про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
м. Вінниця
17 червня 2024 р. Справа № 120/7665/24
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Яремчук Костянтин Олександрович, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій та вимоги протиправною,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігів у справі № 2/2506/3533/11 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто 264000 гривень заборгованості, 10930,68 гривень процентів, три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 4231,23 гривень, 21120 гривень інфляційних та 1820 гривень у повернення сплачених судових витрат, а всього 302101,91 гривень.
У зв'язку з набранням згадуваним вище судовим рішенням законної сили видано виконавчий лист.
09 грудня 2015 року державним виконавцем Гончаренко С.В. відкрито виконавче провадження № 495599163 щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в загальному розмірі 302101,91 гривень.
Як зазначає позивач далі, 20 квітня 2024 року він звернувся до військової частини НОМЕР_1 із рапортом, у якому просив надати копії документів, на підставі яких з його грошового забезпечення утримуються кошти.
Листом від 01 травня 2024 року військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача про те, що до фінансово-економічної служби надійшло зокрема виконавче провадження № 49599163 від 09 грудня 2015 року з примусового виконання виконавчого листа від 31 жовтня 2011 року № 2/2506/3533/11 про відрахування з сум доходів ОСОБА_1 20% доходів щомісяця до погашення боргу. Також до листа було долучено копію вимоги державного виконавця від 17 лютого 2023 року № 2861/22.21-25.
Позивач не погоджується із такими діями державного виконавця, а також з вимогою від 17 лютого 2023 року № 2861/22.21-25, а тому звернувся до суду з цим позовом щодо її скасування.
Пунктом 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, дійшов висновку, що вказаний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, зважаючи на таке.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частиною 1 статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до визначення термінів, наведених у пунктах 1 та 2 частини 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; а публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
У пункті 7 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб'єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Водночас особливості провадження в адміністративних справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця встановлені 1 статті 287 КАС України.
Частиною 1 статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби (приватних виконавців), щодо яких встановлено інший порядок судового оскарження.
Відтак, за загальним правилом, скарги на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судових рішень подаються того суду, який ухвалив судове рішення, що знаходиться на виконанні.
Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеною нормою КАС України, спеціальні норми встановлені й Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до частини 1 статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно з частиною 2 статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Аналіз наведених правових норм свідчить, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №175/1571/15 суд касаційної інстанції виснував, що оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень судів, за винятком рішень щодо виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, здійснюється до суду, який ухвалив судове рішення.
Оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень інших органів, у тому числі щодо виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні, здійснюється до судів адміністративної юрисдикції.
Водночас предметом оскарження у спірних правовідносинах визначено дії державного виконавця щодо винесення вимоги від 17 лютого 2023 року № 2861/22.21-25, а також сама вимога.
При цьому така вимога винесена в межах виконавчого провадження № 495599163 з примусового виконання виконавчого листа № 2/2506/3533/11 від 31 жовтня 2011 року, виданого Деснянським районним судом міста Чернігова, згідно з яким в порядку цивільного судочинства стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто 264000 гривень заборгованості, 10930,68 гривень процентів, три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 4231,23 гривень, 21120 гривень інфляційних та 1820 гривень у повернення сплачених судових витрат, а всього 302101,91 гривень.
Таким чином, за наведених вище обставини слід дійти висновку, що в даному випадку застосовується загальний порядок судового оскарження, згідно з яким такий спір має розглядатися тим судом, що видав виконавчий документ (виконавчий лист), а не адміністративним судом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відтак наявні підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи (частина 6 статті 170 КАС України).
Згідно зі статтею 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Частиною 1 статті 448 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Відтак, оскільки в даному випадку предметом оскарження виступають дії державного виконавця щодо винесення вимоги в межах виконавчого провадження № 495599163 з примусового виконання виконавчого листа № 2/2506/3533/11 від 31 жовтня 2011 року, що виданий Деснянським районним судом міста Чернігова, тому такий спір підлягає розгляду місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.
Керуючись статтями 2, 4, 19, 170, 171, 248 КАС України,
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій та вимоги протиправною.
Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття.
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович