20 травня 2024 рокуСправа №160/8198/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу № 160/8198/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
29.03.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром, та недоплати надбавок як інваліду війни II групи в розмірі 8 794,40 грн. та за особливі заслуги в розмірі 4 371,80 грн., відповідно до розміру щорічного прожиткового мінімуму починаючи з 01.01.2019 року по березень 2024 року включно, і надалі згідно Законів України, Постанов КМУ та Конституції України; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату заборгованості в розмірі 13166,20 грн. ОСОБА_1 , яка утворилась із щомісячної недоплати за статус інваліда війни II групи 8 794,40 грн. та за особливі заслуги перед Україною 4 371,80 грн. і в подальшому сплачувати надбавки згідно Законів України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-XII від 09.04.1992 року та Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» з урахуванням щорічного розміру прожитковому мінімуму без обмеження пенсії максимальним розміром.
В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 року, у справі № 160/11746/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснило з 01.04.2019 року перерахунок основного розміру його пенсії відповідно довідки Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області станом на березень 2019 року, без обмеження її максимальним розміром. 21.12.2021 року при зверненні до відповідача щодо зменшення розміру пенсії з 2021 року, позивачем отримано відповідь, що розмір пенсії та доплати на виконання рішення суду від 13.11.2020 року по справі переглянуто, виплата пенсії з 01.12.2021 року здійснюється у розмірі 27262,40 грн., який обчислено на виконання рішення суду. 22.12.2023 року при зверненні до відповідача щодо недоплати до пенсії за статус інваліда ІІ групи (40%) та за особливі заслуги перед Україною (20%) за 2019-2024 роки, позивачем отримано відповідь, що розмір підвищення, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, та пенсії за особливі заслуги перед Україною обчислено у відсотковому співвідношенні від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого з 01.04.2019 року. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з даною позовною заявою.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 року адміністративний позов було залишено без руху, оскільки позовна заява була подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачем були усунені недоліки зазначені в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 року, надано уточнену позовну заяву.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/8198/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
03.05.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.
Заперечуючи проти позовної заяви, відповідачем зазначено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2023 у справі № 160/14031/23 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 16.01.2024 року пенсію позивача було проіндексовано з 01.03.2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році” та з 01.03.2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році” без обмеження її максимальним розміром. Доплата пенсії на виконання рішення суду за період з 01.03.2022 по 29.02.2024 становить 113853,36 грн. Одночасно повідомляє, що відповідно до статті 64 Закону № 2262 у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058- IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Відповідно до пункту 10 Постанови № 168 розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500,00 гривень. Враховуючи викладене, для проведення індексації пенсії позивача на суму, що перевищує 1500,00 грн., немає законних підстав. Доплату на виконання рішення суду, винесеного на користь позивача, буде здійснено після надходження бюджетних асигнувань, виділених на цю мету в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили. У задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив та зазначає наступне.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 1997 року та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 року у справі № 160/11746/20 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області від 22.07.2020 року №55/11/Т-410/577 про грошове забезпечення з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення без обмеження максимального розміру пенсії; зобов'язано головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру пенсії відповідно до довідки управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області від 09.05.2020 року у розмірі 90% грошового забезпечення з рахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та таткових видів грошового забезпечення, яке складається з: посадового окладу - 7750,00 грн; окладу за військове звання-1480,00 грн; надбавки за вислугу років 50% від посадового окладу та окладу за військове звання; надбавки за виконання особливих завдань від час проходження військової служби - 32% (від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років); надбавки за службу в умовах режимних обмежень - 15% (від посадового окладу); надбавки військовослужбовцям оперативних підрозділів, які співробітничають з особами залученими до участі в оперативно-розшуковій діяльності - 5% (від посадового окладу); премії - 46% ( від посадового окладу); в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
На виконання рішення суду позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 в розмірі 90% від грошового забезпечення, яке зазначено у довідці від 22.07.2020 року за № 55/11/Т-410/577, що надана Управлінням Служби безпеки України у Дніпропетровській області без обмеження максимального розміру пенсії.
Згідно розрахунку по пенсійній справі № N/A3765 загальний розмір нарахованої позивачу з 01.12.2021 року пенсії з урахуванням щомісячної доплати до пенсії, індексації, доплат та підвищень склав 27524,60 грн., проте до виплати з 01.12.2021 року призначена пенсія у розмірі 27262,40 грн., тобто із застосуванням обмеження її сумою 27 262,40 грн.
Листом від 17.01.2022 року №1838-39881/Т-01/8-0400/22 відповідачем на звернення позивача від 21.12.2021 року повідомлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 року у справі № 160/11746/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром пенсії відповідно до довідки Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області від 22.07.2020 року за № 55/11/Т-410/577 у розмірі 90 %. Доплата за період з 01.04.2019 року по 30.11.2021 року становить 295684, 06 грн. Враховуючи зазначене, розмір пенсії та доплати на виконання рішення суду від 13.11.2020 року по справі переглянуто, виплата пенсії з 01.12.2021 року здійснюється у розмірі 27262,40 грн., який обчислено на виконання рішення суду.
Листом від 19.01.2024 року №4269-56848/Т-01/8-0400/24 відповідачем на звернення позивача від 22.12.2023 року повідомлено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 року у справі № 160/11746/20 та ухвали від 09.04.2021 року про виправлення описки проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 року у розмірі 90 % від грошового забезпечення 23390,40 грн., яке зазначено у довідці від 22.07.2020 року за № 55/11/Т-410/577, що надана Управлінням Служби безпеки України у Дніпропетровській області, без обмеження пенсії максимальним розміром. До основного розміру пенсії встановлені наступні надбавки та підвищення, а саме: підвищення основного розміру пенсії на 25 %; підвищення особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи в розмірі 40 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатності; щомісячна цільова допомога на прожиття особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ у розмірі 50 грн.; пенсія за особливі заслуги перед Україною в розмірі 20 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір підвищення, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, та пенсії за особливі заслуги перед Україною обчислено у відсотковому співвідношенні від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого з 01.04.2019 року. Після проведення перерахунку пенсії на виконання рішення суду загальний розмір пенсійної виплати станом на 01.04.2019 року склав 27262,40 грн., з яких: основний розмір пенсії - 21051,36 грн. ( 23390,40 грн. х 90 %); збільшення основного розміру пенсії на 25 %; -5262,84 грн. ( 21051,36 грн. х 25 %); підвищення особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи - 598, 80 грн. ( 1497,00 грн. х 40 %); пенсія за особливі заслуги перед Україною - 299,40 грн. ( 1497,00 грн. х 20 %); цільова грошова допомога особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи -50,00 грн. Одночасно повідомлено, що відповідно до статті 64 Закону № 2262 у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058- IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Відповідно до пункту 10 Постанови № 168 розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500,00 гривень. Враховуючи викладене, для проведення індексації пенсії позивача на суму, що перевищує 1500,00 грн., немає законних підстав.
Не погодившись з такими діями відповідача, вважаючи що йому протиправно обмежено виплату пенсії та невиплачено в повному розміру надбавки, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Закон №2262-ХІІ).
Згідно з частиною 3 статті 43 Закону №2262-ХІІ, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами частин другої та третьої статті 51 Закону №2262-ХІІ, перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Відповідно до частини 4 статті 63 Закону №2262-ХІІ у редакції Закону від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (набрала чинності з 01.01.2017), усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Водночас, як визначено статтею 2 Закону України від 08.07.2011 №3668-VІ "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (з урахуванням змін, внесених законами від 24.12.2015 №911-VIII, від 06.12.2016 №1774-VIII (надалі Закон №3668-VI), максимальний розмір пенсії (...) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до (...) законів України (...) "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", (...), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Закон №3668-VІ набрав чинності з 01.10.2011.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Законом №3668-VI частину п'яту статті 43 Закону №2262-ХІІ викладено у такій редакції: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
Суд звертає увагу на рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнано неконституційними положення ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, згідно з яким максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідно, у пункті 2 резолютивної частини згаданого рішення Конституційного Суду зазначено, що положення ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Системний аналіз норм законодавства з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 дає суду підстави для висновку про те, що з 20.12.2016 частина сьома статті 43 Закону №2262-ХІІ, яка передбачала обмеження пенсії максимальним розміром 10 прожитковими мінімумами для непрацездатної особи, є нечинною та не підлягає застосуванню у спірних відносинах.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 08.08.2019 у справі №522/3271/17, від 16.04.2020 у справі №620/1285/19, від 09.02.2021 у справі №1640/2500/18.
Внесені Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Такий висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 09.11.2020 у справі №813/678/18.
З огляду на викладене, частина 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою було передбачено обмеження пенсій військовослужбовців максимальним розміром, втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
При цьому суд враховує, що положення статті 2 Закону №3668-VІ є аналогічними за змістом положенням частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, які визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
До того ж Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо заборони обмеження максимальним розміром пенсії особам, яким вона призначена відповідно до Закону №2262-XII, зокрема у постановах від 09.02.2021 року у справі №1640/2500/18, від 10.09.2021 року у справі №300/633/19 та від 24.09.2021 року у справі №370/2610/17.
Крім того у постанові від 16.12.2021 року у справі №400/2085/19 Верховний Суд наголосив на протиправності обмеження органом пенсійного фонду максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як визначено частиною п'ятою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Отже, наведені вище висновки Верховного Суду мали бути враховані пенсійним органом під час обчислення та виплати пенсії позивача, а також ураховуються судом при вирішення цієї справи.
Суд наголошує, що закон не передбачає випадків обмеження пенсійної виплати максимальним розміром, визначеним за результатами перерахунку пенсії, здійсненого на виконання судового рішення, як це зробив відповідач у спірних відносинах.
Так, закон не уповноважує територіальний орган Пенсійного фонду на власний розсуд визначати підстави та умови для обмеження пенсійних виплат, а тому обмеження Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.
За таких обставин, зважаючи на визнання неконституційними положень частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, яка передбачала обмеження пенсії максимальним розміром, та відсутність правових підстав для застосування до спірних відносин положень Закону №3668-VI, суд дійшов висновку щодо протиправності дій пенсійного органу в частині обмеження максимальним розміром пенсії позивача.
При цьому, як зазначалося судом вище, на виконання рішення суду у справі №160/11746/20 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 року.
Розмір пенсії відповідно протоколу з дати розрахунку 01.04.2019 року становить 27 262,40 грн. та складається з наступних складових: 21 051,36 грн. основний розмір пенсії (90% від суми 23 390,40 грн. за довідкою від 22.07.2020 року); 5262,84 грн. (збільшення основного розміру пенсії 25% від 21 051,36 грн.); 598,80 грн. (доплата як інваліду війни 2 групи 40% від 1497 грн. прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого на 01.01.2019 року); 50 грн. доплата як інваліду війни 2 групи при виконанні обов'язків; 299,40 грн. доплата за особливі заслуги (20% від 1497 грн. прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого на 01.01.2019 року).
З 01.07.2019 року відповідачем зроблено перерахунок пенсії позивача у зв'язку з підвищенням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та який став складати 1564 грн.
Розмір пенсії відповідно протоколу з дати розрахунку 01.07.2019 року становить 27 302,60 грн. та складається з наступних складових: 21 051,36 грн. основний розмір пенсії (90% від суми 23 390,40 грн. за довідкою від 22.07.2020 року); 5262,84 грн. (збільшення основного розміру пенсії 25% від 21 051,36 грн.); 625,60 грн. (доплата як інваліду війни 2 групи 40% від 1564 грн. прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого на 01.07.2019 року); 50 грн. доплата як інваліду війни 2 групи при виконанні обов'язків; 312,80 грн. доплата за особливі заслуги (20% від 1564 грн. прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого на 01.07.2019 року).
Однак, до виплати встановлено суму у розмірі 27 262,40 грн.
З 01.12.2019 року відповідачем зроблено перерахунок пенсії позивача у зв'язку з підвищенням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та який став складати 1638 грн.
Розмір пенсії відповідно протоколу з дати розрахунку 01.12.2019 року становить 27 347,00 грн. та складається з наступних складових: 21 051,36 грн. основний розмір пенсії (90% від суми 23 390,40 грн. за довідкою від 22.07.2020 року); 5262,84 грн. (збільшення основного розміру пенсії 25% від 21 051,36 грн.); 655,20 грн. (доплата як інваліду війни 2 групи 40% від 1638 грн. прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого на 01.12.2019 року); 50 грн. доплата як інваліду війни 2 групи при виконанні обов'язків; 327,60 грн. доплата за особливі заслуги (20% від 1638 грн. прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого на 01.12.2019 року).
Однак, до виплати встановлено суму у розмірі 27 262,40 грн.
З 01.07.2020 року відповідачем зроблено перерахунок пенсії позивача у зв'язку з підвищенням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та який став складати 1712 грн.
Розмір пенсії відповідно протоколу з дати розрахунку 01.07.2020 року становить 27 391,40 грн. та складається з наступних складових: 21 051,36 грн. основний розмір пенсії (90% від суми 23 390,40 грн. за довідкою від 22.07.2020 року); 5262,84 грн. (збільшення основного розміру пенсії 25% від 21 051,36 грн.); 684,80 грн. (доплата як інваліду війни 2 групи 40% від 1712 грн. прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого на 01.07.2020 року); 50 грн. доплата як інваліду війни 2 групи при виконанні обов'язків; 342,40 грн. доплата за особливі заслуги (20% від 1712 грн. прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого на 01.07.2020 року).
Однак, до виплати встановлено суму у розмірі 27 262,40 грн.
З 01.12.2020 року відповідачем зроблено перерахунок пенсії позивача у зв'язку з підвищенням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та який став складати 1769 грн.
Розмір пенсії відповідно протоколу з дати розрахунку 01.12.2020 року становить 27 425,60 грн. та складається з наступних складових: 21 051,36 грн. основний розмір пенсії (90% від суми 23 390,40 грн. за довідкою від 22.07.2020 року); 5262,84 грн. (збільшення основного розміру пенсії 25% від 21 051,36 грн.); 707,60 грн. (доплата як інваліду війни 2 групи 40% від 1769 грн. прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого на 01.12.2020 року); 50 грн. доплата як інваліду війни 2 групи при виконанні обов'язків; 353,80 грн. доплата за особливі заслуги (20% від 1769 грн. прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого на 01.12.2020 року).
Однак, до виплати встановлено суму у розмірі 27 262,40 грн.
З 01.07.2021 року відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача у зв'язку з підвищенням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та який став складати 1854 грн.
Розмір пенсії з 01.07.2021 року становить 27 476,60 грн. та складається з наступних складових: 21 051,36 грн. основний розмір пенсії (90% від суми 23 390,40 грн. за довідкою від 22.07.2020 року); 5262,84 грн. (збільшення основного розміру пенсії 25% від 21 051,36 грн.); 741,60 грн. (доплата як інваліду війни 2 групи 40% від 1854 грн. прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого на 01.07.2021 року); 50 грн. доплата як інваліду війни 2 групи при виконанні обов'язків; 370,80 грн. доплата за особливі заслуги (20% від 1854 грн. прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого на 01.07.2021 року).
Однак, до виплати встановлено суму у розмірі 27 262,40 грн.
З 01.12.2021 року відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача враховуючи збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01.12.2021 року.
Розмір пенсії позивача з 01.12.2021 року становить 27 524,60 грн. та складається з наступних складових: 21 051,36 грн. основний розмір пенсії (90% від суми 23 390,40 грн. за довідкою від 22.07.2020 року); 5262,84 грн. (збільшення основного розміру пенсії 25% від 21 051,36 грн.); 773,60 грн. (доплата як інваліду війни 2 групи 40% від 1934 грн. прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого на 01.12.2021 року); 50 грн. доплата як інваліду війни 2 групи при виконанні обов'язків; 386,80 грн. доплата за особливі заслуги (20% від 1934 грн. прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого на 01.12.2021 року).
Незважаючи на обрахований розмір пенсії з 01.12.2021 року у сумі 27 524,60 грн., до виплати з 01.12.2021 року встановлено суму у її попередньому розмірі 27 262,40 грн.
Таким чином, з 01.07.2019 року відповідачем застосовано обмеження розміру пенсії сумою у розмірі 27 262,40 грн.
Також, судом встановлено, що відповідно наявних в матеріалах справи протоколів про перерахунок пенсії вбачається, що позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01.03.2022 року, 01.07.2022 року, з 01.12.2022 року, з 01.03.2023 року, з 01.07.2023 року, з 01.12.2023 року та з 01.04.2024 року, однак незважаючи на обрахований розмір пенсії, її було обмежено сумою у розмірі спочатку 31 208,59 грн. а в подальшому сумою у розмірі 32 803,99 грн.
При цьому, відповідно протоколу за датою розрахунку 01.02.2024 року розмір пенсії позивача становить 34 803,99 грн., однак враховуючи застосування максимального розміру пенсії він складає 27 262,40 грн.
Досліджені судом докази дають підстави стверджувати, що позивачу протиправно з 01.07.2019 року обмежувався розмір його пенсії на рівні його розміру обрахованого на виконання рішення суду у справі №160/11746/20 від 13.11.2020 року у сумі 27 262,40 грн., а в подальшому сумою 31 208,59 грн. та 32 803,99 грн. на рівні розміру обрахованого на виконання рішення суду у справі №160/14031/23.
Відтак, враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача щодо перерахунку та виплати його пенсії без обмеження її максимального розміру підлягають задоволенню шляхом зобов'язання відповідача здійснити з 01.07.2019 року перерахунок та виплату позивачу пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо виплати позивачу в неповному обсязі підвищення як інваліду внаслідок війни 2 групи та за особливі заслуги перед Україною, відповідно до розміру щорічного прожиткового мінімуму починаючи з 01.01.2019 року по березень 2024 року включно, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність щороку збільшувався, наслідком чого було і збільшення підвищення як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, що становить 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність згідно з частини 4 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно до витягу із протоколу № 61 Виконавчого комітету Дніпровської міської ради ОСОБА_1 встановлено з 08.10.2008 року пенсію за особливі заслуги перед Україною за вислугу років в розмірі 20 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Як встановлено судом з відомостей за пенсійною справою № N/A3765-CБУ, до пенсії позивача входять підвищення, як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи у розмірі 40 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та за особливі заслуги перед Україною за вислугу років в розмірі 20 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
З наявних у пенсійній справі № N/A3765-CБУ розрахунків та протоколів перерахунків встановлено, що перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 року, 01.12.2019 року, 01.07.2019 року, 01.01.2020 року, 01.07.2020 року, 01.12.2020 року, 01.01.2021 року, 01.07.2021 року, 01.12.2021 року, 01.03.2022 року, 01.07.2022 року, 01.12.2022 року, 01.03.2023 року, 01.07.2023 року, 01.12.2023 року, 01.04.2024 року, відповідач проводив з урахуванням вказаних підвищень, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи та за особливі заслуги перед Україною, яке враховувало відповідні розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність становив з 01 січня 2019 року - 1497,00 грн.(підвищення - 598,80 грн., пенсія за особливі заслуги перед Україною - 299,40 грн.), з 1 липня 2019 року - 1564 грн.(підвищення - 625,60 грн., пенсія за особливі заслуги перед Україною -312,80 грн.), з 1 грудня 2019 року - 1638 грн. (підвищення - 655,20 грн., пенсія за особливі заслуги перед Україною - 327,60 грн.). Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність становив з 1 січня 2020 року - 1638 грн. (підвищення 655,20 грн., пенсія за особливі заслуги перед Україною - 327,60 грн.), з 1 липня 2020 року - 1712 грн. (підвищення 684,80 грн., пенсія за особливі заслуги перед Україною - 342,80 грн. ), з 1 грудня 2020 року - 1769 грн. (підвищення 707,60 грн., пенсія за особливі заслуги перед Україною - 353,80 грн.). Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність становив з 1 січня 2021 року - 1769 грн. (підвищення 707,60 грн., пенсія за особливі заслуги перед Україною - 353,80 грн.), з 1 липня 2021 року - 1854 грн. (підвищення 741,60 грн., пенсія за особливі заслуги перед Україною -370,80 грн.), з 1 грудня 2021 року - 1934 грн. (підвищення 773,60 грн., пенсія за особливі заслуги перед Україною - 386,80 грн.). Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність становив з 1 січня 2022 року - 1934,00 грн. (підвищення 773,60 грн., пенсія за особливі заслуги перед Україною - 386,80 грн.), з 1 липня 2022 року - 2027,00 грн. (підвищення 810,80 грн., пенсія за особливі заслуги перед Україною -405,40 грн.), з 1 грудня 2022 року - 2093,00 грн. (підвищення 837,20 грн., пенсія за особливі заслуги перед Україною-418,60 грн.) Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність становив з 1 січня 2023 року - 2093,00 грн. (підвищення 837,20 грн., пенсія за особливі заслуги перед Україною - 418,60 грн.), з 1 липня 2023 року - 2093,00 грн. (підвищення 837,20 грн., ., пенсія за особливі заслуги перед Україною - 418,60 грн.), з 1 грудня 2023 року - 2093,00 грн. (підвищення 837,20 грн. пенсія за особливі заслуги перед Україною - 418,60 грн.). Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність становив з 1 січня 2024 року - 2361,00 грн. (підвищення 944,40 грн., пенсія за особливі заслуги перед Україною - 472,20 грн.).
З матеріалів пенсійної справи позивача № N/A3765-CБУ не вбачається, що підвищення, які встановлені йому, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи та за особливі заслуги перед Україною, не перераховувались при зміні та підвищенні розміру прожиткового мінімуму, отже доводи позивача не знайшли свого підтвердження.
В свою чергу, неотримана частина пенсії була зумовлена протиправним її обмеженням максимальним розміром, а не внаслідок невірного нарахування доплат.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені його права, свободи або законні інтереси.
Адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов'язковою умовою визнання протиправними рішень суб'єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб'єкта владних повноважень.
Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.
Відповідно до висновку, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі № 800/301/16, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Аналогічний висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 802/2474/17-а.
При цьому порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
У даному випадку в позивача відсутнє порушення прав в цій частині, а відтак це не породжує для особи і права на судовий захист, а тому суд не знаходить підстав для задоволення у цій частині позовних вимог.
Оскільки друга позовна вимога позивача є похідною від першої вимоги, яку суд вважає необґрунтованою, у суду відсутні підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату заборгованості в розмірі 13166,20 грн., яка утворилась із щомісячної недоплати за статус інваліда війни II групи 8 794,40 грн. та за особливі заслуги перед Україною 4 371,80 грн.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в подальшому сплачувати надбавки з урахуванням щорічного розміру прожитковому мінімуму, суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів існування у відповідача наміру допускати порушення закону у процедурі проведення майбутніх виплат за перерахованою пенсією. За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині, адже вимоги заявлені на майбутнє, стосуються правовідносин, котрі ще не відбулись та відносно яких відсутні докази обрання владним суб'єктом наперед певного варіанту правової поведінки.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16.12.1974 у справі "Міллер проти Австрії", де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16.09.1996, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до пункту 8 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору, як інвалід ІІ групи.
Отже, розподіл судових витрат в адміністративній справі не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.07.2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2019 року без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська