставі цих довідок шестимісячний строк звернення до суду не минув, суд вважає, що вказаний позов поданий до суду з дотриманням встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України строку звернення до суду.
Окрім того, слід звернути увагу на приписи ч.3 ст.51 Закону № 2262-XII, згідно якого перерахунок пенсій у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення або у зв'язку із введенням нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
При цьому, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі"Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Положеннями частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Водночас суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору в розмірі 1211,20 грн., адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок протиправних дій суб'єкта владних повноважень, і спір по суті вирішено на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмову протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, який не перевищує десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність на підставі рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 року у справі №160/30771/23, викладену у листі від 04.04.2024 року №20605-17098/Ш-01/8-0400/24.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.02.2023 року перерахунок, нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 обчислену у розмірі 77% від грошового забезпечення, на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення від 11.09.2023 року №ФД 105063, без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням проведених раніше виплат та висновків рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 року у справі №160/9873/21 та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 року у справі №160/8378/23.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Прудник