м. Вінниця
14 червня 2024 р. Справа № 120/14521/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернувся їх представник до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивачів зазначив, що його довірителі 29 червня 2023 року звернулися до відповідача з клопотанням про надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою для відведення земельних ділянок площею по 0,6 га кожному в оренду для сінокосіння і випасання худоби строком на 15 років (бажані земельні ділянки межують із земельними ділянками з кадастровими номерами 0522210100:03:000:3311, 0522210100:03:000:3315, 0522210100:03:000:3296).
Проте рішенням Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області № 1522 від 21 липня 2023 року у наданні вказаних дозволів відмовлено у зв'язку із тим, що бажані позивачами земельні ділянки відносяться до земель водного фонду та на таких земельних ділянках розташований водний об'єкт - ставок.
Позивачі з вказаним рішенням не погоджуються, вважають його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку із чим звернулися до суду з цим позовом та просять зобов'язати Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області надати дозволи на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок по 0,6 га кожному в оренду для сінокосіння і випасання худоби строком на 15 років.
Ухвалою від 25 вересня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою витребувано у Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області докази, які підтверджують твердження про приналежність земельних ділянок, щодо яких зверталися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із клопотанням про виготовлення документації із землеустрою, до земель водного фонду.
10 жовтня 2023 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у червні 2023 року до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області надійшло колективне клопотання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про надання їм дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею по 0,6 га кожному в оренду для сінокосіння і випасання худоби строком на 15 років (бажані земельні ділянки межують із земельними ділянками з кадастровими номерами 0522210100:03:000:3311, 0522210100:03:000:3315, 0522210100:03:000:3296). Такий вид використання земельної ділянки (цільове призначення), як «для сінокосіння і випасання худоби», відноситься до земель сільськогосподарського призначення. Проте, як стверджує відповідач, вказані на графічних матеріалах земельні ділянки відповідно до Проекту формування території і встановлення меж Липовецької селищної Ради народних депутатів Липовецького району Вінницької області відносяться до земель водного фонду, на яких розташований водний об'єкт - ставок. Водночас використання земель водного фонду для потреб сінокосіння і випасання худоби не передбачено ані Земельним кодексом України, ані Водним кодексом України. За наведених обставин відповідач вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані докази, суд встановив наступне.
29 червня 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області із клопотанням про надання їм дозволів на виготовлення проектів землеустрою для відведення земельних ділянок площею по 0,6 га кожному в оренду для сінокосіння і випасання худоби строком на 15 років (бажані земельні ділянки межують із земельними ділянками з кадастровими номерами 0522210100:03:000:3311, 0522210100:03:000:3315, 0522210100:03:000:3296).
Пунктами 1 та 2 рішення Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області № 1522 від 21 липня 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у наданні таких дозволів у зв'язку із тим, що земельні ділянки, зазначені на графічних матеріалах, відносяться до земель водного фонду та на таких земельних ділянках розташований водний об'єкт - ставок.
Надаючи правову оцінку рішенню, що оскаржується, суд зважає на таке.
Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Частиною першою статті 19 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (частина 1 статті 20 ЗК України).
Відповідно до частини 1 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Згідно з частиною 2 статті 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
За змістом частин 1 та 2 статті 34 ЗК України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.
Отже, ЗК України передбачено право громадян України на отримання у строкове платне користування (в оренду) земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби із земель державної і комунальної власності сільськогосподарського призначення.
Порядок набуття відповідного права врегульовано статтею 124 ЗК України.
Так, частинами першою-третьою цієї статі визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
При цьому відповідно до абзацу 16 частини 2 статті 134 ЗК України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.
Таким чином, з аналізу наведених норм слідує, що передача земельних ділянок в оренду для сінокосіння і випасання худоби здійснюється без застосування процедури земельних торгів та в порядку, що передбачений статтею 123 ЗК України.
У свою чергу, частиною першою зазначеної статті установлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 2 статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
В силу приписів частини 3 статті 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Так, в ході судового розгляду встановлено, що 29 червня 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області із клопотанням про надання їм дозволів на виготовлення проектів землеустрою для відведення земельних ділянок площею по 0,6 га кожному в оренду для сінокосіння і випасання худоби строком на 15 років (бажані земельні ділянки межують із земельними ділянками з кадастровими номерами 0522210100:03:000:3311, 0522210100:03:000:3315, 0522210100:03:000:3296).
За результатами розгляду вказаного клопотання відповідачем прийнято рішення про відмову у наданні позивачам відповідних дозволів, мотивуючи його тим, що бажані заявниками земельні ділянки відносяться до земель водного фонду та на таких ділянках розташований водний об'єкт - ставок.
На підтвердження таких обставин відповідачем до відзиву на позовну заяву долучено Проект формування території і встановлення меж Липовецької селищної Ради народних депутатів Липовецького району Вінницької області. До такого Проекту представником відповідача долучено викопіювання земельної ділянки з відкритих даних земельного кадастру України, на якому вказано бажане позивачами місцерозташування земельних ділянок.
Визначаючись із правомірністю такої відмови, суд враховує наступне.
Згідно із частинами першою, другою статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Відповідно до статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
Згідно з частиною 1 статті 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.
Відповідно до частини 1 статті 85 Водного кодексу України порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.
У користування на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт (частина 3 статті 85 Водного кодексу України).
Подібні за змістом приписи містять і в частині 4 статті 59 ЗК України, відповідно до якої громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і внутрішнього водного транспорту в порядку, встановленому законом.
Відтак встановлення на земельній ділянці прибережної захисної смуги не свідчить про заборону отримання такої ділянки в оренду для сінокосіння і випасання худоби; більше того, ЗК України передбачено право громадян отримувати такі ділянки на правах оренди.
Подібна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц.
За таких обставин слід дійти висновку, що рішення Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області від 21 липня 2023 року № 1522 в частині відмови у наданні позивачам дозволів на розроблення проектів землеустрою є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача надати позивачам дозволи на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду на 15 років по 0,6 гектар кожному, то варто врахувати наступне.
Так, до відзиву на позовну заяву представником відповідача долучено викопіювання земельної ділянки з відкритих даних земельного кадастру України, з якого слідує, що бажані позивачами земельні ділянки співпадають (частково співпадають) із розташуванням водного об'єкта.
Тобто в даному випадку неможливо зобов'язати відповідача надати позивачам дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею саме по 0,6 гектар кожному, адже на таких земельних ділянок розміщено (частково розміщено) водний об'єкт.
Таким чином, встановивши протиправність рішення Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області від 21 липня 2023 року № 1522 в частині відмови у наданні позивачам дозволів на розроблення проектів землеустрою, суд дійшов висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивачів є ухвалення рішення про зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивачів про надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою для відведення земельних ділянок площею по 0,6 га кожному в оренду для сінокосіння і випасання худоби строком на 15 років.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачами, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачами при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір по 1073,60 гривень, що підтверджується відповідними квитанціями від 23 серпня 2023 року.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Водночас при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відтак з огляду на те, що позивачами при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі по 1073,60 гривень кожним, а тому на їх користь слід стягнути по 536,80 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Визначаючись з приводу розміру судових витрат, які належить стягнути на користь позивачів, суд зважає на те, що позивачі звернулися до суду з позовними вимогами, які співвідносяться між собою як основна та похідна, сплативши при цьому судовий збір в розмірі по 1073,60 гривень як за звернення до суду з позовом з однією немайновою вимогою.
А тому, задовольняючи позов частково, суд вважає, що половина від суми сплаченого судового збору і є пропорційною до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 378 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області від 21 липня 2023 року № 1522 в частині відмови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в наданні дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду.
Зобов'язати Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою для відведення земельних ділянок площею по 0,6 га кожному в оренду для сінокосіння і випасання худоби строком на 15 років.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивачі:
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )
ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )
Відповідач: Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області (місцезнаходження: 22500, Вінницька обл., Вінницький р-н, м. Липовець, вул. Героїв Майдану, буд. 4; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04325957)
Рішення суду в повному обсязі складено 14.06.2024
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович