10 червня 2024 рокуСправа №160/8577/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 02.03.2024 р. №108 "Про підсумки службового розслідування за фактом неналежного виконання службових обов'язків майором ОСОБА_1 ";
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому види премій, виплат, доплат та додаткової винагороди до грошового забезпечення, на отримання яких він втратив право у зв'язку із виданням наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 02.03.2024 р. №108 "Про підсумки службового розслідування за фактом неналежного виконання службових обов'язків майором ОСОБА_1 ".
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він з 24.02.2022 року проходить службу в Збройних Силах України за призовом під час мобілізації. З 10.10.2023 року наказом командира ВЧ НОМЕР_2 №383 (по особовому складу) він був призначений на посаду командира ВЧ НОМЕР_3 . 02.03.2024 року командиром ВЧ НОМЕР_1 прийнято наказ №108 "Про підсумки службового розслідування за фактом неналежного виконання службових обов'язків майором ОСОБА_1 ". Спірний наказ позивач вважає протиправним та необ'єктивним та вказує, що безпосереднім його командиром є командир бригади, тобто командир ВЧ НОМЕР_1 , однак до проведення службового розслідування відносно майора ОСОБА_1 не було залучено його безпосереднього командира - командира бригад.
Крім того позивач зазначив, відповідачем не здійснено ознайомлення його із правами та обов'язками під час проведення службового розслідування, не надавались жодні документи на ознайомлення, які складались/отримувались в ході службового розслідування та не надано під підпис наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Так, визначені відповідачем підстави та предмет службового розслідування не кореспондують один одному, оскільки фактично йому інкримінують неналежне виконання службових обов'язків, проте така підстава передбачена п.1 р.ІІ Порядку №608 лише у разі, якщо це призвело до людських жертв, або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду. Отже, в даному випадку були відсутні підстави для призначення службового розслідування, оскільки відсутні вищевказані умови. Тобто, призначаючи службове розслідування відповідач діяв не на підставі та поза межами повноважень, наданих Законом. Також, при прийнятті оскаржуваного наказу відповідачем не враховувалися обставини наявності/відсутності в нього бойового імунітету. Зазначене у сукупності свідчить про недотримання критеріїв всебічності, повноти, своєчасності та об'єктивності службового розслідування, оскільки його висновки є необ'єктивними та такими, що в повній мірі не відповідають фактичним обставинам справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Вказаною ухвалою суду також витребувано від відповідача всі матеріали службового розслідування відносно командира ВЧ НОМЕР_3 , майора ОСОБА_1 , за фактом неналежного виконання службових обов'язків (яке завершено наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 02.03.2024 р. №108 "Про підсумки службового розслідування за фактом неналежного виконання службових обов'язків майором ОСОБА_1 "), включаючи рапорта (донесення), накази про призначення службового розслідування, пояснення, акти, висновок службового розслідування, наказ за результатами службового розслідування, тощо; довідку про проходження служби майором ОСОБА_1 , накази по проходженню ним військової служби; картку особового рахунку ОСОБА_1 за 2024 рік; інформацію та копії документів щодо здійснення утримання коштів (позбавлення премій та доплат, винагород, тощо) із грошового забезпечення ОСОБА_1 за результатами службового розслідування та розрахунки сум, що утримані та утримуються в подальшому; копію Бойового статуту механізованих і танкових військ Сухопутних військ Збройних Сил України, частина ІІ (батальйон, рота), затвердженого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.12.2016 р. №605 або надати посилання на нього у відкритих джерелах в веб-мережі Інтернет.
На виконання вимог ухвали суду 23.04.2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 02.03.2024 р. №108 "Про підсумки службового розслідування за фактом неналежного виконання службових обов'язків майором ОСОБА_1 ", згідно із яким його поновлено у службових обов'язках за посадою командира ВЧ НОМЕР_3 та притягнуто дисциплінарної відповідальності, доведено йому особисто за допомогою електронних засобів СЕДО (система електронного документообігу ЗСУ) за №1656/1182, про що зроблено запис на аркуші доведення. В подальшому командиром ВЧ НОМЕР_1 видано наказ від 11.03.2024 р. №135 "Про накладення дисциплінарного стягнення", яким скасовано попереднє рішення про накладення на майора ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення як передчасне, та прийняте правомірне рішення про накладення стягнення - "попередження про неповну службову відповідність". Вказаний наказ доведено особисто ОСОБА_1 за допомогою електронних засобів СЕДО (система електронного документообігу ЗСУ) за №1656/1305, про що зроблено запис на аркуші доведення. Окрім того, сам факт доведення наказів підтверджується тим, що позивач володіє інформацією зазначеною у наказі, що й стало предметом розгляду у вказаній судовій справі. Більше того, доведення/не доведення наказу про дисциплінарну відповідальність не створює підстави для визнання його неправомірним, оскільки правомірність рішення полягає у прийнятті його в межах повноважень та у спосіб, визначених для посадової особи, яка прийняла це рішення.
Відповідач також вказує, що командир ВЧ НОМЕР_1 (безпосередній командир для ОСОБА_1 ) особисто приймав рішення про призначення службового розслідування та про його підсумки, а проведення розслідування доручив своєму заступнику підполковнику ОСОБА_2 , що відповідає формі його участі у службовому розслідуванні, визначеній у Порядку №608. Позивач на момент призначення відносно нього службового розслідування обіймав посаду командира ВЧ НОМЕР_3 , який також уповноважений призначати в межах повноважень призначати службові розслідування у ввіреній йому військовій частині. Тому на думку відповідача йому достовірно відомо про права особи, відносно якої проводиться розслідування. Окрім того, відповідно до ст.14 Статуту внутрішньої служби ЗС України позивач рапорт (заяву, клопотання) до свого безпосереднього командира з приводу реалізації своїх прав під час проведення відносно нього службового розслідування не подавав, а отже і порушення його прав не відбулось. Враховуючи вищевикладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовної заяви повністю.
Ухвалою суду від 10.05.2024 року повернуто без розгляду заяву позивача про продовження процесуального строку.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що відповідно до витягу із наказу ВЧ НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 13.10.2023 року №293, відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_2 від 10.10.2023 року №383 ОСОБА_1 прибув та приступив до виконання обов'язків командира ВЧ НОМЕР_3 . Підстава: витяг з наказу командира ВЧ НОМЕР_2 №383 (по особовому складу) від 10.10.2023 року №383, припис командира ВЧ НОМЕР_4 №3286 від 12.10.2023 року.
Керуючись Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 р. № 608, з метою уточнення причин та умов, що сприяли неналежному виконанню службових обов'язків командиром ВЧ НОМЕР_3 , командиром ВЧ НОМЕР_1 прийнято наказ від 14.02.2024 року №73 "Про призначення службового розслідування за фактом неналежного виконання бойового розпоряджання".
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02.03.2024 року №108 "Про підсумки службового розслідування за фактом неналежного виконання службових обов'язків майором ОСОБА_1 ", було вирішено:
"1. Службове розслідування вважати завершеним.
2. Вину майора ОСОБА_1 , командира військової частини НОМЕР_3 щодо до не виконання бойового розпорядження по відновленню бойового чергування на СП " ІНФОРМАЦІЯ_1 " вважати доведеною.
3. За порушення статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в частині обов'язку додержуватися законів України, неухильно виконувати вимоги військових статутів, наказів командирів;
статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині свято й непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання бойового поставленого завдання;
статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, в частині зобов'язання виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, які визначаються статутами Збройних сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями;
статті 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, в частині відповідальності командира перед державою за виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан підпорядкованого особового складу, вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів;
статті 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, в частині зобов'язання командира проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини;
статті 101 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, в частині відповідальності командира батальйону в мирний і воєнний час за бойову та мобілізаційну готовність батальйону, успішне виконання батальйоном бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу;
пункту 1.1 Додатку №1 Бойового статуту механізованих і танкових військ Сухопутних військ Збройних Сил України, частина ІІ (батальйон, рота), затвердженого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.12.2016 р. №605, в частині забезпечення бойової готовості підрозділів батальйону, правильного застосування підлеглих підрозділів, успішного виконання батальйоном поставлених завдань; організації взаємодії, управління та всебічного забезпечення;
підпункту 15 пункту 1.2 розділу 1 Бойового статуту механізованих і танкових військ Сухопутних військ Збройних Сил України, частина ІІ (батальйон, роти), затвердженого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України під 30.12.2016 р. №605, в частині здійснення керування підрозділами особисто та через своїх заступників і штаб, обов'язку завжди знати положення, характер дій і стан підпорядкованих підрозділів, у вирішальні моменти бою (дій) командир батальйону (роти) повинен перебувати на найважливішому напрямку і вчасно поливати на хід виконання завдань силами та засобами, які є в його розпорядженні;
підпункту 17 пункту 1.2.4, розділу Бойового статуту механізованих і танкових військ Сухопутних військ Збройних Сил України, частина ІІ (батальйон, рота), затвердженого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.12.2016 р. №605, в частині зобов'язання вчасно доповідати старшому командиру про отримання бойового завдання, прийняте рішення, виконання завдання, нові відомості про противника, а також про різкі зміни обстановки і значні втрати своїх сил і засобів,
майора ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України пункту (ґ) та оголосити попередження про неповну службову відповідність.
4. Відповідно до статті 47 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України після притягнення майора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності скасувати наказ № 73 від 14.02.2024 р. про усунення його від виконання службових обов'язків.
5. Начальнику відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 облікувати стягнення встановленим порядком та врахувати під час підготовки проектів наказів про виплату премії та додаткової винагороди.
6. Наказ довести до особового складу в частині, що стосується".
11.03.2024 року наказом командира ВЧ НОМЕР_1 "Про накладення дисциплінарного стягнення" № 135 на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 14.02.2024 р. №73 проведено службове розслідування за фактом неналежного виконання службових обов'язків майором ОСОБА_1 . Службовим розслідуванням доведено вину майора ОСОБА_1 у неналежному виконанню службових обов'язків та невиконанні бойового розпорядження командира щодо відновленню бойового чергування на СП " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", про що видано наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 02.03.2024 р. №108. В той же час, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 02.03.2024 р. №108 в частині накладення стягнення видано передчасно, оскільки майор ОСОБА_1 на момент прийняття цього рішення перебував на лікуванні, керуючись статтями 45, 48, 55, 87 Дисциплінарного статуту України, наказано:
"1. Скасувати пункти 3, 4, 5 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 02.03.2024 р. №108 "Про підсумки службового розслідування за фактом неналежного виконання службових обов'язків майором ОСОБА_1 як передчасні.
2. Майора ОСОБА_1 , за порушення вимог:
статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в частині обов'язку додержуватися законів України, неухильно виконувати вимоги військових статутів, наказів командирів;
статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині свято й непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання бойового поставленого завдання;
статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, в частині зобов'язання виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, які визначаються статутами Збройних сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями;
статті 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, в частині відповідальності командира перед державою за виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан підпорядкованого особового складу, вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів;
статті 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, в частині зобов'язання командира проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини;
статті 101 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, в частині відповідальності командира батальйону в мирний і воєнний час за бойову та мобілізаційну готовність батальйону, успішне виконання батальйоном бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу;
пункту 1.1 Додатку №1 Бойового статуту механізованих і танкових військ Сухопутних військ Збройних Сил України, частина ІІ (батальйон, рота), затвердженого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.12.2016 р. №605, в частині забезпечення бойової готовості підрозділів батальйону, правильного застосування підлеглих підрозділів, успішного виконання батальйоном поставлених завдань; організації взаємодії, управління та всебічного забезпечення;
підпункту 15 пункту 1.2 розділу 1 Бойового статуту механізованих і танкових військ Сухопутних військ Збройних Сил України, частина ІІ (батальйон, роти), затвердженого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.12.2016 р. №605, в частині здійснення керування підрозділами особисто та через своїх заступників і штаб, обов'язку завжди знати положення, характер дій і стан підпорядкованих підрозділів, у вирішальні моменти бою (дій) командир батальйону (роти) повинен перебувати на найважливішому напрямку і вчасно впливати на хід виконання завдань силами та засобами, які є в його розпорядженні;
підпункту 17 пункту 1.2.4, розділу Бойового статуту механізованих і танкових військ Сухопутних військ Збройних Сил України, частина ІІ (батальйон, рота), затвердженого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.12.2016 р. №605, в частині зобов'язання вчасно доповідати старшому командиру про отримання бойового завдання, прийняте рішення, виконання завдання, нові відомості про противника, а також про різкі зміни обстановки і значні втрати своїх сил і засобів,
притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти стягнення - попередження про неповну службову відповідність.
3. Начальнику відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 облікувати стягнення встановленим порядком та врахувати під час підготовки проектів наказу про виплату премії.
4. Контроль за виконанням наказу покласти на начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 .
5. Наказ довести до особового складу в частині, що стосується".
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.
Законом України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.1992 року №2232 (далі - Закон №2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України встановлені загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
За приписами ст.16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Статтею 35 Статуту визначено, що накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.
Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.
Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV.
Відповідно до ст.ст.4, 5 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби. За стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Приписами ст.6 Дисциплінарного статуту встановлено право командира віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження.
Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.
У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.
За невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення, що передбачено ст.45 Дисциплінарного статуту.
Статтею 48 Дисциплінарного статуту визначені дисциплінарні стягнення, які можуть бути накладені на військовослужбовців, зокрема, попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби, п. ґ).
Статтями 83-95 Дисциплінарного статуту встановлений порядок накладення дисциплінарних стягнень.
Так, за правилами ст.83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Статтею 84 Дисциплінарного статуту визначено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Згідно із приписами ст.85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби (ст.86 Дисциплінарного статуту).
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі, визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року №608.
Службове розслідування - це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення (абз.4 п.2 розділу І Порядку № 608).
Порядок проведення службового розслідування визначений розділом ІІІ Порядку №608, пунктом 9 якого встановлено, посадові (службові) особи Збройних Сил зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов'язків.
Повноваження осіб під час службового розслідування встановлені розділом ІV Порядку №608. Зокрема п.1 цього розділу визначено, що особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані:
дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення;
виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;
розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
За приписами п.3 розділу ІV Порядку №608, військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Відповідно до п.1 розділу V Порядку №608, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частину.
Приписами п.1 розділу VІ Порядку №608 визначено, що за результатами розгляду акту та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Згідно із вимогами п.2 розділу VІ Порядку №608, дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акту про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк (п.3 розділу VІ Порядку №608).
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що кожен військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та визначаються статутами, відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями, бездоганно та неухильно додержуватись порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, що становить сутність військової дисципліни. При цьому, суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.
У разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку, на військовослужбовця може бути накладено владою командира дисциплінарне стягнення, яке може бути оголошено або особисто, або у письмовому наказі (розпорядженні), або на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, призначення якого є правом командира, а не його обов'язком.
Проте, притягнення особи до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення без проведення службового розслідування можливо лише, якщо її вину повністю доведено, тобто за наявності беззаперечних фактів, що підтверджують вчинення особою дисциплінарного правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі №817/1221/16.
Як видно з матеріалів справи, актом службового розслідування за фактом неналежного виконання службових обов'язків майором ОСОБА_1 встановлено вину позивача щодо не виконання бойового розпорядження по відновленню бойового чергування на СП "15". На підставі чого командиром ВЧ НОМЕР_1 було прийнято 02.03.2024 року спірний наказ №108 "Про підсумки службового розслідування за фактом неналежного виконання службових обов'язків майором ОСОБА_1 ", який доведено позивачу за допомогою електронних засобів СЕДО №1656/1182, та про що зроблено запис на аркуші доведення.
Позивач в позовній заяві посилається на порушення з боку відповідача процедури проведення службового розслідування, а саме: не здійснено ознайомлення його із правами та обов'язками під час проведення службового розслідування, йому не надавались жодні документи на ознайомлення, які складались/отримувались в ході службового розслідування та не надано під підпис наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Суд зазначає, що передбачене Порядком №608 право військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, бути ознайомленим з актом службового розслідування, не передбачає дотримання окремої певної процедури щодо ознайомлення останнього з переліком прав та обов'язків, визначеним цим Порядком №608.
Крім того, як вже зазначалось спірний наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 02.03.2024 р. №108 було доведено позивачу особисто за допомогою електронних засобів СЕДО, про що зроблено запис на аркуші доведення.
Разом з тим суд вважає, що посилання позивача щодо процедурних порушень з боку відповідача є проявом надмірного формалізму.
В пункті 39 постанови по справі №400/4409/21 від 16.03.2023 Верховний Суд дійшов висновку, що ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення"; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Крім того, суд вважає хибним посилання позивача на те, що перебуваючи під бойовим імунітетом, до нього не повинно застосовуватися будь-який вид відповідальності. Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" бойовий імунітет це звільнення військового командування, військовослужбовців, добровольців Сил територіальної оборони Збройних Сил України, працівників правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України, осіб, визначених Законом України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України", від відповідальності, у тому числі кримінальної, за втрати особового складу, бойової техніки чи іншого військового майна, наслідки застосування збройної та іншої сили під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань з оборони України із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння), настання яких з урахуванням розумної обачності неможливо було передбачити при плануванні та виконанні таких дій (завдань) або які охоплюються виправданим ризиком, крім випадків порушення законів та звичаїв війни або застосування збройної сили, визначених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд погоджується з твердженням відповідача, що обставини невиконання бойового розпорядження по відновленою чергування, яке ставиться в провину позивачу, є порушенням військової дисципліни та, відповідно, не можуть охоплюватися бойовим імунітетом.
З матеріалів службового розслідування вбачається, що позивач неналежно виконав свої службові обов'язки, в умовах бойових дій, визначених посадовими обов'язками, а саме не забезпечив управління підрозділом особисто через своїх заступників і штаб, своєчасний вплив на хід виконання завдання силами та засобами які є в його розпорядженні, успішного виконання батальйоном завдань, неналежну бойову підготовку, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, що призвело до не виконання бойового розпорядження по відновленню бойового чергування на СП "15".
Разом з тим суд зазначає, що наказом від 11.03.2024 р. №135 "Про накладення дисциплінарного стягнення", скасовано пункти 3, 4, 5 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 , як передчасне, та прийняте рішення про накладення стягнення - "попередження про неповну службову відповідність", вказаний наказ також доведено ОСОБА_1 за допомогою електронних засобів СЕДО за №1656/1305, про що зроблено запис на аркуші доведення.
Отже, суд доходить висновку, про відмову у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування наказу від 02.03.2024 р. №108.
Окрім того, не підлягають і задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому види премій, виплат, доплат та додаткової винагороди до грошового забезпечення, на отримання яких він втратив право у зв'язку із виданням наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.03.2024 р. №108 "Про підсумки службового розслідування за фактом неналежного виконання службових обов'язків майором ОСОБА_1 ", з огляду на те, що наказом №135 було, зокрема, скасований пункт 5 спірного наказу №108, яким начальнику відділення персоналу штабу ВЧ НОМЕР_1 було наказано облікувати стягнення встановленим порядком та врахувати під час підготовки проектів наказів про виплату премії та додаткової винагороди.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю з викладених вище підстав.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 262 КАС України, суд,
Відмовити повністю у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя К.С. Кучма